Ухвала суду № 40415762, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/8302/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Фролова І.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевич М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва, звернулось до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу № 554/1 від 12.03.2014 року в розмірі 680,00 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 25 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41545010 по виконавчому листу №2а-49/13, виданого 13.01.2014 року Солом'янським районним судом м. Києва.

За даним виконавчим листом УПФ в Шевченківському районі м. Києва зобов'язано здійснити перерахунок пенсійних виплат ОСОБА_2, починаючи з 01 лютого 2012 року з урахуванням всіх виплачених сум.

Постанову про відкриття провадження від 21.01.2014 року боржником було отримано 24.01.2014 року.

З постанови про накладення штрафу ВП № 45145010 від 12.03.2014 року вбачається, що станом на 12.03.2014 року жодної інформації стосовно виконання рішення суду від боржника не надійшло, у зв'язку з чим на УПФ в Шевченківському районі м. Києва накладено штраф у сумі 680 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення штрафу прийнята у межах прав та обов'язків державного виконавця, передбачених законом, а тому відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом. Відповідно до пунктів 1,2,13 частини 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 5, 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Так, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що боржником було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2014 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.21).

Згідно ч. 1 ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з постанови про накладення штрафу ВП № 45145010 від 12.03.2014 року, станом на 12.03.2014 року жодної інформації стосовно виконання рішення суду від боржника не надійшло, у зв'язку з чим на УПФ в Шевченківському районі м. Києва накладено штраф у сумі 680 грн.

Посилання позивача на ту обставину, що ним не отримано копію повного тексту постанови суду, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, так як у виконавчому листі, у відповідності до вимог ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» викладено резолютивну частину рішення, яку і мав виконати боржник. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що для добровільного виконання рішення його повний текст не потрібен, а тому це не є підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно заяви про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2, у якій викладено обставини справи та резолютивну частину рішення, копія такої заяви направлялась на адресу боржника.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що позивачу не зрозуміло яким саме чином слід виконати постанову суду, оскільки позивачем не надано доказів звернення до суду з заявою про роз'яснення судового рішення. Та обставина, що відповідач не отримав копію рішення, і на його думку не мав можливості звернуться з заявою про роз'яснення необґрунтована, так як, позивач мав можливість звернутися з заявою про роз'яснення судового рішення вже після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач не надав суду доказів, що він звертався до державного виконавця з заявою про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, у відповідності до ст. 12 Закону.

Посилання апелянта на ту обставину, що тримає досудове слідство по кримінальному провадженню №4201211010000047 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України не може бути прийняте судом апеляційної інстанції до уваги як на підставу для скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, так як вказана обставина не стосується даної справи, оскільки є рішення суду, що набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, та яким зобов'язано пенсійний орган перерахувати пенсію ОСОБА_2

Стаття 6 Конвенції "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 17.07.1997 року гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відносяться також і Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржена постанова державного виконавця про стягнення штрафу прийнята у межах прав та обов'язків державного виконавця, передбачених законом, а тому відсутні підстави для її скасування.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 25 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 05 вересня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.