Ухвала суду № 40421976, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2164/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року адміністративний позов ПАТ "Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 05 червня 2014 року № 0001682200, № 0001672200.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 та статті 82 Податкового кодекс України, відповідно до направлення від 07 травня 2014 року № 1362 та наказу від 07 травня 2014 року № 1373, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ з ТОВ «Континентмаш» та з ТОВ «Сіммбуд» та декларації з податку на прибуток підприємства за відповідний період з вищевказаними контрагентами, за результатами якої складено акт перевірки від 21 травня 2014 року № 1254/22/02469511 в якому були зафіксовані порушення позивачем п.44.3, п. 44.6 статті 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 п. 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 244 076,00 грн.; п. 44.6 статті 44, п.п. 14.1.27 п.п. 14.1 статті 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 138.1, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 231 873 грн., п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 187.1 статті 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 статті 201 ПК України, чим занижено ПДВ в період що перевірявся, на загальну суму 113 167, 31 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2014 року № 0001682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 289 841,00 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 231 873,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 57 968,00 грн.; № 0001672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 305 095,00 грн., в т.ч. за основним платежем на загальну суму 244 076,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 61 019,00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03 лютого 1994 року, є платником податку на додану вартість, взяте на податковий облік в органах ДПС 05 лютого 1994 року за № 1839.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток був факт господарських правовідносин, в періоді, що перевірявся, з контрагентами - ТОВ «Континентмаш» та ТОВ «Сіммбуд».

Так, між ПАТ «Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика» та ТОВ «Континентмаш» було укладено договір поставки від 12 червня 2013 року № 126, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар, по асортименту, ціні та кількості вказаних у рахунках-фактурах та (або) видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку, на умовах та у строки, встановлені цим договором.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Континентмаш» на адресу позивача були виписані податкові та видаткові накладні.

Між ПАТ «Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика» та ТОВ «Континентмаш» було укладено договір про технічне обслуговування поліграфічного обладнання № 127 від 12 червня 2013 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе технічне обслуговування техніки відповідно до списку машин (технічних засобів), що вказаний у договору, із зазначенням у ньому типів та моделей. Виконавець виконує роботи особисто, або за допомогою третіх осіб.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Континентмаш» на адресу позивача виписані податкові та видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Між ПАТ «Чернігівська картонажно-поліграфічна фабрика» та ТОВ «Сіммбуд» було укладено договір поставки від 27 вересня 2013 року № 556/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві у власність товар, по асортименту, ціні та кількості вказаних у рахунках-фактурах та (або) видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку, на умовах та у строки, встановлені цим договором.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Сіммбуд» на адресу позивача виписані податкові та видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов вищезазначених договорів позивачем було укладено ряд договорів-заявок із ФОП ОСОБА_3

Суми податку на додану вартість, яка була сплачена позивачем за вказаними податковими накладними, включено позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зазначає, що позивачем належними доказами доведено фактичне виконання зазначених договорів. Так, дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, банківськими виписками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, посвідченнями про відрядження, інвентаризаційною справою, наказами про відрядження, актами здавання-приймання послуг, виписками по рахунку, актами, подорожніми листами, рахунками-фактурами, відомостями про вантаж.

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 статті 201 ПК України, відповідають вимогам, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Контрагенти позивача на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі Акта Бориспільської ОДПІ ГУ Мін доходів у Київській області від 04 квітня 2014 року № 168/22-1/38337514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2012 року - лютий 2014 року», оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Необхідно зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.