Ухвала суду № 40413211, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1283/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» (далі - позивач, ДП «Юрія-2» ПАТ «Юрія») звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича (далі - відповідач, державний реєстратор прав на нерухоме майно РС Черкаського МУЮ Черкаської області Ткаченко В.Г.) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.03.2014 року №11336680 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язання відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7110136400:01:029:0022 площею 6,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Вербовецького (біля дитячого садка №78).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 03.03.2014 року №11336680 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язано відповідача зареєструвати в базі даних про реєстрацію заяв і запитів рішення Черкаської міської ради від 20.12.2012 року №3-1456 як заяву про державну реєстрацію права власності територіальної громади на земельну ділянку за кадастровим номером 7110136400:01:029:0022 площею 6,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Вербовецького (біля дитячого садка №78), та прийняти рішення за вказаною заявою відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неправильно застосовано норми процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 року рішенням Черкаської міської ради №3-1456 позивачу було поновлено договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Вербовецького (біля дитячого садка №78) на 5 років.

10.04.2013 року між Черкаською міською радою і ДП «Юрія-2» ПАТ «Юрія» було укладено відповідний договір оренди землі, в якому зазначено, що орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

26.02.2014 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Черкаського МУЮ Черкаської області Ткаченко В.Г. із заявою про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Вербовецького (біля дитячого садка №78).

03.03.2014 року рішенням відповідача №11336680 ДП «Юрія-2» ПАТ «Юрія» було відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо права оренди земельної ділянки у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на неї.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядок №868).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Ч.2 вказаної статті передбачено, що речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно з ч.1,4 ст.4-1 Закону №1952-IV, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Згідно з абз.7 ч.1 ст.16 Закону №1952-IV, у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

У п.5-2 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV закріплено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано обов'язковість державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка передається в користування особі, та першочерговість реєстрації зазначеного права поряд з реєстрацією права користування земельною ділянкою (у тому числі на підставі договору оренди). При цьому, рішення суб'єкта владних повноважень про передачу земельної ділянки комунальної власності в користування одночасно вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності на неї відповідної територіальної громади.

Відтак, з метою дотримання вимог законодавства щодо черговості надходження заяв державний реєстратор в базі даних про реєстрацію заяв і запитів зобов'язаний першочергово провести реєстрацію заяви про державну реєстрацію права власності територіальної громади на земельну ділянку, якою є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а потім розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо державної реєстрації права користування такою ділянкою за відповідною особою.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач, діючи в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ст.ст.4-1, 16 Закону №1952-IV, не виконав свого обов'язку щодо здійснення реєстрації в базі даних рішення Черкаської міської ради від 20.12.2012 року №3-1456 як заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. Вербовецького (біля дитячого садка №78) та не розглянув питання про можливість її задоволення, а тому рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Черкаського МУЮ Черкаської області Ткаченко В.Г. від 03.03.2014 року №11336680 слід вважати таким, що прийнято передчасно та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Черкаського МУЮ Черкаської області Ткаченко В.Г. зареєструвати за ДП «Юрія-2» ПАТ «Юрія» право оренди спірної земельної ділянки та відзначає, що задоволення такої позовної вимоги було б втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта влади, вільна реалізація яких має на меті надати йому можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або обрати один з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених приписами нормативно-правового акта. Тому, з урахуванням положень п.1 ст.17 КАС України, колегія суддів вважає, що втручання у виключну компетенцію відповідача буде порушенням вимог адміністративного процесуального законодавства та призведе до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.