Ухвала суду № 40413234, 27.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/710/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Поліекспо» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року приватне підприємство «Поліекспо» (далі ПП «Поліекспо») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області). З урахуванням уточнень до позову позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2013 року № 0006152200, № 0006162200, № 0006172200, а також № 0006182200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 42497 грн. (т. 2 а. с. 162).

В обґрунтування позову зазначалось, що з 08 по 29 серпня 2013 року посадовими особами ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 05 вересня 2013 року за № 711/21-03-22-01/19236745, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4, 138.5 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 948833 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4040900 грн., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на 43359 грн., завищення від'ємного значення з ПДВ на 69673 грн. та завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, на 621 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 0006152200, яким ПП «Поліекспо» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 948833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 237208 грн., № 0006162200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4040900 грн., № 0006172200, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 621 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 310 грн. 50 коп., а також № 0006182200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 43359 грн.. За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2013 року залишені без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року позовні вимоги ПП «Поліекспо» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2013 року № 0006152200, № 0006162200 та № 0006172200. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 0006182200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 42497 грн.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 500 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 14, 138, 139, 150, 198, 201 Податкового кодексу України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 08 по 29 серпня 2013 року посадовими особами ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 вересня 2013 року за № 711/21-03-22-01/19236745, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4, 138.5 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 948833 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4040900 грн., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на 43359 грн., завищення від'ємного значення з ПДВ на 69673 грн. та завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, на 621 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 0006152200, яким ПП «Поліекспо» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 948833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 237208 грн., № 0006162200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4040900 грн., № 0006172200, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 621 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 310 грн. 50 коп., а також № 0006182200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 43359 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2013 року залишені без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПП «Поліекспо» норм Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з контрагентами позивача.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ПП «Поліекспо» є неспеціалізована оптова торгівля та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 1 а. с. 59 зворот).

Позивачем (Покупець) укладено протягом перевіреного податковим органом періоду договори поставки:

- з ТОВ «Альянс Сістемс» (Постачальник) від 11 вересня 2012 року за № 11/09/12-02, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар (зернові та олійні культури врожаю 2012 року), а останній - прийняти та оплатити Товар на умовах договору. Кількість, асортимент, якість, ціна на Товар узгоджуються в Додаткових угодах до договору (т. 1 а. с. 121-122).

- з ФГ «Антар» (Постачальник) від 24 вересня 2012 року за № 24/09/12 та від 02 листопада 2012 року № 02/11/12, відповідно до яких Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар (зернові та олійні культури врожаю 2012 року), а останній - прийняти та оплатити Товар на умовах договору. Кількість, асортимент, якість, ціна на Товар узгоджуються в Додаткових угодах до договору (т. 1 а. с. 165-166, 171-172).

- з ТОВ «Фін Експрес» (Постачальник) від 07 листопада 2012 року за № 07/11/12-01, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар (зернові та олійні культури врожаю 2012 року), а останній - прийняти та оплатити Товар на умовах договору. Кількість, асортимент, якість, ціна на Товар узгоджуються в Додаткових угодах до договору (т. 2 а. с. 84-85).

- з ТОВ «Люксор-Груп» (Постачальник) від 05 грудня 2012 року за № 05/12/12, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар (зернові та олійні культури врожаю 2012 року), а останній - прийняти та оплатити Товар на умовах договору. Кількість, асортимент, якість, ціна на Товар узгоджуються в Додаткових угодах до договору (т. 2 а. с. 124-125).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товарів за вказаними угодами, віднесено ПП «Поліекспо» до складу валових витрат (витрат операційної діяльності).

За результатами перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області зроблено висновок, що позивачем занижено податок на прибуток та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів, придбаних у постачальників (ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес», ТОВ «Люксор-Груп»), укладені угоди з якими, на думку посадових осіб податкового органу, носили безтоварний характер.

В обґрунтування висновку щодо безтоварності угод, укладених з зазначеними підприємствами, відповідач посилається на акти перевірки: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 17 грудня 2012 року № 1360/22-8/37687664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянс Сістемс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Аленрем» за вересень 2012 року»; Бериславської МДПІ Херсонської області ДПС від 08 квітня 2013 року № 90/22/37557140 «Про результати документальної виїзної перевірки ФГ «Антар» з питань правильності застосування податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 серпня 2012 року по 28 лютого 2013 року»; Бериславської МДПІ Херсонської області ДПС від 28 березня 2013 року № 79/22/37858616 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фін Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом СФГ «Адоніс» за період IV квартал 2012 року»; ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 08 травня 2013 року № 1350/2240/38202825 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Люксор-Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року», в яких зазначено, що правочини ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес» та ТОВ «Люксор-Груп», укладені з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, що призвело до завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність проведення названими підприємствами господарських операцій за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, витрати по вказаним вище угодам, укладеним ПП «Поліекспо» з ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес» та ТОВ «Люксор-Груп», безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес» та ТОВ «Люксор-Груп» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставки та додаткових угод до них, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання автотранспорту, виписок з банківських рахунків, платіжних доручень, рахунків-фактур (т. 1 а. с. 121-123, 130-176, 182-248, т. 2 а. с. 1-87, 92-125, 132-146), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес» та ТОВ «Люксор-Груп». При цьому можливе невиконання такими контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ПП «Поліекспо») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес» та ТОВ «Люксор-Груп») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат за названими вище договорами поставки з ТОВ «Альянс Сістемс», ФГ «Антар», ТОВ «Фін Експрес» та ТОВ «Люксор-Груп».

Крім того, як вбачається з акта перевірки, за висновками податкового органу позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2012 року на 115291 грн. 50 коп. у зв'язку із завищенням декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року на 461166 грн. (25 відсотків від 461166 грн.). Назване завищення обґрунтовано неврахуванням ПП «Поліекспо» висновків акта перевірки від 21 травня 2012 року № 894/22-1/19236745 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Поліекспо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року» (т. 1 а. с. 46, зворот).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі акта перевірки від 21 травня 2012 року № 894/22-1/19236745 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року № 0005492200, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 926818 грн..

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 24 липня 2012 року № 0005492200 визнано протиправним та скасовано.

За таких обставин, зменшення податковим органом позивачу розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на підставі зобов'язань, визначених за попереднім актом перевірки, не є обґрунтованим.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено матеріалами справи, податковим повідомленням-рішенням відповідача від 16 вересня 2013 року № 0006172200 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 621 грн. у зв'язку з віднесенням ПП «Поліекспо» до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, складених з порушеннями щодо їх оформлення.

Проте, в акті перевірки посадовими особами податкового органу не зазначено, по яких податкових накладних та які саме порушення стосовно їх складання були встановлені під час перевірки.

Надані позивачем податкові накладні повністю спростовують названий висновок податкового органу.

За таких обставин, визнання протиправним та скасування судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2013 року № 0006172200 є правильним.

З матеріалів справи також вбачається, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 16 вересня 2013 року № 0006182200 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 43359 грн..

Назване податкове повідомлення-рішення оскаржене ПП «Поліекспо», із врахуванням уточнень до позову, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 42497 грн., тобто показника, визначеного податковим органом за результатами попередньої перевірки (акт перевірки від 21 травня 2012 року № 894/22-1/19236745).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі акта перевірки від 21 травня 2012 року № 894/22-1/19236745 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Поліекспо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року» відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року № 0005502200, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 42497 грн..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 24 липня 2012 року № 0005502200 визнано протиправним та скасовано.

Із врахуванням наведених вище положень п. 56.18 ст. 56 ПК України, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 вересня 2013 року № 0006182200 в частині зменшення підприємству розміру від'ємного значення суми ПДВ на 42497 грн. також є обґрунтованим.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 вересня 2013 року № 0006152200, № 0006162200, № 0006172200, а також податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 0006182200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 42497 грн. є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 01 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: