Постанова № 40419818, 03.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року Справа № П/811/2820/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Білоус І.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.08.2014 року №0004301701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ПП "Глобал-Торг" за березень та червень 2012 року, оформленої актом від 01.08.2012 року № 564/11-23-17-01/НОМЕР_1. На думку позивача, відповідачем неправильно було визначено суму податкового зобов'язання та прийнято спірне рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, оскільки господарські операції з ПП "Глобал-Торг" були підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, договірні відносини з вказаним контрагентом ґрунтувались на усіх вимогах, передбачених цивільним законодавством, а укладені правочини недійсними у судовому порядку не визнавались. Відтак, викладені в акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення проти позову згідно змісту якого зазначено, що в ході перевірки встановлено відображення позивачем в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП "Глобал-Торг" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Відтак, в порушення п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем завищено дозволений податковий кредит на суму ПДВ за грудень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту на 17 480 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 7 520 грн., за червень 2012 року на суму 9 960 грн.. Отже, за результатами перевірки донараховано податку на додану вартість в сумі 17 480 грн. та, у відповідності до статей 123, 129 Податкового кодексу України, застосовано штрафну санкцію в сумі 8 740 грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими (а.с.68-69).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому зазначивши, що позовні вимоги заперечує (а.с.71).

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 03.03.2010 року як фізична особа-підприємець (а.с.35-37), перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ з 04.03.2010 року та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг" (код ЄДРПОУ 37297827) за період березень та червень 2012 року, за результатами якої 01.08.2014 року складено акт №564/11-23-17-01/НОМЕР_1 (а.с.7-21).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість за грудень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту на 17 480 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 7520 грн., за червень 2012 року на суму 9 960 грн..

На підставі даних висновків відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0004301701, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 26 220 грн., в тому числі 17 480 грн. основного платежу, 8 740 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.22-23).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за березень та червень 2012 року встановлено віднесення до податкового кредиту придбання станка для порізки паперової втулки XW-203 (податкова накладна від 30.03.12р. №55) та станка для порізки БОПП плівки XW-210 (податкова накладна від 27.06.12р. №55) від ПП "Глобал-Торг" у березні та червні 2012 року. При цьому, з позиції податкового органу, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на 17 480 грн., в т.ч. за березень 2012 р. - 7520 грн., за червень 2012 р. - 9960 грн., по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг". Дана позиція ґрунтується на тому, що до відділу податкового контролю фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ надійшов акт від 25 квітня 2014р. №4/11-28-22-02/37297827 позапланової невиїзної перевірки ПП "Глобал-Торг", яким встановлено відсутність у ПП "Глоба-Торг" об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та їх подальшої реалізації підприємствам-покупцям за період з 01.10.2010 по 31.12.2013. Таким чином, перевіркою встановлено відображення позивачем в податковій звітності відносини з ПП "Глобал-Торг" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до завищення податкового кредиту на 17 480 грн., в тому числі за березень 2012 р. на суму 7520 грн., за червень 2012 р. на суму 9960 грн..

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, фізична особа-підприємець не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 ПК України встановлені порядок складання податкових накладних та вимоги до них.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що в березні та червні 2012 р. ПП "Глоба-Торг" було поставлено на адресу позивача товар на загальну суму 104 880 грн., в т.ч. ПДВ - 17 480 грн..

30.03.2012 р. між ПП "Глобал-Торг" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №30/3, згідно предмету якого Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця Товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (а.с.26-28).

У березні 2012 р. ПП "Глобал-Торг" поставило позивачу станок для порізки паперової втулки XW-203 у кількості 1 шт. на загальну суму 45 120 грн., в тому числі ПДВ - 7 520 грн., що підтверджується видатковою накладною №55 від 30.03.2012 р. та розрахунком на оплату по замовленню від 30.03.2012 р. (а.с.29-30), а позивач здійснила оплату згідно платіжного дорученнями № 136 від 18.04.2012 р. в сумі 45 120 грн. (а.с.38). Факт оплати підтверджено й випискою по рахунку за квітень 2012 р. (а.с.96-102).

