Постанова № 40415798, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1489/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 21.11.2013 року №Ф-1143, а також зобов'язати останнього припинити нараховування йому єдиного соціального внеску.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після призначення пенсії за віком позивач звільняється від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому нараховані у вимозі державної податкової інспекції суми такого внеску є безпідставними. З огляду на що, суд скасував спірну вимогу та зобов'язав відповідача не нараховувати позивачу єдиний внесок.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, з серпня 2010 року отримує пенсію за віком, призначену зі зменшенням встановленого законом загального пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перебуваючи на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.11.2013 року відповідачем була прийнята вимога про сплату боргу № Ф-1143, адресована позивачу. Згідно даної вимоги за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6792,48 грн., що утворилася з І кв. 2012 року по ІІ кв. 2013 року.

Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, а також діями відповідача по нарахуванню йому єдиного соціального внеску, позивач звернувся в адміністративний суд.

Зі змісту заперечень проти позову та апеляційної скарги вбачається, що на обґрунтування правомірності винесеної вимоги відповідач посилається на те, що позивач є фізичною особою - підприємцем, що отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах - раніше досягнення ним пенсійного віку, а відтак, на такого пенсіонера не поширюється звільнення від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналізуючи наведені доводи та висновки місцевого суду, колегія суддів виходить із наступного.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За цим Законом єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

За пунктом 4 частини 1 статті 4 вказаного Закону до платників єдиного внеску, серед інших, відносяться фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 4 названої правої норми особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на встановлені обставини та приведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки він є пенсіонером і отримує пенсію за віком та ним не укладалось жодних угод про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому, колегія суддів зважає на наступне.

За Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV пенсіонером вважається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згаданим Законом визначено такі види пенсій, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 26 цього Закону, умовою призначення пенсії за віком є досягнення особою 60-річного віку та наявність страхового стажу не менше 15 років.

Як було встановлено колегією суддів, позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах (до досягнення 60-річного віку) відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Нормативно-правовим приписом, закріпленим у вказаній статті визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зважаючи на викладене, та враховуючи неможливість віднесення пенсії, що отримує позивач, до будь-якого з інших видів державних пенсій, аніж до пенсії за віком, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання апелянта на те, що до пенсії за віком не відноситься пенсія, призначена на пільгових умовах (до досягнення 60-річного віку) відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, на позивача поширюються правила, встановленні частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок, що зумовлює протиправність винесеної відповідачем вимоги, яка підлягає скасуванню.

Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду про зобов'язання відповідача не нараховувати позивачу єдиний соціальний внесок, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Адміністративний суд не може задовольнити вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних обставин, оскільки відповідні правовідносини ще не склались і неможливо встановити будь-які їх порушення.

Більш того, як було зазначено судом, відповідач повинен припинити протиправне нарахування позивачу єдиного соціального внеску не за приписом судового рішення, а в силу вищевикладених норм права. За таких обставин, достатнім способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування оспорюваної вимоги.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання припинити нараховування позивачу єдиного соціального внеску задоволенню не підлягають.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вищеописаної вимоги позивача. У решті ж постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року скасувати в частині зобов'язання Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області не нараховувати ОСОБА_2 єдиний соціальний внесок. У задоволенні позову в цій частині відмовити.

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М