Ухвала суду № 40419939, 01.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6757/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю. розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Автоекспедиція» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р», -

В С Т А Н О В И В:

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити задовольнити частково, а Постанову суду першої інстанції - в її резолютивній частині змінити з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дайнер Консалт" за весь період господарських відносин, за результатом якої складено відповідний Акт від 23 грудня 2013 року №375/26-57-22-03-07/36038044 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.44-62).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено на 21500,00 грн. суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року; п.138.4 ст.138, пп.пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на 22575,00 грн. суми податку на прибуток.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15 січня 2014 року №№ 0000252203, 0000262203, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1,а.с.63,64), та якими збільшено на 33862,50 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі на 22575,00 грн. за основним платежем та на 11287,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на 32250,00 грн. суми з податку на додану вартість, у тому числі на 21500,00 грн. за основним платежем та на 10750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішеннями Головного управління Міндоходів у м.Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 26.03.2014 року №2789/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України «Про результати розгляду скарги» від 17.04.2014 року №7000/6/99-99-10-01-15, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1,а.с.66-70,71-74), податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15 січня 2014 року №№ 0000252203, 0000262203 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Як вбачається з пп.2.1 п.2 Договору №1-10-2012 року «Про надання інформаційно-консультаційних послуг» від 01.10.2012 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.75-76), укладеного Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайнер Консалт», як Виконавцем, останній за завданням Замовника та на умовах. Визначених в Договорі зобов'язується надати інформаційно-консультативні послуги.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору, Позивачем надано податкові накладні від 29.10.2012 року №400 на загальну суму 43000,00 грн., у тому числі ПДВ 7166,57 грн., від 30.10.2012 року №401 на загальну суму 43000,00, у тому числі ПДВ 7166,57 грн., від 31.10.2012 року №403 на загальну суму 43000,00 у тому числі ПДВ 7166,57 грн.; платіжні доручення від 16.11.2012 року №3282 на загальну суму 29000,00 грн. у тому числі ПДВ 4833,33 грн., від 06.02.2013 року №3896 на загальну суму 22000,00 грн. у тому числі ПДВ 3666,67 грн., від 20.02.2013 року №3984 на загальну суму 78000,00 грн. у тому числі ПДВ 13000,00 грн.; Акти здачі-прийняття робіт від 29.10.2012 року №ОУ-0000100 на загальну суму 43000,00 грн. у тому числі ПДВ 7166,67 грн., №ОУ-0000101 від 30.10.2012 року на загальну суму 43000,00 грн. у тому числі ПДВ 7166,67 грн.; Звіти про інформаційні послуги, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1,а.с.77-250,Т.2,а.с.1-143).

Отримані від свого контрагента послуги Позивачем в подальшому використано в своїй господарській діяльності, що підтверджується Договорами на транспортне експедирування з: ФОП ОСОБА_3 (Договір №128 від 11.10.2012 року), ФОП ОСОБА_2 (Договір №88/12 від 09.10.2012 року), ТОВ «Альян-2003» (Договір №1 від 22.10.2012 року), ТОВ «Бізнес Транс» (Договір №198 ОИЮ від 09.10.2012 року), ПП «Зеніт-Транс» (Договір №90/12 від 11.10.2012 року), ПП «Еліс Транс Груп» (Договір №3 від 24.10.2012 року), ФОП ОСОБА_5 (Договір №226ОІЮ від 24.10.2012 року), ФОП ОСОБА_6 (Договір №229 ОІЮ від 24.10.2012 року), ФОП ОСОБА_7 (Договір №99/12 від 23.10.2012 року), ТОВ «Десна-Транс Груп» (Договір №161012 від 16.10.2012 року), ЧП «Гордиенко» (Договір №6 від 26.10.2012 року), ПП «Форсаж» (Договір №95/12 від 16.10.2012 року), ФОП ОСОБА_8 (Договір №360ХМВ від 30.10.2012 року), ПП «Будресурси» (Договір 240 ОІЮ від 17.10.2012 року), ТОВ «МБК МАКАРІВ» (Договір №94/12 від 15.10.2012 року, ПП «Транс-Атлас» (Договір №350ХМВ від 20.10.2012 року) та іншіми, копія яких також наявні в матеріалах справи (Т.2,а.с.144-247,Т.3,а.с.1-218).

Відповідно до частини п'ятою ст. 203 та частинами першою, другою ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження надання контрагентом послуг Позивачем оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, він відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання Договору між Позивачем і його контрагентом недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності», укладеного Позивачем з його контрагентом правочину.

Проте, відповідно до п.1 частини другої ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, тому скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання його протиправним. Крім того, згідно з частиною першою цієї статті, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволення повністю або частково.

А згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

В зв'язку із зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права в зв'язку з чим, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року в її резолютивній частині змінює.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року в її резолютивній частині змінити, викласти перший абзац в наступній редакції: «Адміністративний позов задовольнити повністю» та у другому абзаці слово «Скасувати» замінити на «Визнати протиправним та скасувати».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.