Ухвала суду № 40415747, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4537/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій, скасування постанов державного виконавця, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулося у суд із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, у якому просило визнати протиправними дії управління з винесення постанов від 14.03.2014 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а також скасувати ці акти державного виконавця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.

Оскаржувана ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі вмотивована тим, що судове оскарження постанови державного виконавця, прийнятої у виконавчому провадженні з виконання наказу, виданого господарським судом, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржуються постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Коноза В.М. від 14.03.2014 року про стягнення з боржника (ПАТ «Укргазвидобування») виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №11340705, а також дії суб'єкта владних повноважень щодо їх винесення.

Зі змісту оскаржуваних постанов державного виконавця слідує, що виконавче провадження 11340705 відкрите на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Полтавської області №16/246 від 08.12.2008 року.

Надаючи оцінку висновкам місцевого суду про підвідомчість даного спору господарському суду, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною 1 статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зважаючи на приведені юридичні норми, позивач, як боржник за виконавчим провадженням, не погоджуючись із рішенням державного виконавця - суб'єкта владних повноважень, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх інтересів.

Проте, суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, посилаючись на те, що порядок розгляду спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС щодо виконання рішень господарських судів встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, частиною 1 статті 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відноситься до окремого виду владної управлінської функції, оскільки такий збір та витрати являються своєрідним видом майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання, вимоги виконавчого документа. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій являються окремим виконавчим документом, що передбачено п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, вимоги про скасування рішень державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція підтримується Пленумом Вищого адміністративного суду України та викладена в постанові «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3 у редакції постанови Пленуму ВАСУ від 21.05.2012 року № 5.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 6 згаданої постанови наголосив, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, місцевим судом безпідставно постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства по даній справі.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М