Ухвала суду № 40419271, 08.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 150/1099/13-ц Провадження № 22-ц/772/2692/2014Головуючий в суді першої інстанції Цимбалюк Л. П.Категорія 20Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 08 вересня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів: Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного нотаріального архіву Вінницької області, Реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання дубліката договору дарування житлового будинку недійсним, скасування державної реєстрації договору дарування та поновлення державної реєстрації договору купівлі-продажу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2014 року, -

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державного нотаріального архіву Вінницької області, Реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання дубліката договору дарування житлового будинку недійсним, скасування державної реєстрації договору дарування та поновлення державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21 березня 1975 року, посвідченого Томашпільською нотаріальною конторою за реєстраційним номером 640, зареєстрованого в Тульчинському інвентар бюро 25.02.1976 року за №1131, він купив житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1. Рішенням Томашпільської селищної ради було змінено назву АДРЕСА_1. В листопаді 2010 року йому стало відомо про нотаріально посвідчений договір дарування вказаного будинку від 05.04.1976 року, який було укладено між ним та братом-відповідачем у справі ОСОБА_2 та в якому було допущено виправлення та дописки зроблені чорнилами без зазначення про виправлення та відповідного затвердження підписом і печаткою нотаріуса. Однак, даний договір ним ніколи не укладався і не підписувався, і ніяких доручень на його підписання він нікому не надавав. У 2012 році відповідачем ОСОБА_3 у Вінницькому державному нотаріальному архіві було отримано дублікат зазначеного договору дарування, який архівом було видано з порушенням процедури видачі дубліката договору дарування житлового будинку, та на підставі якого відповідачем у державного реєстратора реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції у Вінницькій області було отримано витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №368960. Тому він вважає, що дублікат спірного договору дарування житлового будинку слід визнати недійсним, а також слід скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.203).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції від 31 липня 2014 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою справу направити до Чернівецького районного суду Вінницької області для продовження розгляду. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду від 31 липня 2014 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що справа призначалась до судового розгляду на 17.06.2014 року та 31.07.2014 року в приміщенні Чернівецького районного суду. Про день, час та місце судового засідання сторони було повідомлено завчасно у встановленому законом порядку. Однак, позивач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать електроні повідомлення №2 від 17.06.2014 року та за №3 від 30.07.2014 року, в судові засідання не з'явився за відсутності причин, які б могли визнаватись судом поважними. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач в судові засідання не з'явився без поважних на те причин, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки даний висновок суду є недостатньо обґрунтованим та передчасним.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України заява залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 169 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі.

За змістом вимог ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка без поважних причин.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо належного повідомлення позивача у встановленому порядку про час і місце судового розгляду на 17 червня 2014 року.

Так, відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Частиною 4 статті 74 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших сторін, які беруть участь у справі, по яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду на 17.06.2014 року був повідомлений у телефонному режимі тільки у день судового засідання 17.06.2014 року, без належних доказів про це в матеріалах справи, тобто неналежним чином. Також цього ж дня ОСОБА_2 надіслав до суду електронне повідомлення з проханням перенести розгляд справи на липень місяць у зв'язку з сімейними обставинами.

Також встановлено, що ОСОБА_2 повідомлений про час і місце судового розгляду на 31.07.2014 р. у телефонному режимі лише 30.07.2014 року та без належних доказів про це в матеріалах справи. 31.07.2014 року ОСОБА_2 надіслав до суду електронне повідомлення про те, що його представник адвокат ОСОБА_4 зайнятий у іншому судовому засіданні, а тому він просив перенести розгляд справи на іншу дату. Таким чином слід вважати, що ОСОБА_2 повідомив суд про поважність причин своєї неявки.

За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду судом першої інстанції без належних для цього правових підстав, з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2014 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

Копія вірна.

З оригіналом вірно.

Суддя: В.М. Медяний