ПП "Глобал-Торг" виписано податкову накладну №55 від 30.03.2012 р. на суму 45 120 грн., у т.ч. ПДВ - 7 520 грн. (а.с.31), яку було відображено позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у березні 2012 р. (а.с.93-95) та включено до податкового кредиту з ПДВ у березні 2012 р. (а.с.86-90).

У червні 2012 р. ПП "Глобал-Торг" поставило позивачу станок для порізки БОПП плівки XW-210 у кількості 1 шт. на загальну суму 59 760 грн., в тому числі ПДВ - 9 960 грн., що підтверджується видатковою накладною №55 від 27.06.2012 р. та розрахунком на оплату по замовленню від 27.06.2012 р. (а.с.32-33), а позивач здійснила оплату згідно платіжного дорученнями № 271 від 06.08.2012 р. в сумі 59 760 грн. (а.с.39). Факт оплати підтверджено й випискою по рахунку за серпень 2012 р. (а.с.103-108)

ПП "Глобал-Торг" виписано позивачу податкову накладну №55 від 27.06.2012 р. на суму 59 760 грн., у т.ч. ПДВ - 9 960 грн. (а.с.34), яку було відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у червні 2012 р. (а.с.81-83) та включено до податкового кредиту з ПДВ у червні 2012 р. (а.с.76-80).

В подальшому, як пояснив суду представник позивача, отриманий від ПП "Глоба-Торг" товар використано у власній господарській діяльності, яка полягає в оптовій торгівлі, для різки та фасування двоосноорієнтованої поліпропіленової клейкої стрічки. Обладнання знаходиться в орендованому позивачем приміщенні за адресою: м. Кіровоград, проспект Інженерів, 15, що не спростовано відповідачем як в ході перевірки, так і в судовому засіданні.

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ПП "Глобал-Торг" вбачається, що позивачем, дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, однак, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяла без належної обачності й обережності і їй було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами якого є позивач та ПП "Глобал-Торг", укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в т.ч., в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено той факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд також критично оцінює твердження відповідача в частині того, що господарські угоди між позивачем та ПП "Глобал-Торг" є нікчемними.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір поставки № 30/03 від 30.03.2012 р., укладений між позивачем та ПП "Глобал-Торг" є дійсним та не оскаржений у судовому порядку, таким чином є таким, на підставі якого виникли права і обов'язки сторін даної угоди.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки позивача від 01.08.2014 року №564/11-23-17-01/НОМЕР_1 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ст.228 ЦК України. Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит з ПДВ вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження недотримання позивачем та ПП "Глобал-Торг" в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що згідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та ПП "Глобал-Торг" не визнано у судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки позивача, не можуть бути належними доказами наявності порушень останнього відносно того, що укладений ним правочин з контрагентом-постачальник не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, та є підставою для визнання такого правочину недійсними. Отже, доводи податкового органу в частині нікчемності господарських угод між позивачем та ПП "Глобал-Торг" є необґрунтованими. Більш того, дані доводи ґрунтуються на відомостях, зібраних в ході досудового розслідування кримінального провадження № 32013120000000087 від 26.02.2013 р., а суду не надано доказів того, що станом на день перевірки позивача їм надано відповідну юридичну оцінку компетентним судом, а у справі винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили.

Також, суд враховує те, що ПП "Глобал-Торг" зареєстровано як юридична особа. При цьому, доказів того, що підприємство не було платником ПДВ на день оформлення позивачу податкових накладних суду не надано. Окрім цього, позивачем надано суду акт перевірки від 03.03.2014р. №126/11-23-17-01/НОМЕР_1, згідно якого вбачається, що відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.13, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.11 по 31.12.13. Водночас, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 р. завищення податкового кредиту не встановлено. (а.с.40-57)

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17 480 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 8 740 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0004301701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 524,40 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 12.08.2014 року №0004301701.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з Державного бюджету України судові витрати в сумі 524,40 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 05.09.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина