Постанова № 40422979, 29.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2014 року 10:00 № 826/9733/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт»до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 р. № 85126552207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 р. № 85126552207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.05.2014 р. № 460/26-55-22-09/37266940 прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 р. № 85126552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 134 550,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в акті перевірки не має жодних доказів на підтвердження того, що правочин між ТОВ «Лізард Софт» і ТОВ «Фросттрейдінг Груп» був укладений без мети настання реальних наслідків та всупереч публічного порядку. Отже, висновки відповідача зроблені виключно на припущеннях інспекторів і на підставі неперевіреної інформації, без урахування фактичних обставин справи і наданих в ході перевірки товариством документів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно наданих письмових заперечень проти позовних вимог заперечує та вважає, що фактично господарська операція між позивачем та його контрагентом не відбулася, тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Лізард Софт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Фросттрейдінг Груп» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лізард Софт»:

1. пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 107 640,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2014 року -107 640,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2014 р. № 460/26-55-22-09/37266940 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року № 85126552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134 550,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 107 640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 910,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, на дату здійснення перевірки перебувало на обліку в ДПІ Печерського району м. Києва та мало статус платника з податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є видання іншого програмного забезпечення.

Взаємовідносини ТОВ «Лізард Софт» з ТОВ «Фросттрейдінг Груп» за лютий 2014 року здійснювалися на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 32 від 27 грудня 2013 р., відповідно до умов якого, Виконавець (ТОВ «Фросттрейдінг Груп») за дорученням Замовника (ТОВ «Лізард Софт») зобов'язується надавати інформаційно-консультаційні послуги (послуги з інформатизації) вказані у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати належним чином надані Виконавцем послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору послуги, які надаються Виконавцем за цим договором включають в себе:

послуги з консультації з доопрацювання програмного забезпечення «Уніфікація інтерфейсу користувача та механізмів надання доступу операторам Щ для перегляду інформації про клієнтів Банку». Перелік та вартість послуг, що надаються за цим підпунктом зазначено у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору;

послуги з консультування з розроблення та/або доопрацювання (тобто розроблення завершеної функціональності) та/або тестування, та/або постачання програмного забезпечення;

послуги з консультування з розробки Програмного забезпечення «Внутрішньокорпоративний портал на базі Microsoft SharePoint 2010».

На виконання вищевказаного договору позивачем надано перелік, вартість та час виконання послуг (додаток № 1 від 27.12.2013 р., додаток № 2 від 29.01.2014 р.) до договору № 32 від 27.12.2013 р.

На підтвердження факту передачі послуг позивачем надано акти приймання-передачі послуг від 28.02.2014 р. № 1633, від 28.02.2014 р. № 1474.

Податкові зобов'язання відображено в виданих ТОВ «Фросттрейдінг Груп» податкових накладних: від 28.02.2014 р. № 1633, від 28.02.2014 р. № 1474.

Як вбачається з матеріалів справи роботи виконувалися на підставі замовлень на надання послуг (а.с. 53-235 Том І).

На підтвердження надання послуг в іншому ланцюгу контрагентів, позивачем надано: договори про надання послуг з технічної підтримки Інформаційної системи «Уніфікація інтерфейсу користувача та механізмів надання доступу операторам ІЦ для перегляду інформації про клієнтів Банку», укладені з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; договір про надання послуг, укладений з ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ», зокрема, акти приймання-передачі виконаних робіт; договір про надання послуг із розробки програмної продукції, укладений з ТОВ «Академія адвокатури України»; договір про надання послуг, укладений з ПАТ «Фармак», зокрема, акти приймання-передачі наданих послуг до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт ДПІ у Буддьонівському районі м. Донецька Головного управління Мнідоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фросттрейдінг Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. від 28.03.2014 р. № 96/05-61-22-01/38974075.

Відповідно до цього акту, звіркою встановлено, що підприємством придбано товари у контрагентів інших областей, а саме: Київської, Харківської, Львівської, Одеської та встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність автомобільного чи іншого транспорту, яким підприємство могло б транспортувати придбаний товар, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Крім того, згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 року співставленні з даними ЄРПН встановлено, що в ряді випадків на адресу ТОВ «Фросттрейдінг Груп» виписувалась значна кількість податкових накладних, виписаних однією датою, сума ПДВ яких не перевищує 10 000,00 грн., зокрема, ТОВ «Преміум-Дон».

В свою чергу, відповідно до акту № 86/05-61-22-01/38471049 від 28.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Преміум-Дон» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками та покупцями за період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 р. ДПІ у Буддьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Преміум-Дон».

Відповідно до матеріалів перевірки та протоколу допиту свідка від 27.03.2014 р. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 16.10.2013 р. за № 32013050000000249, директор ТОВ «Преміум-Дон» ОСОБА_2 до фінансово - господарської діяльності підприємства не має ніякого відношення, про те, що він є директором ТОВ «Преміум-Дон» дізнався від працівників податкової міліції, інформацією щодо осіб, які зареєстрували зазначене підприємство на його ім'я не володіє.

Також відносно посадових осіб ТОВ «Преміум-Дон» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2012 Кримінального кодексу України відкрито кримінальне провадження № 32014050000000025, яке внесене 25.03.2014 р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Отже, відповідачем зроблено висновок, що підприємством навмисно порушено приписи податкового законодавства з метою приховування номенклатури отриманого товару, що підтверджує, на думку відповідача, відсутність фактичного здійснення постачання товару на адресу ТОВ «Фросттрейдінг Груп» та формування позивачем штучного («схемного») кредиту, а тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та віднесення сум на валові витрати.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт про проведення зустрічної звірки не належним доказовим засобом, який дав би суду дійти висновку щодо фіктивності господарських операцій між позивачем а його контрагентом.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, наявності трудових ресурсів та інших основних засобів, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Проаналізувавши первинні документи позивача, суд звертає увагу, що вартість задекларованих послуг не підтверджується первинними документами позивача, оскільки позивачем не надано розрахунок вартості послуг його контрагента ТОВ «Фросттрейдінг Груп» чи комерційної пропозиції, що також неможливо встановити з укладених договорів, що дає підстави суду для висновку щодо завищення вартості послуг. При цьому з наданих позивачем документів не можливо встановити рух коштів, та використання наданих послуг в межах його господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору № 32 від 27.12.2013 р. надання послуг за цим договором здійснюється консультантами виконавця з достатнім для надання послуг рівнем досвіду та кваліфікації.

Відповідно до п. 2.2 договору в якості консультантів можуть бути залучені працівники компаній, афілійованих із виконавцем, або працівник третіх сторін.

Кількість задіяних консультантів виконавця не повинна перевищувати 6 (шести) чоловік.

Відповідно до п. 3.3.5 договору виконавець зобов'язується залучати до надання послуг спеціально підготовлений персонал.

Відповідно до п. 4.1.1 договору загальна вартість послуг виконавця за цим договором відповідає вартості роботи консультантів виконавця протягом часу, витраченого на надання послуг за цим договором. Сторони домовилися, що кількість людино-днів, витрачених консультантами виконавця на надання послуг за цим договором, не повинна перевищувати 10 000 людино-день. Будь-яке перевищення при визначенні загальної вартості послуг виконавця не враховується, крім випадків попереднього письмового погодження з замовником.

Вартість надання послуг одним консультантом протягом 1 (одного) людино-дня становить 1950,00 грн. без ПДВ 20% - 390,00 грн.

Відповідно до п. 4.2.2 договору виставлення рахунків з метою оплати послуг здійснюється на підставі актів приймання-передачі послуг, з урахуванням зазначених у п. 4.1.1 цього договору показників максимальної кількості робочого часу.

З урахуванням вищенаведеного, позивачем не надано суду доказів наявності у позивача працівників з відповідною підготовкою та кваліфікацією. Також позивачем не роз'яснено суду тлумачення терміну «людино-днів», не надано розрахунку загальної вартості витраченого часу на виконання послуг, відомостей про кількість залучених до виконання робіт консультантів, розрахунку показників максимальної кількості робочого часу у відповідності до умов вищевказаного договору.

Також позивачем не надано суду рахунків на оплату виконаних робіт, складених з урахуванням вимог п. 4.2.2 договору, документів, які б свідчили про розрахунки між сторонами (банківські виписки, платіжні доручення), не надано доказів наявності необхідного для виконання такого роду робіт приміщення, наявності відповідного устаткування, основних фондів.

Як вбачаться з листа позивача (вих. № 67-12/08-14 від 12.08.2014 р.), результати робіт, які виконувалися у відповідності до умов договору № 32 від 27.12.2013 р. передавалися представниками ТОВ «Фросттрейдінг Груп» на оптичних носіях.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Фросттрейдінг Груп» знаходиться за адресою: м. Донецьк, тоді як ТОВ «Лізард Софт» знаходиться у м. Києві. Проте суду не надано жодних доказів, які б свідчили про перевезення, пересилання та передачу результатів виконаних робіт, зокрема, не надано суду відомостей щодо матеріально-відповідальних осіб, які здійснювали їх передачу та, відповідно, отримання.

Отже, з наданих позивачем первинних документів не можливо встановити факт надання послуг (виконання робіт ) та передачі об'єкту оподаткування від виконавця до замовника.

Суд також критично оцінює надані позивачем акти приймання-передачі послуг, оскільки останні не містять розшифровки підписів уповноважених представників сторін.

Таким чином суд не може встановити факт придбання послуг, відповідно до укладеного договору про надання послуг, а тому наведене не дає підстав для висновку про реальність господарських операцій.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на штучне формування податкового кредиту.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 107 640,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2014 року -107 640,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 р. № 85126552207, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» (код ЄДРПОУ 37266940) решту суми судового збору у розмірі 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 90 копійки на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» (код ЄДРПОУ 37266940).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 2 421, 90 грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» (код ЄДРПОУ 37266940) доручити ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук