Постанова № 40420455, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 709/1874/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Левченко В.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про зобов"язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.08.2011 року по день винесення судом рішення та відшкодувати на її користь суму моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (вул. Леніна, 19-а, с.Лящівка, Чорнобаївського району, Черкаської області, інд. код 24177431) на користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2011 року по 23 липня 2013 року в розмірі 43367 (сорок три тисячі триста шістдесят сім) гривень 60 копійок та 500,00 (п'ятсот) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Допущено негайне виконання постанови суду у частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_2 у межах стягнення за один місяць в сумі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) гривні 81 копійка.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до Конституції України (пункт 15 частини першої статті 92, частина третя статті 141, стаття 146) засади місцевого самоврядування, питання формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування, визначаються законом.

Порядок прийняття на державну службу до органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

З наявних в справі доказів вбачається, що за даними протоколу № 1 засідання конкурсної комісії для відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців від 12 липня 2011 року, ОСОБА_2 було визнано переможцем та рекомендовано призначити на посаду спеціаліста сільської ради, як таку, що набрала найбільшу кількість балів та успішно пройшла співбесіду (а.с. 4).

Однак всупереч рекомендації конкурсної комісії позивачу було відмовлено у прийнятті на посаду спеціаліста Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, а на вказану посаду призначено ОСОБА_3, що підтверджується розпорядженням Лящівського сільського голови від 08.08.2011 р. №8-р/к «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради» (а.с. 5) та повідомленням №609 від 11.08.2011 р. (а.с. 6).

Відповідно до ч. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Так за результатом оскарження вищевказаного розпорядження, Чорнобаївським районним судом Черкаської області у справі № 2-а-9239/11/2322 було ухвалено постанову від 21 листопада 2011 року, якою задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_2 та визнано протиправними дії Лящівського сільського голови щодо прийняття ним розпорядження від 08.08.11 № 8-рк «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника» та зобов'язано відповідача вчинити дії щодо скасування діючого розпорядження та прийняття розпорядження щодо призначення на посаду ОСОБА_2

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року скасовано постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2011 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2013 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та залишено в силі постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2011 року.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Статтею 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", яка кореспондується з нормою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника (ст. 77 Закону "Про виконавче провадження").

Згідно із частинами 1-2 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є поновлення трудових прав позивача шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з не призначенням її на посаду спеціаліста Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

Відповідно до ч.3 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 р., якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил ч.2 ст.235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 року № 100.

Так відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач під особистий підпис відмовився від посади спеціаліста Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, на яку його було рекомендовано спільним рішенням конкурсної комісії для відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців.

Водночас, заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах посилається на наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, якою скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року та ухвалено нову постанову, якою задоволено позов прокурора Чорнобаївського району Черкаської області, скасовано розпорядження Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 08.08.11 № 8-рк «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради» та зобов'язано вчинити дії по проведенню повторного конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста Лящівської сільської ради.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2014 року касаційні скарги Лящівського сільського голови та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року - без змін.

За твердженням апелянта, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року Лящівською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області 09 вересня 13 року було проведено повторний конкурс на заміщення вакантної посади спеціаліста-землевпорядника Лящівської сілької ради, що підтверджується Протоколом № 1 проведення іспиту та співбесіди для відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців від 09.09.13р. Так спільним рішенням комісії було вирішено призначити ОСОБА_3 на посаду спеціаліста - землевпорядника Лящівської сілької ради як таку, що набрала достатню кількість балів та успішно пройшла співбесіду. При цьому, як стверджує відповідач, позивач ОСОБА_2 для участі у проведені іспиту не з'явилася, хоч була повідомлена належним чином.

Однак, беручи до уваги факт грубого порушення відповідачем вимог діючого трудового законодавства в частині невиконання постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2011 року, яка набрала законної сили, та якою було визнано протиправними дії Лящівського сільського голови щодо прийняття розпорядження від 08.08.11 № 8-рк «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сілької ради» та зобов'язано Лящівського сільського голову вчинити дії щодо скасування діючого розпорядження та прийняття розпорядження щодо призначення на посаду ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку про порушення права позивача на виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.08.2011 р. по 23.07.13 р.

Обгрунтовуючи дану позицію колегія суддів зазначає, що з 08.08.2011 р. позивач ОСОБА_2 перебуває у вимушеному прогулі та станом на 23.07.2013 р. до суду не було надано доказів щодо її прийняття на роботу.

Згідно довідки №657 від 22.07.2013 р. (а.с. 37) заробітна плата ОСОБА_3 за 2 останні повні місяці роботи становить: за квітень 2013 р. - 1998,76 грн., за травень 2013 р. - 1686,85 грн., у зв'язку з чим середня місячна заробітна плата має складати 1842,81 грн., а середня денна заробітна плата - 61,43 грн.

З цих підстав, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2011 року по 23 липня 2013 року складає 43 367 гривень 60 копійок (24 дні х 61,43 грн. + 4 міс. х 1842,81 грн.) + (12 міс. х 1842,81 грн.) + (6 міс. х 1842,81 грн. + 22 дні х 61,43 грн.).

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.08.2011 року по день винесення судом рішення, колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача в частині відшкодування їй моральної шкоди, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями), моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.4 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, судам при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, потрібно звертати увагу в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки при розгляді вказаної справи позивачем не було визначено в чому саме полягає спричинена їй моральна шкода, з яких міркувань визначено її розмір та якими доказами це підтверджується, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Таким чином, з підстав вищевикладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 липня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про зобов"язання вчинити дії, слід задовольнити частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 липня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про зобов"язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (вул. Леніна, 19-а, с.Лящівка, Чорнобаївського району, Черкаської області, інд. код 24177431) на користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2011 року по 23 липня 2013 року у розмірі 43367 (сорок три тисячі триста шістдесят сім) гривень 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 08.09.14р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.