Рішення № 40430289, 11.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1022/2014(м)

265/8244/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Костромітіна О.О.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Ткаченко Т.Б., Супрун М.Ю.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 липня 2014 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Бюджет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року Кредитна спілка «Бюджет» (далі - КС «Бюджет») звернулася до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, з якою позивачем було укладено 11.11.2008р. договір поруки № 441-08-К у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 кредитного договору № 441-08-К від 11.11.2008р., за яким позичальник отримала кредит в сумі 5000грн. на умовах строкового повернення до 15.11.2009р., щомісячної сплати відсотків за користування грішми - 48% річних. Графік повернення кредиту було змінено 18.06.2009 року за заявою позичальника ОСОБА_2, після чого остання припинила виконувати свої зобов'язання по договору. Незважаючи на солідарне зобов'язання поручителя, борг, що утворився станом на 30.11.2010р. у розмірі 12995,62грн., не повернутий ані позичальником, ані поручителем. Цей борг позивач просив стягнути з ОСОБА_1

Справа за первісно пред'явленим позовом до позичальника і поручителя розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 липня 2014 року позов КС «Бюджет» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Бюджет» заборгованість за кредитним договором № 441-08-К від 11.11.2008р. в розмірі 12995,62 грн., з яких 5000грн. - основний борг, 7995,62грн. - заборгованість за відсотками, судовий збір - 64,98грн.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КС «Бюджет» - Гавриленка М.О., який заперечував проти апеляційної скарги, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених належним чином про дату і час розгляду справи відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 11.11.2008р. між КС «Бюджет», з одного боку, та позичальником ОСОБА_2, з іншого, було укладено договір кредиту № 441-08-К, за умовами якого останній було надано кредит у сумі 5000грн. із щомісячною сплатою відсотків за його користування у розмірі 48 % річних на залишок заборгованості, строком до 15.11.2009р.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 11.11.2008р. між КС «Бюджет» і ОСОБА_1 укладено договір поручительства № 441-08-К, за яким поручитель зобов'язалась нести солідарну відповідальність у повному обсязі по обов'язках позичальника.

Графіком, що є невід'ємною частиною договору, передбачено сукупний розмір нарахованих процентів за весь строк дії кредитного договору до 15.11.2009р. в сумі 1405,41грн.

Додатковим договором до договору кредиту від 28.01.2009р. кредитором і позичальником ОСОБА_2 погоджено нові розміри щомісячних платежів з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що за той же період складають 1719,40грн.

І додатковою угодою до кредитного договору від 18.06.2009р. між КС «Бюджет» та ОСОБА_2 знову визначено збільшені суми щомісячних платежів, змінено періодичність цих платежів і розмір відсотків, сума яких за той же період становить вже 3148,66грн., виходячи зі ставки 48% за період 11.11.2008р.-31.03.2009р., та зі ставки 96% за період 01.04.2009р.-11.11.2009р.

З позичальника ОСОБА_2, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань, за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06.02.2013р., залишеним в цій частині без змін за ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1.07.2013р. і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.213р. - стягнуто заборгованість за цим кредитним договором, що утворилась на 30.11.2010р. в розмірі 12995,62грн., з яких 5000грн. - основний борг, 7995,62грн. - заборгованість за відсотками.

Задовольняючи позов, і стягуючи суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, виходив із того, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник; позичальник і поручитель були письмово повідомлені про визнання кредиту з підвищеним ризиком і підвищення відсоткової ставки до 96% річних, що не суперечить ст.ст. 627-629 ЦК України; можливість сплати підвищених процентів за невиконання грошових зобов'язань передбачена п. 3.7, 3.8 кредитного договору, з чим ознайомлена і погодилась поручитель. На підставі цього суд дійшов висновку, що зміна відсоткової ставки за кредитним договором, перерахунок сум щомісячних платежів внаслідок неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань не потребували подальшого погодження із поручителем і в сенсі ст. 559 ЦК України не є підставою для припинення поруки.

З такими висновками не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Наведені норми встановлюють обов'язкову попередню визначеність основного зобов'язання для можливості існування забезпечувального зобов'язання в контексті обсягів останнього.

На виконання зазначених положень закону сторони договору поруки чітко визначили в п. 2.1 договору поруки основне зобов'язання.

Згідно з розділами 1-3 договору поруки позивач поручається за виконання позичальником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (кредитного договору): обов'язок повернути банку наданий кредит у строки та згідно з графіком з кінцевим строком повернення 15.11.2009р.; обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 48% річних, додаткові проценти - у випадку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком - у розмірі 96%, а також збитки кредитора, пов'язані з невиконанням основного боргу тощо.

За змістом п. 8.4 договору поруки сторони визначили, що додаткові договори мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій заяві та належним чином підписані сторонами.

Втім, зміст договору поруки не містив в собі умови щодо розуміння поручителем кредитного договору, як угоди, що включає всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності договором поруки або будуть укладені у майбутньому; а також і не містить надання ОСОБА_1 згоди на будь-які зміни щодо обсягу її відповідальності, як поручителя за договором поруки, та відповідальності безпосередньо позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором. До того ж у договорі поруки не йдеться про погодження поручителя з тим, що подальші зміни до кредитного договору, в тому числі зміна періодичності платежів, не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки.

А крім того, можливість нарахування підвищених процентів за основним зобов'язанням і зміни строків виплати без додаткового повідомлення поручителя не була втілена в умовах договору поруки, аби бути обов'язковим для виконання поручителем.

Суд не врахував, що п.п. 3.7, 3.8 кредитного договору, ознайомлення з яким підтвердила поручитель, передбачили можливість встановлення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 96% річних, у випадку ненадходження передбаченого графіком платежу більш ніж 45 днів і якщо такий кредит буде визнано Кредитним комітетом кредитом з підвищеним ризиком.

З аналізу таких пунктів можна дійти висновку, що нарахування підвищених відсотків не є безумовною дією з боку банку, а є наслідком настання двох умов: несплати боржником чергового платежу і прийняття кредитором рішення про визнання цього кредиту з підвищеним ризиком.

Однак, про настання другої умови у вигляді визнання кредиту з підвищеним ризиком згідно із протоколом від 01.04.2009р., рівно як і подальшу зміну періодичності платежів з нарахуванням підвищених відсотків за ставкою 96%, поручителя не було поінформовано. Відправлення банком кореспонденції від 02.04.2009р. на адресу поручителя (т. 1 а.с. 157-158) не свідчить про отримання зазначеної інформації адресатом. Даних про поінформування поручителя про вказані зміни і настання умов для нарахування підвищених відсотків плати за кредит не надано і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р. роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Згідно із правовими висновками Верховного Суду України: відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки, що є підставою для визнання договору поруки припиненим (постанови від 21.05.2012р. № 6-69 цс 11, № 6-18 св 11, № 20 цс 11, № 88 цс 11, від 18.06.2012р. № 6-73цс12, лист Верховного Суду України № 10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

У п. 3.3. кредитного договору від 11.11.2008р. між банком і позичальником погоджено періодичність і розміри платежів з повернення кредиту та сплати процентів, нарахованих згідно графіку у розмірі 1405,41грн., що схвалено і поручителем.

Разом з тим, за додатковою угодою від 28.01.2009р. (а.с. 44) банк і позичальник домовились внести зміни до договору, якими погоджено новий графік розрахунків, за яким проценти складають 1719,40грн. А додатковим договором від 18.06.2009р. змінено графік розрахунків, в тому числі в деяких місяцях по два платежі на місяць, замість первісно визначеного 15-го дня кожного місяця (а.с. 44зв.), і нараховано загальний розмір процентів, з урахуванням вже підвищеної 96% ставки, у сумі 3148,66грн.

Відомості про те, що ОСОБА_1 надавала згоду на укладення додаткових договорів та на збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя, в ході судового розгляду не здобуто. Таких даних не представлено і в ході апеляційного провадження по справі.

Ухвалюючи рішення з покладення матеріального обов'язку на поручителя, суд не зважив на те, що укладенням додаткових договорів між КС «Бюджет» і ОСОБА_2 змінився графік платежів, збільшилась сума платежів за рахунок підвищених процентів, нарахування яких розпочалося без відому відповідачки, отже збільшився обсяг відповідальності поручителя, як критерій, з яким закон пов'язує припинення поруки.

Тому, в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_1 за таких обставин припинена у зв'язку із зміною основного зобов'язання без її згоди, внаслідок чого збільшено обсяг її відповідальності.

Твердження у рішенні суду про те, що позичальник і поручитель були письмово повідомлені про визнання кредиту з підвищеним ризиком і підвищення відсоткової ставки до 96% річних не є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А те, що умова у п. 3.8 кредитного договору і фактичне підвищення процентної ставки не суперечить загальним нормам про свободу договору ст.ст. 627-629 ЦК України - не свідчить про дотримання кредитною спілкою вимог щодо поінформування відповідачки про додаткові угоди і здійснення нарахування підвищених процентів, про що поручитель, як впевнилась колегія суддів, не був обізнаний.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції, яким покладено на відповідачку ОСОБА_1 відповідальність за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, не грунтується на нормах закону, викладених за змістом, а тому підлягає скасуванню в порядку ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову КС «Бюджет», пред'явленого до поручителя, згідно вищенаведеного мотивування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ухваленням рішення про задоволення апеляційної скарги витрати, понесені ОСОБА_1 ОСОБА_2 при подачі скарги, підлягають компенсації за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 липня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову Кредитної спілки «Бюджет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 441-08-К від 11.11.2008р. відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Бюджет» на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судовий збір в сумі по 60 (шістдесят) гривень 90 копійок кожній.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді