Ухвала суду № 40419937, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/271/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача представника третьої особиБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Пилипенко Т.А. Черепенка С.М. Письменного П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі за позовом Черкаського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області, третя особа - громадська організація охорони правопорядку та риболовів-любителів «Джерело» про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Черкаський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача «Про надання дозволу на користування земельною ділянкою (ставка), що знаходиться в межах населеного пункту сільській громаді» від 02.04.2013 № 29-2/VI.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області «Про надання дозволу на користування земельною ділянкою (ставка), що знаходиться в межах населеного пункту сільській громаді» від 02.04.2013 № 29-2/VI.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області № 29-2/VI від 02 квітня 2013 року «Про надання дозволу на користування земельною ділянкою (ставка), що знаходиться в межах населеного пункту сільській громаді» надано дозвіл товариству роболовів-любителів на користування, утримання, збереження та відтворення рибних запасів водоймища, зобов'язано товариство риболовів-любителів протягом року виготовити технічну документацію із землеустрою по відводу земельної ділянки площею 121 га.

Внаслідок встановлення порушень при прийнятті вказаного рішення, Черкаським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері внесено відповідачу подання від 26.12.2013 № 96-13-13-91-1820 «Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України та ЗУ «Про місцеве самоврядування»», однією з вимог якого прокурор ставив питання про скасування рішення від 02.04.2013 № 29-2/VI.

Листом від 17 січня 2014 року № 7 Іскренська сільська рада Шполянського району Черкаської області повідомила про результати розгляду подання на сесії сільської ради 17.01.2014 та прийнятим рішенням № 37-1/VI, відповідно до якого у скасуванні рішення від 02.04.2013 № 29-2/VI було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим сільською радою рішенням «Про надання дозволу на користування земельною ділянкою (ставка), що знаходиться в межах населеного пункту сільській громаді» від 02.04.2013 № 29-2/VI, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом з вимогою визнати його незаконним та скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна земельна ділянка водного фонду знаходиться у державній власності, то і дозвіл на користування нею може надаватись лише районною державною адміністрацією.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно пп. 1 п. а ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», до власних (самоврядних) повноважень належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що органи місцевого самоврядування можуть розпоряджатися лише землями, які знаходяться у комунальній власності територіальних громад конкретного населеного пункту.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Громадська організація охорони правопорядку та риболовів-любителів «Джерело» до жодної із передбачених установ чи організацій не відноситься.

Згідно ст. 10 Водного кодексу України, до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: 1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; 4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції; 5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; 6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод; 7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону України «Про тваринний світ», до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить: організація розроблення і затвердження республіканських та інших територіальних програм з питань охорони, використання і відтворення тваринного світу; вирішення в установленому законодавством порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів; організація та здійснення заходів щодо охорони тваринного світу та поліпшення середовища його існування; здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Таким чином, в жодному нормативно-правовому акті не наділено органи місцевого самоврядування надавати дозвіл на користування, утримання, збереження та відтворення рибних запасів водного об'єкту.

В наказі Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41 «Про затвердження переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2/2442 та додатком до нього з вичерпним переліком водних об'єктів, які віднесені до місцевого значення, водний об'єкт (ставок) в с. Іскрене Шполянського району не міститься.

Листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 27.12.2012 № 7327/05 на запит прокурора щодо водних об'єктів Черкаської області повідомлено, що усі водні об'єкти, що знаходяться на території Черкаської області, є об'єктами загальнодержавного значення (з посиланнями на наказ Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41 та листа Державного управління екобезпеки в Черкаській області від 16.06.1999 № 1-8/721).

На підтвердження того, що земельна ділянка (ставок) в с. Іскрене Шполянського району знаходиться у державній власності, свідчить також лист Шполянського районного відділу земельних ресурсів (а.с.10).

З огляду на зазначене, посилання відповідача на положення п. 12 р. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» є безпідставними.

Разом з тим, матеріали справи містять рішення Господарського суду Черкаської області від 12 березня 2013 року в справі № 925/168/13-г за позовом Черкаського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Шполянської районної державної адміністрації до Іскренської сільської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення землі, яким встановлено, що земельна ділянка (ставок) в с. Іскрене Шполянського району Черкаської області є водним об'єктом загальнодержавного значення (а.с.57-64).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач оспорюваним рішенням № 29-2/VI «Про надання дозволу на користування земельною ділянкою (ставка), що знаходиться в межах населеного пункту сільській громаді» порушив норми Земельного та Водного кодексу України внаслідок передачі земельної ділянки (ставка) в користування. Рішення відповідача прийняте з перевищенням повноважень органів місцевого самоврядування, оскільки дана земельна ділянка знаходиться у державній власності, а не у комунальній, а відтак рішення № 29-2/VI є незаконним та підлягає скасуванню. Тому, з огляду на викладене та враховуючи норми статті 122 Земельного кодексу України, суд дійшов вірного висновку, що оскільки спірна земельна ділянка водного фонду знаходиться у державній власності, то і дозвіл на користування нею може надаватись лише районною державною адміністрацією.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.09.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.