Постанова № 40419797, 09.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 915/42/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Мирошниченко М.А.

(відповідно до розпорядження голови суду від 08.09.2014р. №538 розгляд справи здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бичковський О.Г., за довіреністю №11/14 від 11.01.2014р.

від відповідача: Гутиря М.М., за довіреністю від 13.06.2013р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року

у справі №915/42/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6

про стягнення

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням позову до ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" про стягнення 2522817 грн. 60 коп., з яких: 2399911 грн. 18 коп. - кредитні кошти; 88591 грн. 07 коп. - відсотки за користування кредитними коштами; 24459 грн. 71 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 9855 грн. 81 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року у справі №915/42/14 (суддя Коваль Ю.М.) позов ПАТ "Райффайзен банк Аваль" задоволено в повному обсязі. З відповідача на користь позивача стягнуто 2399911 грн. 18 коп. - кредитні кошти; 88591 грн. 07 коп. - відсотків за користування кредитними коштами; 24459 грн. 71 коп. - пені за несвоєчасну сплату кредиту; 9855 грн. 81 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків та 50456,35 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" неналежно виконувало свої грошові зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором, а починаючи з 06.11.2013 р. припинило повернення кредитних коштів і сплату відсотків за користування ними.

Не погодившись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відмовити у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ПАТ "Райффайзен банк Аваль") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник третьої особи (ОСОБА_6) в судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 12.06.2014р. та від 01.08.2014р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" за відсутністю представника третьої особи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 25.09.2009р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") (надалі - позивач, кредитор, Банк) та ВАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» (правонаступником якого є ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат") (надалі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір №010/01-04/09-626 (надалі - договір), за умовами якого Банк з 25.09.2009р. надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 3916500 грн. 78 коп. строком до 20.02.2017 р. зі сплатою 22% річних для рефінансування поточної заборгованості за кредитом приватного підприємства "Респект", отриманим у кредитора згідно умов кредитного договору від 20.02.2007 р. №012/01-04/07-128, цільовим використанням якого було придбання нерухомого майна.

Відповідно до п.5.1 договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту частинами щомісячними платежами, розміри та строки яких визначені графіком зменшення кредитного ліміту (додаток №1 до договору), при цьому позичальник та кредитор домовились про наступний порядок зменшення ліміту кредитування: рівними частинами протягом останніх трьох місяців до закінчення строку договору, розміри та строки сплати яких визначаються графіком зменшення кредитного ліміту (додаток №1 до договору). Проценти за користування кредитом позичальником сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Згідно зі ст. 7 договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту, зі сплатою всіх та сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі простроченні проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього договору, зокрема прострочення більш ніж 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Пунктом 13.4 договору сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

До вказаного договору сторони внесли зміни та доповнення, зокрема, додатковою угодою від 28.02.2011 р. № 010/01-04/09-626/2 встановили на строк з 1 лютого по 31 липня 2011 року процентну ставку у розмірі 18 % річних, а додатковою угодою від 30.09.2011 р. № 010/01-04/09-626/3 узгодили кредитні канікули на період з 30.09.3011 р. по 10.02.2012 р. та новий графік щомісячних платежів зменшення кредитного ліміту.

На виконання зобов'язань за кредитним договором попередником кредитором відкрито позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 3916500 грн. 78 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за період з 25.09.2009-10.01.2014р.р. (а.с.26-49).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки з особового рахунку ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" випливає, що останнє свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконувало неналежним чином, а починаючи з 10.11.2013 р. припинило погашення кредитних коштів. Із цих же документів випливає, що ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" допущено порушення зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, починаючи з 29.09.2009 р. по 29.12.2013 р. Вказане сторонами не спростовується.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Чинним законодавством України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає доведеним те, що ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" неналежно виконувало свої грошові зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 09.01.2014 р. допустив прострочення у сумі 307027 грн. 83 коп. із повернення кредиту, загальна неповернена сума котрого становить 2399911 грн. 18 коп., та заборгованість із сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих в сумі 88591 грн. 07 коп., а тому позовні вимоги в даній частині стягнення неповерненого кредиту і несплачених відсотків за користування кредитом є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Прострочення повернення кредиту в сумі 307027 грн. 83 коп., із підлягаючої поверненню загальної суми кредиту 2399911 грн. 18 коп., та прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем нараховано пеню обґрунтовано на підставі умов укладеного з ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" кредитного договору та чинного законодавства України.

Так, господарським законодавством України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 ГК України). Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

За п. 13.4 укладеного сторонами кредитного договору сторони узгодили, зокрема, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню.

У відповідності з господарським законодавством України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України). Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст.231 ГК України).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнає правильним здійснений Банком у заяві про зменшення розміру позовних вимог розрахунок пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно цього розрахунку пеня за прострочення у період з 29.09.2009 р. по 29.12.2013 р. підлягаючої поверненню загальної суми кредиту 2399911 грн. 18 коп., становить 24459 грн. 71 коп., а пеня за прострочення у період з 29.09.2009 р. по 29.12.2013 р. сплати процентів за користування кредитними коштами - 9855 грн. 81 коп.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду та визнає доведеним, що ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" неналежно виконувало свої грошові зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором, а починаючи з 06.11.2013 р. припинило повернення кредитних коштів і сплату відсотків за користування ними. За таких обставин, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про безпідставність позовних вимог, оскільки Банком не дотримано узгоджених у розділі 7 кредитного договору умов щодо обов'язкового звернення з письмовою вимогою про дострокове повернення кредиту, апеляційний господарський суд відхиляє у зв'язку з тим, що право кредитора на дострокове стягнення всього кредиту у разі прострочення повернення його чергової частини, закріплено у ч.2 ст.1050 ЦК України, при цьому, у відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 15-рп/2002 встановлення договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

09.09.2014р. відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду по справі №915/42/14 на 48 місяців щомісячно рівними частками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вже звертався із заявою про розстрочення виконання рішення також і до господарського суду першої інстанції.

За ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Слід мати на увазі, що ГПК не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення та зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють або роблять неможливим вчасне виконання судового рішення.

У судовому засіданні 09.09.2014р. сторони надали пояснення, відповідно до яких, як позивач, так і відповідач зазначили, що на даний час відповідач не може в повному обсязі сплатити позивачу весь обсяг спірної заборгованості.

Водночас, оцінити фінансовий стан позивача (стягувача) суду не вбачається за можливе, оскільки відомості про фінансовий та майновий стан позивача до суду не надавались.

Відповідач обґрунтовує заяву про відстрочення рішення тим, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та зазначає про наявність загрози банкрутства підприємства через складну фінансово-економічну та політичну кризу в країні. В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на низку договорів, виконання яких зробить можливість здійснювати відповідачем погашення спірної заборгованості (а.с. 137-194).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги складну ситуацію в України, зокрема, наявність значних інфляційних процесів та відсутність фінансово-економічної стабільності, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору та його скрутний фінансовий стан, приймаючи до уваги пояснення позивача, відповідно до яких відповідач не мав та не має змоги здійснювати погашення кредиту за спірним кредитним договором відповідно до умов кредитного договору, що фактично утруднить виконання рішення, або зробить зовсім неможливим його виконання у повному обсязі, та з огляду на наявну пряму загрозу банкрутства відповідача, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність виключних підстав для розстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року у справі №915/42/14 в частині стягнення грошових коштів в загальній сумі 2522817,60 грн. рівними частками по 105117 (сто п'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 40 коп. щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2014 року на 2 роки.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" слід залишити без змін, а рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року у справі №915/42/14 частково змінити, додавши пункт в її резолютивну частину про розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року у справі №915/42/14 частково змінити , додавши пункт 3 в її резолютивну частину в наступній редакції:

"Розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року у справі №915/42/14 в частині стягнення грошових коштів в загальній сумі 2522817,60 грн. рівними частками по 105117 (сто п'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 40 коп. щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2014 року на 2 (два) роки".

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року у справі №915/42/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош М.А. Мирошниченко