Постанова № 40413221, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5632/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р. у справі №826/5632/14 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.04.14р. №0008571705, №0001722210 та №0008561702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем занижено грошове зобов'язання зі сплати збору за використання радіочастотного ресурсу шляхом неврахування при його обчисленні ряду дозволів; у поданому позивачем розрахунку 1-ДФ за 4 кв. 2012 року не відображено видані під звіт кошти працівниками; підприємством не нараховано єдиний соціальний внесок на вартість путівок на лікування та відпочинок, інших виплат.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Відокремленого підрозділу Дарницька дистанція сигналізації та зв'язку ДТГО «Південно-західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 25.03.14р. №2982/26-51-22-01/04734851.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.04.14р.:

№0008571705, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний внесок нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди тощо на суму 221 456,51 грн. в т.ч.: основний платіж - 48 615,24 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 172 841,27 грн.;

№0001722210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за користування радіочастотним ресурсом України на суму 1 836,55 грн., т.ч.: основний платіж - 1 333,46 грн., штрафні (фінансові) санкції - 503,09 грн.;

№0008561702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 510 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 510 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України, а саме: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманих з них податку;

п.176.2 б, п.176.2. ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: не в повному обсязі заповнені податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форми №1-ДФ) за 2012 рік; за результатами перевірки донараховано фонд оплати праці, на який нараховується та утримується єдиний соціальний внесок на загальну суму 117969,56 грн., донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 48615,24 грн.; ст. 6 та ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

п.п.318.1.4 п.318.1 ст.318, п.321.4 ст.321, 322.1 ст.322 Податкового Кодексу України, в частині заниження збору за використання радіочастотного ресурсу України на загальну суму 1 333,46 грн., в т.ч. за період з 21.06.2011р. по 31.12.2011р. в сумі 239,98грн., за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. в сумі 1 093,48 грн.

п.321.5 ст.321 Податкового Кодексу України, в частині порушення граничних термінів подання податкового розрахунку збору за використання радіочастотного ресурсу України за квітень 2011 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у повному обсязі та своєчасно сплачено збір за користування радіочастотним ресурсом України; вартість путівок наданих працівникам на лікування та відпочинок за рахунок коштів підприємства та інші виплати мають індивідуальний характер (часткова оплата гуртожитків), а відтак не є базою оподаткування для єдиного внеску; технічна помилка у розрахунку 1-ДФ за 4 кв. 2012 року не призвела до зменшення та/або збільшення зобов'язань платника податку та/або зміни платника податку, а відтак застосування штрафних санкцій є безпідставним.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, підставою винесення для податкового повідомлення - рішення №0008571705 від 11.04.14р. (єдиний внесок) слугували висновки податкового органу про порушення позивачем порядку нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Такий висновок ґрунтується на тому, що підприємством протиправно не нарахований єдиний соціальний внесок на вартість оплачених путівок працівникам на лікування та відпочинок за рахунок коштів підприємства та інші виплати, що мають індивідуальний характер (часткова оплата гуртожитків).

Колегія суддів погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Виходячи з аналізу вказаний правових норм вбачається, що база оподаткування для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є фонд оплати праці, який складається із фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5, зареєстрованої в Мін'юсті 27.01.04р. за №114/8713, вартість путівок працівникам і членам їх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення за рахунок коштів Фонду) у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат, як виплати у грошовій і натуральній формі включаються до фонду оплати праці.

Отже, з врахуванням того, що виплата путівкою включається до фонду оплати праці, єдиний соціальний внесок нараховується на таку виплату і утримується з неї у загальновстановленому порядку, у зв'язку з чим податковим органом правомірно донараховано позивачу єдиний внесок у розмірі 48 615 грн.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону N 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24 307,62 грн. тобто 50%, є правомірним.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій у решті суми у розмірі 148 533,65 грн., колегія суддів вважає протиправним, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, вказана сума санкцій нарахована по факту самостійного виправлення Підрозділом помилки у звіті за грудень місяць 2011 року, допущеної в січні 2011 року, а саме: не зазначено нарахування єдиного внеску в сумі 297 067,29 грн., що на думку ДПІ , є порушенням п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Проте, згідно п.2 ст. 9 Закону № 2464- VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок.

В бухгалтерському обліку Підрозділу спірна сума єдиного внеску була нарахована (обчислена) та була відображена в січні місяці 2011 (виписка з оборотно-сальдового балансу) та перерахована вчасно платіжними дорученнями №1209 від 19.01.11р. на суму 120 540,05 грн. та №1245 від 04.02.11р. на суму 187 079,56 грн. (з переплатою в сумі 10 552,32 грн.)

Тобто, Підрозділом при поданні звіту за січень 2011 допущено технічну помилку в звіті (не вказано нараховану суму єдиного внеску), але в бухгалтерському обліку Підрозділу спірна сума нарахована (обчислена) вчасно і сплачена з додержанням встановлених термінів сплати, що не спростовано податковим органом, а відтак застосування до позивача санкцій є неправомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення - рішення №0008571705 від 11.04.14р. в частині донарахування основного платежу у сумі 48 615,24 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24 307,62 грн.; в іншій частині - рішення суду першої інстанції вважає правомірним.

Підставою для винесення податкового - повідомлення №0008561702 від 11.04.14р. рішення було невідображення у розрахунку 1-ДФ за IV кв. 2012 р. виданих під звіт коштів працівникам.

Відповідно до п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Водночас, з акту перевірки вбачається, що в результаті перевірки правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб податковим органом порушень не виявлено (п. 3.6.7 акту перевірки), тобто помилка позивача не призвела до зменшення та/або збільшення зобов'язань платника податку та/або зміни платника податку, а відтак застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним.

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення №0001722210 від 11.04.14р. слугував висновок податкового органу про неврахування позивачем при розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України наступних дозволів: на експлуатацію радіоелектронних засобів аналогового КХ радіозв'язку, дата видачі 21.06.2011 №71 -6-31 373, термін дії до 2 1.06.2016 року (радіочастоти 2,130; 2,150 МГц); на експлуатацію радіоелектронних засобів аналогового КХ радіозв'язку, дата видачі 21.06.2011 №71-6-31374, №71-6-31375, №71-6-31376, термін дії до 21.06.2016 року (радіочастот 2,130 МГц); на експлуатацію радіоелектронних засобів аналогового УКХ радіотелефонного зв'язку, дата видачі 20.10.2011 №53-1674. №53-1676, №53-1677, термін дії до 20.10.2016 року (радіочастоти 15 1,8250/151.8250; і 51,8750/1 51,8750 МГц); на експлуатацію радіоелектронних засобів аналогового УКХ радіотелефонного зв'язку, дата видачі 20.10.2011р.. №53-1675, термін дії до 20.10.2016 року (радіочастоти 151,8250/151.8250; 151,8750/151.8750; 152.9500/152.9500; 153,0000/153,0000; 153,1000/153,1000; 153.7500; 153,7500 МГц): на експлуатацію радіоелектронних засобів аналогового УКХ радіотелефонного зв'язку, дата видачі 08.10.2012р., №№71-1-35735-71-1-35738, термін дії до 01.10.2017 року (радіочастоти 151.825: 151.875 МГц); на експлуатацію радіоелектронних засобів аналогового УКХ радіозв'язку, дата видачі 08.10.2012р.. №714-35739, термін дії до 01.10.2017 року (радіочастоти 151,825: 151,875; 152,950: 153.000: 153.100: 153,750 МГц); на експлуатацію радіоелектронного засобу мережі аналогового КХ радіозв'язку, дата видачі 04.12.2012р.. .№53-2078. термін дії до 01.122017 рок) (радіочастоти 2.130/2,130: 2.150/2,150 МГц), попередній дозвіл від 20.10.2011р. № 53-1670; на експлуатацію радіоелектронного засобу мережі аналогового КХ радіозв'язку, дата видачі 04.12.2012р.. №53-2079, № 53-2080. термін дії до 04.122017 року (радіочастоти 2.130/2.130 МГц), попередні дозволи від 20.10.2011р. № 53-1671. № 53-1672, що на думку податкового органу вплинуло на розмір збору.

Відповідно до п. 318.1 ст. 318 Податкового кодексу України, платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Згідно зі ст. 319 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування збором є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.

Платники збору обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв'язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо (п. 321.3 ст. 321 Кодексу).

Платники збору за користування радіочастотним ресурсом України, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують збір починаючи з дати видачі ліцензії (п. 321.4 ст. 321 Кодексу).

У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України збір сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.

Форму Податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010 р. N 1018, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 28/18766, в якому сума збору розраховується за звітний місяць.

Розрахунки збору подаються платниками збору до органів державної податкової служби у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (п. 321.5 ст. 321 Кодексу).

Отже, кількість дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою не впливає на розмір збору за користування радіочастотними ресурсами, платники збору обчислюють суму збору виходячи, зокрема, з виду радіозв'язку та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що невраховані позивачем дозволи, з урахуванням інших дозволів по яким нараховано збір за користування радіочастотами, видані по тотожним смугам радіочастот у тотожних регіонах, отже неврахування позивачем вказаних вище дозволів не впливає на розмір нарахованого позивачем збору за використання радіочастотного ресурсу України.

З огляду на викладене, доводи апелянта про порушення позивачем вимог пп. 318.1.4, п. 318.1 ст. 318, п. 321.4 ст. 321, п. 322.1 ст. 322 Податкового кодексу України в частині заниження збору за використання радіочастотного ресурсу України на загальну суму 1 333,46 грн. - не заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги те, що у постанові суду першої інстанції помилковими є лише деякі з його висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування судового рішення у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р. у справі №826/5632/14 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р. у справі №826/5632/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.14р. №0008571705 в частині основного платежу - 48 615,24 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 24 307,62 грн. та у цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 09.09.14р

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.