Постанова № 40421920, 07.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Справа № 808/3461/1414 год. 22 хв. м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Р.В. Сацького,

суддів: О.О. Прасова,

А.В. Сіпаки,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко

за участю представників сторін :

від прокуратури: В.С. Зубков;

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: І.О. Сніжко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в інтересах громадянина ОСОБА_3

до: Міністерства оборони України

про: зобов'язання виплатити матеріальну допомогу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах громадянина ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити підполковнику ОСОБА_3 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік, у розмірі 2740, 50 грн.

Після подання позовної заяви позивачем ОСОБА_3 до суду було надіслано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив, що при складанні позовної заяви не були враховані судові витрати, які складаються з вартості витрат на листування, які він сплатив по квитанції від 28.05.2014 у сумі 14, 28 грн. В зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути з Міністерства оборони України на його користь судові витрати, які дорівнюють вартості витрат на листування, на загальну суму 14, 28 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Запорізькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в ході проведення перевірки встановлені обставини, які вимагають вжиття заходів реагування засобами представницького характеру, шляхом звернення до суду з цією позовною заявою для поновлення порушених прав громадянина ОСОБА_3

З 1982 року по 2010 рік ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 10.02.2010 №77, підполковник ОСОБА_3, відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений з військової служби у запас за частиною шостою, пунктом «б» (за станом здоров'я) та наказом Запорізького обласного військового комісара від 26 серпня 2010 року №165 виключений зі списків особового складу Запорізького обласного військового комісаріату.

Підполковнику ОСОБА_3 не виплачена матеріальна допомога за 2010 рік (додатковий вид грошового забезпечення) у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 та значного погіршення стану його здоров'я (встановлення інвалідності). Після звернення до Міністра оборони України та Начальника Генерального штабу Збройних Сил України 02.05.2010 з питань надання роз'яснень щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік, ОСОБА_3 отримав листа від фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ від 3.06.2010 №116/14/5/925, в якому останньому дали роз'яснення, стосовно того, що матеріальну допомогу можуть отримати особи, які мають підстави для її отримання, а саме тяжкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу та інше.

Факт невиплати матеріальної допомоги та порушення прав ОСОБА_3 підтверджується листом Запорізького ОВК №120/фс від 05.02.2013, наказом Командувача Південного оперативного командування від 20.04.2011 №119 «Про призначення службового розслідування з причин і умов несвоєчасного направлення рапорту підполковника ОСОБА_3 та встановлення вини посадових осіб», наказом Командувача Південного оперативного командування від 28.04.2011 №131 «Про результати службового розслідування», постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі №2а-0870/12247/11, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 по справі № 2а-0870/12247/11 та іншими документами.

Крім того, після встановлення винних осіб в невиплаті ОСОБА_3 вказаної матеріальної допомоги за 2010 рік, він неодноразово звертався до командувача Південного оперативного командування, командувача Сухопутних військ та Запорізького облвійськкома. Але у відповідях на його вимогу щодо виплати матеріальної допомоги за 2010 рік зазначалося про те, що він виключений зі списків особового складу облвійськкомату та згідно пунктів 33.1 та 33.2 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, підстави для виплати наведених коштів відсутні (копії листів фінансово-економічного відділу Південного оперативного командування від 20.05.2011 №24/214 та від 15.02.2011 №116/14/5/217, листів Південного оперативного командування від 08.07.2011 № 2/703, від 18.02.2011 № 23/1/77, від 12.01.2011 №23/1/11, фінансово-економічного управління командування СВ №116/14/5/217 від 15.02.2011.

На звернення ОСОБА_3 до Командування Сухопутних військ він отримав відповідь від 17.11.2010 № 116/14/4/3092, згідно якої документи надані Запорізьким ОВК на виплату матеріальної допомоги не відповідали встановленим вимогам, після чого були повернуті до Запорізького ОВК без реалізації та вдруге до Південного оперативного командування не надходили. На його вимогу до Запорізького облвійськкома у 2013 році, після набрання чинності рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 по справі № 2а-0870/12247/11, про вжиття заходів щодо виплати матеріальної допомоги за 2010 рік, ОСОБА_3 отримав лист від 13.02.2013 №169/фс в якому було зазначено, що на Запорізький ОВК не покладено виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб за 2010 рік.

Під час проходження військової служби Міністерством оборони України з громадянином ОСОБА_3 був укладений контракт «Про проходження військової служби у Збройних Силах України», відповідно якого Міністерство оборони України зобов'язується забезпечувати громадянинові ОСОБА_3 додержання його прав та прав членів його сім'ї, включаючи одержання пільг, гарантій та компенсацій, установлених законами та іншими нормативно - правовими актами України, які визначають статус військовослужбовців, та порядок проходження військової служби, а також призначення його на військову посаду відповідно до професійної освіти, військового звання та військово - облікової спеціальності.

Не зважаючи на те, що громадянин ОСОБА_3 самостійно вживав заходи по відновленню своїх порушених прав, позитивних результатів не надалось отримати, а тому йому довелося звернутися до прокуратури по відновленню та захисту порушених прав.

Права ОСОБА_3 можуть бути відновлені шляхом виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік.

Відповідно до ч. 3 статті 61 ЦПК України, підстава звільнення від доведення доказів є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини протиправних дій Управління ордена Червоного прапора Південного оперативного командування, яке порушило законне право на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2010 рік, зазначені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі №2а-0870/12247/11 та в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду №2а-0870/12247/11 від 29.01.2013, яка набула законної сили 29.01.2013.

Представник прокуратури та позивач підтримали позовну заяву в повному обсязі. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву. У судовому засіданні він пояснив, що відповідач не згоден з позовними вимогами, з наступних підстав.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою та виплачується за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а в разі їх наявності, лише в їх межах. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань належить до четвертої черги виплат і її виплата здійснюється лише за наявності коштів та за певним порядком. Крім того, питання виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не належить до компетенції Міністерства оборони України, оскільки позивач військову службу у МО України не проходив.

Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Питання щодо грошового забезпечення військовослужбовців визначені статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

07.11.2007 видано постанову Кабінету Міністрів України від №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

У відповідності до п.п. 3 п. 5 наведеної Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Аналізуючи наведену норму Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, слід звернути увагу на наступні умови виплат зазначеного одноразового виду грошового забезпечення:

- по перше, підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 встановлено лише максимальний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, будь-яких обмежень щодо мінімального розміру не встановлено (цей вид грошового забезпечення виплачується в розмірах, що не перевищує місячного грошового забезпечення);

- по друге, абзацом 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 передбачено лише право керівників державних органів виплачувати зазначені одноразові види грошового забезпечення, тобто це не обов'язком;

- по третє, зазначений вид грошового забезпечення є додатковими та виплачуються у межах асигнувань, що виділяються на утримання;

- по-четверте, крім викладених загальних умов, зазначені види грошового забезпечення виплачується в певному порядку та за певних спеціальних умов.

З урахуванням відсутності обмежень щодо мінімального розміру зазначених виплат, суд прийшов до висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою та виплачується за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а в разі їх наявності, лише в їх межах.

Такі висновки повністю узгоджуються із наступними вимогами законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.

Так, вимогами статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення військовослужбовців, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

У відповідності до вимог п.9 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 та п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Аналогічний зміст щодо здійснення видатків у 2010 році має пункт 4 наказу Міністра оборони України від 05.02.2010 №52 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України в І кварталі 2010 року».

Крім того, абзацом 6 пункту 7 наказу Міністра оборони України від 05.02.2010 №52 визначено, що під час виплати грошового забезпечення у 2010 році необхідно дотримуватися такого порядку щодо здійснення виплат: у першу чергу - щомісячне грошове забезпечення; у другу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у третю - грошова допомога для оздоровлення та суми індексації грошових доходів військовослужбовцям; у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань належить до четвертої черги виплат і її виплата здійснюється лише за наявності коштів та за певним порядком.

Абзацом 7 пункту 7 наказу Міністра оборони України від 05.02.2010 №52 передбачено, що видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювати за умови наявності вільного фінансового ресурсу після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття за ними рішення начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, заступниками Міністра оборони України та командувачами видів Збройних Сил України. Сума цієї допомоги не повинна перевищувати розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

На виконання наведених вимог законодавства командуванням Сухопутних військ ЗС України було визначено порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових військовослужбовцям Сухопутний військ, до яких належать і військовослужбовці військових комісаріатів.

Наказами командувача Сухопутних військ ЗС України від 22.03.2010 №110 та від 02.09.2010 №362 були затверджені Інструкція про порядок надання в І кварталі 2010 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Сухопутних військ Збройних Сил України та Інструкція про порядок надання в 2010 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Сухопутних військ Збройних Сил України відповідно.

Зазначені Інструкції мають майже аналогічний зміст та, зокрема, пунктом 2.1 вказаних Інструкцій передбачено, що для отримання матеріальної допомоги військовослужбовці подають за підпорядкованістю рапорт, у якому зазначають підстави для порушення клопотання (тяжкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або по шлюбу, пожежа або інше стихійне лихо, одруження та народження дитини у військовослужбовця) та розмір потреби. До рапорту додають документи, які підтверджують обставини, які є підставою для порушення клопотання.

В подальшому рапорт та документи, після узгодження з керівником фінансового органу військової частини (установи) подаються командирами цих частин (установ) за підпорядкованістю до оперативних командувань, які здійснюють розгляд цих документів, готують протокол та разом із копіями необхідних (підтверджуючих право на отримання допомоги) документів, надають протокол на затвердження командувачем Сухопутних військ Збройних сил України (пп.2.2, 2.3 Інструкцій).

Документи та протокол, після їх надходження від оперативних командувань, розглядаються спеціально створеною комісією Сухопутних військ ЗС України, та за результатами розгляду, затверджуються командувачем Сухопутних військ ЗС України. В подальшому витяг з протоколу надсилається до військової частини, де проходить службу заявник, та є підставою для видання командиром частини наказу про виплату матеріальної допомоги. Такий наказ, в свою чергу, є підставою для безпосередньої виплати матеріальної допомоги військовослужбовцю (пп. 2.4 - 2.5 Інструкцій).

У відповідності до пункту 2.6 наведеної Інструкції, затвердженої наказом командувача Сухопутних військ ЗС України від 02.09.2010 №362, спірна матеріальна допомога надається військовослужбовцям за місцем служби на підставі наказу командира військової частини (установи), а командиру (начальнику) військової частини (установи) - на підставі наказу вищого командира (начальника).

Як вставлено із доданих до позову документів, позивач військову службу у Міністерстві оборони не проходив, а був військовослужбовцем Вільнянсько-Новомиколаївського об'єднаного районного військового комісаріату. При цьому, на період спірних правовідносин займав посаду військового комісара цього військкомату, а отже, у відповідності до вимог пункту 2.6 наведеної Інструкції, затвердженої наказом командувача Сухопутних військ ЗС України від 02.09.2010 №362, матеріальна допомога, при дотриманні інших умов щодо іі виплати, могла бути виплачена позивачу лише за місцем служби на підставі наказу вищого командира (начальника), тобто Запорізьким обласним військовим комісаріатом та підставі наказу обласного військового комісара.

Отже, питання виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не належить до компетенції Міністерства оборони України, оскільки позивач військову службу у Міністерстві оборони України не проходив.

Таким чином суд прийшов до висновку, що відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства, а адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені позовних вимог Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах громадянина ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Р.В. Сацький

Суддя О.О. Прасов

Суддя А.В. Сіпака