Ухвала суду № 40413231, 03.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4754/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника відповідача Белінської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК-Юг» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК-Юг» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПК-Юг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №0004412200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 139 729,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 911 783,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 227 946,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що вказаний у наказі на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «СПК-ЮГ» підпункт 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, що означає ненадання підприємством документів за грудень 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Строймаркет КН» згідно запиту ДПІ у м. Херсоні від 25.04.2012 року за №3737/10/22-206, не відповідає дійсності, оскільки підприємство надало до канцелярії ДПІ супровідним листом необхідні документи, при тому, що вказаний запит ДПІ не містить жодної з обставин, перелічених статтею 73 Податкового кодексу України. Податковий орган не має права на висновок того, що правочин, укладений ТОВ «СПК-ЮГ» з ПП «Строймаркет КН», не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним, оскільки вказане є прерогативою виключно суду. Крім того, податковий орган не надав жодного доказу того, що зміст угоди, укладеної між ТОВ «СПК-Юг» та ПП «Строймаркет-КН», суперечить нормативному акту, моральним засадам суспільства відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України. Надані первинні документи на перевірку підтверджують господарські відносини між ТОВ «СПК-Юг» та ПП «Строймаркет-КН», які мали реальний характер, вчинені без порушень чинного законодавства України а відтак - є легітимні. Висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ «СПК-ЮГ», є необґрунтованими, у зв'язку з чим позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акта.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову ТОВ «СПК-Юг» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «СПК-Юг» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника відповідача Белінської Ю.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СПК-ЮГ» зареєстроване 19.07.2006 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради за №1499102000000647 та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 19.07.2006 р. за номером №78910.

ТОВ «СПК-ЮГ» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 11.10.2010 р., що підтверджується свідоцтвом №100305410, індивідуальний податковий номер 344577521030.

Відповідно до довідки з ЄДР видами діяльності позивача є: 45.21.1 - будівництво будівель; 45.33.1-монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; 45.33.3-газопровідні роботи; 51.90.0-інші види оптової торгівлі (основний вид діяльності); 52.12.0-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 74.20.1-діяльність у сфері інжинірингу.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ від 29.05.2012 року №491 та направлення від 29.05.2012 року № 744/22-4, податковим ревізором-інспектором ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СПК-ЮГ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Строймаркет-КН» та з контрагентами-покупцями за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2012 року за № 1062/22-4/34457759.

Судом першої інстанції враховано, що ТОВ «СПК-ЮГ» отримало факсом направлення та копію наказу ДПІ про проведення вказаної перевірки, про що в позові зазначив позивач. При цьому позивач стверджував, що такий спосіб повідомлення не передбачений Податковим кодексом України, а тому ДПІ не мала права на проведення перевірки позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводу позивача про протиправність дій відповідача при проведенні перевірки, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, згідно з п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів щодо не допуску позивачем до проведення перевірки посадової особи податкового органу через наявність порушень вимог Податкового кодексу України, про які він зазначає у позові.

Отже, оскільки позивачем не було використано надане йому право згідно ст. 81 цього Кодексу, перевірка позивача проведена з додержанням законодавчо встановлених підстав та, відповідно, не впливає на правомірність винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Відтак, внаслідок перевірки первинних документів, а також використовуючи висновки акту ДПІ у м. Херсоні від 10.02.2012 року № 24/15-2/35568297 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Строймаркет-КН», а також декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, комп'ютерну інформацію з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом було встановлено наступні порушення: ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СПК-ЮГ» у грудні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; п.187.1 ст.187, пп. 198.1., 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет на суму 911783,24 грн.; встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, а також не підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Вказаний висновок ДПІ ґрунтується на тому, що генеральний договір підряду №1/10 від 03.10.2011 р., укладений між ТОВ «СПК-ЮГ» та ПП «Строймаркет-КН», відповідно до вищевказаних норм Цивільного кодексу України є нікчемним та показники стосовно цього договору підлягають виключенню з податкового обліку підприємства, оскільки згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 10.02.2012 року №24/15-2/35568297 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Строймаркет-КН» щодо документального підтвердження господарських операцій з платниками податків та виявлено, що директор ПП «Строймаркет КН» гр. ОСОБА_2, який одночасно є директор/бухгалтер/засновник ПП «Строймаркет КН», не надає документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності за грудень 2011 року, підприємство підпадає під критерії алгоритму щодо визначення, як «податкова яма», а саме, декларація з ПДВ за грудень місяць не визнано, як податкову звітність (до відома); кількість працюючих менше 5 чоловік - на підприємстві відсутні наймані працівники; статутний фонд ПП «Строймаркет КН» становить 100,00 грн., балансова вартість основних засобів менше 10 тис. грн. - на підприємстві відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.01.2012 року., що в сукупності є доказом проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому згідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені між постачальниками та покупцями у грудні має ознаки нікчемності.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0004412200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1139729,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 911783,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 227946,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «СПК-Юг» суд першої інстанції виходив правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0004412200.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду, виходить з наступного.

Так, вирішуючи питання про правомірність твердження податкового органу щодо нереальності господарських операцій, укладених між ТОВ «СПК-ЮГ» та ПП «Строймаркет-КН», що є підставою для позбавлення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань, суд першої інстанції керувався тим, що порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за укладеними угодами.

Згідно з пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підсумовуючи наведене, суд вірно зазначив про те, що право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару або надання послуг як підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, викладеній, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 року у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України в м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем ТОВ «СПК-ЮГ» (за договором - замовник) та ТОВ «Строймаркет-КН» (за договором - підрядник) було укладено генеральний договір підряду за № 1/10 від 03.10.2011 року, предметом якого є проведення підрядником будівельно-монтажних робіт та проектних робіт у необхідний термін та належної якості на об'єктах, визначених замовником та узгоджених з підрядником, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. Замовник за умовами договору зобов'язується надати підрядникові площі для роботи та при необхідності затверджене технічне завдання та проекту документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти об'єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів підрядника (п.1.1.договору. Забезпечення виконання робіт технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на Підрядника (п.1.2. договору). Замовник не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку робіт передає підряднику додаткову угоду та замовлення на виконання будівельно-монтажних робіт, проектних робіт на конкретному об'єкті і проектну документацію (п. 2.1. договору); вартість робіт по кожному об'єкту визначається на основі додаткової угоди та кошторисної документації (п. 3.1. договору); замовник проводить передплату для придбання матеріалів у розмірі 100% їх вартості не пізніше 10 днів з дати згоди по кожному об'єкту (п. 3.2. договору); замовник не пізніше 5 днів з дня отримання від підрядника повідомлення про завершення виконаних робіт повинен направити комісію для приймання об'єкту, комісія повинна здійснити приймання не пізніше 7 днів від дати початку її роботи ( п. 5.1. договору).

Отже, виходячи з умов вказаного договору основним документом, який є підставою для здійснення робіт за вказаним договором та контролем за його виконанням є проектно-кошторисна документація.

Між тим, судом враховано, що на підтвердження реальності виконання сторонами вказаних вище пунктів договорів на виконання субпідрядних робіт, позивачем не було надано ні додаткові угоди щодо конкретного об'єкту робіт, ні проектно-кошторисної документації, відповідно до якої виконувались роботи, зазначені в пп. 1.1 п. 1 вказаного договору. Крім того, позивачем на вимогу суду не було надано доказів щодо виконання підрядником проектних робіт, що входило до його зобов'язання, визначеного пп. 1.1 п. 1 вказаного договору, а також доказів щодо комісійного приймання субпідрядних робіт, виконаних ТОВ «Строймаркет-КН».

На підтвердження товарності операцій між ТОВ «СПК-ЮГ» та ТОВ «Строймаркет-КН» позивач надав суду копію вказаного договору та на підтвердження виконання спірним підрядником копії актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за грудень 2011 року щодо кожного об'єкту будівництва.

Згідно зазначених актів будівельних робіт на виконання умов вказаного генерального договору у грудні 2011 року ТОВ «Строймаркет-КН» виконало субпідрядних робіт на замовлення ТОВ «СПК-ЮГ» на загальну суму 5236651,44 грн., в тому числі ПДВ 872775,24 грн., про що ТОВ «Строймаркет-КН» було оформлено податкові накладні, згідно переліку наведеному на стор. 6-7 акту перевірки та копії, яких надані до матеріалів справи. Заборгованість з оплати за надані послуги не встановлено, оскільки в якості доказів безготівкових розрахунків позивач надав копії банківських виписок по рахунках.

Директор ТОВ «СПК-ЮГ» Маркєлов А.В. пояснив, що за результатами тендерних умов щодо виконання реконструкції системи постачання у грудні 2011 року між ТОВ «СПК-ЮГ» та Управлінням житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації були укладені договори підряду щодо кожного об'єкту. Проте, для виконання умов даного договору необхідно було обладнання для очищення води, яке було у власності ТОВ «Строймаркет-КН». При цьому, керівник підприємства вказав, що ТОВ «Строймаркет-КН» заявило, що умовою продажу вказаного обладнання є безпосереднє здійснення ним ремонтно-монтажних робіт, а щодо пуско-налагоджуваних робіт, то вказані роботи виконувались ТОВ «СПК-ЮГ».

До матеріалів справи позивачем було надано договірні документи, а також довідки вартості виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до яких судом встановлено, що у грудні 2011 року позивачем було укладено договори підряду з Управлінням житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації на реконструкцію системи водопостачання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вищевказані договори є ідентичними за змістом, за виключенням назви об'єкту реконструкції та договірної ціни. При цьому, вказані договори передбачають пункти 26-29 щодо порядку залучення до виконання робіт субпідрядників, зокрема підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників. Субпідрядники, залучаються до виконання робіт, повинні мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт. Залучення субпідрядників здійснюється підрядником за погодженням з замовником; погодження здійснюється на основі інформації підрядника, яка надається замовнику за 5 днів до початку виконання субпідрядних робіт.

Але, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем не надано підтвердження дотримання з його боку вищевказаних умов договору підряду, укладеного з Управлінням житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації, зокрема не надано узгодженості замовника на виконання вказаних робіт ТОВ «Строймаркет-КН». Слід звернути увагу на те, що в актах приймання виконаних будівельних робіт, підписаних позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації, вказано підрядника та субпідрядника в одній особі, зокрема позивача.

Крім того, за змістом ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій, не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ТОВ «Строймаркет-КН» для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні.

Крім того, відповідно до п. 2 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №18, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 205 від 28.04.2001 р. будівництво - спорудження нового об'єкту, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

З підписаних замовником - Управлінням житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації довідкок про вартість виконаних робіт будівельних робіт та витрат, а також актів про приймання виконаних будівельних робіт встановлено, що в даному випадку вказані роботи відповідно до п. 2 П(С)БО № 18 є будівництвом.

Суд вірно виходив з того, що згідно пп. 1.2.5 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000)» індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.

Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 року № 21.

Судами 1-й та 2-ї інстанції враховується, що на підтвердження реальності вищезазначених угод, укладених між позивачем та ТОВ «Строймаркет-КН», а також фактичного виконання умов вищезазначених договорів до перевірки та під час розгляду справи по суті позивачем не надано будь-яких проектних, узгоджувальних, дозвільних документів, виданих відповідними державними органами, проектно-кошторисної документації щодо проведення робіт, які придбавав позивач у вказаного контрагента, наявність яких є обов'язковою для бухгалтерського обліку господарських операцій та витрат, а також для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи.

Поряд із тим, як вбачається з актів прийняття виконаних будівельних робіт, які були складені на виконання вищезазначених угод та надані позивачем суду у якості підтвердження правомірності включенням ним до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Строймаркет-КН», вбачається розділ пуско - налагоджувані роботи, які за поясненнями директора ТОВ «СПК-ЮГ» фактично виконувались позивачем, проте вказаний вид робіт включено до складу субпідрядних робіт. Крім того, вказані акти взагалі не містять дати їх складання.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне виконання субпідрядником зазначених робіт, а саме докази того, що ТОВ «Строймаркет-КН» передавало по акту приймання-передачі устаткування для очистки води, наявність найманих працівників, технічного персоналу з дозвільними документами, основні фонди, що ним здійснювалась експлуатація, транспортних засобів та механізмів, а тому воно могло виконати зобов'язання, визначені договорами субпідряду.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано документальних доказів, які б свідчили про те, що субпідрядник фактично приймав участь у виконання підрядних робіт, доказів того, що замовник може використати результати підрядних робіт, у т.ч. субпідрядних робіт у своїй діяльності ( зокрема документи по введенню в експлуатацію об'єктів будівництва), що є необхіднім показником для визначення правомірності віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з вищеописаними нормами Податкового кодексу України.

Крім того судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, як на безперечні докази обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні вартості отриманих робіт,оскільки вони не можуть братися до уваги за відсутності інших документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт.

Так, позивач не виконав вимогу суду 1-ї інстанції щодо надання пояснення по розмежуванню вартості та об'єму робіт, які були виконані позивачем та його субпідрядником, виходячи з актів виконаних робіт, підписаних замовником.

Крім того, за даними актів приймання будівельних робіт не можливо ідентифікувати причетність ТОВ «Строймаркет-КН» до таких робіт, як електромонтажні та ремонтно-будівельні, оскільки вказані роботи передбачають наявність відповідної техніки, кваліфікованого персоналу для їх виконання. Однак, як слідує з акту ДПІ у м. Херсоні від 10.02.2012 р. №24/15-2/35568297, ТОВ «Строймаркет-КН» не має основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, на підприємстві у 2011 році працювала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг виконаних робіт, фізично не могла його здійснити.

Також суд першої інстанції вірно зазначив про те, що позивач як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи не надав доказів переміщення та передачі товарів від ТОВ «Строймаркет-КН», зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товарів.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведений факт отримання будівельних робіт (послуг) від ТОВ «Строймаркет-КН».

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність можливості встановити зміну активів та зобов'язань позивача за наслідками виконання ТОВ «Строймаркет-КН» договору, реальність здійснення якого не визнається відповідачем, тобто про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «СПК-Юг».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 року за №0004412200.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «СПК-Юг» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК-Юг» - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов