Рішення № 40412966, 02.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13556/14 02.09.14За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш"

до комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 676 262,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Барсегян М.Х.(за довіреністю)

Від відповідача Рощахівська С.А.(дов. від 02.01.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 676 262,50 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2014 порушено провадження у справі №910/13556/14 та призначено до розгляду на 23.07.2014.

В судовому засіданні 23.07.2014 судом оголошено перерву на 02.09.2014 для подання додаткових доказів по справі.

Представники позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 02.09.2014, надали пояснення по суті справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов частково визнав, а саме в сумі 624 346,14 грн., що складається з основного боргу в розмірі 597 356,00 грн., інфляційних втрат в сумі 24 093,36 грн. та 3% річних в сумі 2 896,77 грн. В іншій частині позову просив відмовити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013 ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» (надалі - «Позивач») отримало від КП «Київпастранс» (надалі - «Відповідач») Повідомлення №661/11 про акцепт пропозиції відкритих торгів, або цінової пропозиції за результатами закупівлі в одного учасника.

За результатами відкритих конкурсних торгів, 09.10.2013 між Позивачем (надалі - «Постачальник») та Відповідачем (надалі - «Покупець») було укладено Договір № 06/205-13 (надалі - «Договір»).

На умовах цього Договору, п. 1.1, Постачальник зобов'язувався поставити та передати, у власність Покупцю «Машини інші для переміщування, планування, профілювання, розроблення, вирівнювання, трамбування, ущільнювання та виймання ґрунту, корисних копалин або руд (зокрема бульдозери, механічні лопати та дорожні котки»)» (фронтальні навантажувачі Амкодор 332 А) код 28.92.2 за ДК 016:2010 (надалі - «Товар»), а Покупець сплачує за Товар, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до Договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

Специфікацією до Договору було передбачено поставку наступної одиниці техніки: навантажувач фронтальний одноковшовий Амкодор 332 В у кількості - 2 шт., відвал для снігу у кількості - 2 шт., та стрілку кранового без блочна у кількості - 2 шт. на загальну суму 1 394 712 (один мільйон триста дев'яносто чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Сторонами також було підписано Додаток №2 до Договору, Технічні вимоги до поставленого товару.

Порядок здійснення Відповідачем розрахунків за Товар визначено п.4.1. Договору, а саме: 1) авансовий платіж в розмірі 418 413,60 грн., що дорівнює 30 % від загальної суми Договору, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання Договору; 2) остаточні розрахунки за цим Договором здійснюються протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки кожної одиниці техніки згідно рахунку-фактури та Акту приймання-передачі Товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума Договору становить 1 394 712 (один мільйон триста дев'яносто чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Однак, керуючись п. 2.1 Договору сторони зменшили об'єм закупівлі за взаємною згодою сторін.

Згідно Рахунку на оплату № 540 від 16.10.2013, ціна Товару становить 697 356, (шістсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

11.12.2013 та 12.12.2013 Відповідач оплатив частину платежу - оплату у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується Випискою з банківського рахунку ТОВ «Амкодор- Укроспецмаш» від 11.12.2013 та 12.12.2013.

Згідно умов Договору, п. 5.2, поставка Товару здійснюється на умовах DDP, згідно INCOTERMS-2010 за адресою: 02105, м. Київ, Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 7/9, Служба колії КП «Київпастранс».

Позивач здійснив своєчасну поставку Товару, що підтверджується Видатковою накладною № 344 від 17.10.2013, та Довіреністю № 107 від 16.10.2013, податковою накладною № 32 від 17.10.2013 та Актом приймання-передач товару №1 від 18.10.2013.

Отже, відповідно до Акту приймання-передачі Товару №1, підписаного уповноваженими представниками сторін, Постачальник передав навантажувач фронтальний одноковшовий Амкодор 332 В, відвал для снігу та стрілку кранового без блочна. В Акті приймання-передачі Товару №1 зазначено, що майно передане повністю відповідно до зазначеного вище Договору, зауважень до якості, кількості, комплектності, а також дефектів, які помітно у Покупця немає.

Таким чином Позивач належним чином виконало свої зобов'язання по Договору. Претензій по строкам поставки та якості від Відповідача не надходило.

Однак всупереч взятих на себе зобов'язань розрахунки були проведені Покупцем не в повному обсязі, що спричинило утворення кредитної заборгованості у сумі 597 356 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Позивач направляв на адресу Відповідача Претензію № 57 про стягнення заборгованості від 26.02.2014, в якій просив виконати належним чином обов'язки по Договору, і наголошував що у випадку невиконання заявленої вимоги Позивач буде змушений звернутися до суду. Підтвердженням отримання Претензії Відповідачем є Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідь на Претензію № 57 про стягнення заборгованості від 26.02.2014 Позивач не отримував. Однак за наявності скрутного матеріального становища Відповідача, у квітні 2014 р. сторонами було підписано Графік погашення заборгованості КП «Київпастранс» перед ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» за Договором №06/205-13 від 09.10.2013.

Однак всупереч положень викладених в Графіку погашення заборгованості Відповідач не здійснив жодного платежу, спрямованого на погашення заборгованості.

14.06.2014 Позивач направив на адресу Відповідача Повторну претензію № 15 від 12.06.2014 про стягнення заборгованості. Доказом направлення повторної претензії на адресу Відповідача є Опис вкладення у цінний лист від 14.06.2014 та фіскальний чек №1660 від 14.06.2014. Підтвердженням отримання Претензії Відповідачем є Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповіді на Повторну претензію Позивач не отримав.

Отже, станом на день розгляду справи залишилася непогашеною відповідачем заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 597 356,00 грн.

Відповідач не заперечував проти наявності даної заборгованості.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 597 356,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом на підставі: договору, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем продукцію становить 597 356,00 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 11 783,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 67 123,04 грн.

Проте, суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних Позивачем проведений за період з листопада 2013р. (строку оплати вартості товару згідно з умовами договору).

Однак, зобов'язання щодо сплати суми боргу починає свій перебіг з моменту прострочення зобов'язання за графіком погашення заборгованості, підписаного Сторонами, з періодом погашення протягом квітня - травня 2014р. Тому судом здійснено перерахування розміру інфляційних втрат, які становить 24 093,36 грн., а проценти за користування коштами - 2 896,77 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку суду, 3% річних становлять 2896,77 грн., інфляційні збитки складають 24 093,36 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Представник відповідача подав суду заяву про розстрочку виконання рішення суду, яка обґрунтована наступним:

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Комунальне підприємство «Київпастранс» є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до рішення Київради від 30.11.2000 № 101/1078 та від 02.01.2001 № 61/1495 з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер) у м. Києві.

Підприємство (Відповідач) являється перевізником, який відповідно до ч.2.ст.11 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземний та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі. Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст. 37) та до Закону України «Про міський електричний транспорт» (ст. 4) - перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій та не вправі від них відмовитись.

Фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст. 7, 29) та до Закону України «Про міський електричний транспорт» (ст.14) передбачено обов'язок органів державної влади забезпечувати належне функціонування транспортної системи та компенсацію витрат перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів у міському пасажирському транспорті.

В свою чергу, неналежне виконання покладених законодавством обов'язків органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування призвело до недоотримання коштів Відповідачем з державного та міського бюджетів, зокрема:

- у 2008 р. - до плану 21,7 млн. грн., до фактично наданих послуг 95,3 млн. грн.;

- у 2009 р. - до фактично наданих послуг 265, 4 млн. грн.;

- у 2010 р. - до фактично наданих послуг 232, 7 млн. грн.;

- у 2011 р. - до фактично наданих послуг 302, 3 млн. грн.;

- у 2012 р. - до плану 8, 4 млн. грн., до фактично наданих послуг 387,4 млн. грн.

- у 2013 р. - до плану 15,4 млн. грн.., до фактично наданих послуг 500.3 млн. грн.

Всього до плану недофінансовано - 23,8 млн. грн.,

до фактично наданих послуг - 1 422,7 млн. грн.

Крім того, Відповідач являється збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2008 - 2013 роки та за 1 квартал 2014р.

Внаслідок зазначеної заборгованості державного та міського бюджетів перед підприємством в частині виплати субвенцій на підприємстві виникли об'єктивні підстави, з яких на сьогодні Відповідач не має фінансових можливостей у повній мірі виконати рішення Господарського суду м. Києва у справі, що розглядається.

Станом на день розгляду справи КП «Київпастранс» має невиплачену заробітну плату працівникам ще за травень 2014р.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 Кодексу законів про працю України - «оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання обов'язків щодо оплати праці», - до погашення заборгованості із заробітної плати КП "Київпастранс" не може виконати рішення Господарського суду м. Києва, що буде винесено у справі, що розглядається.

Негайне виконання зазначеного рішення може призвести до таких негативних наслідків, як:

- невиплата або несвоєчасна виплата заробітних плат працівникам підприємства (Відповідача);

- незабезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, тролейбус, фунікулер) у м. Києві;

- вилучення грошових коштів з господарського обороту, що вплине на можливість виконання Відповідачем перевезень пасажирів (вказана обставина в першу чергу вплине на пасажирів);

- погіршення фінансового становища і так збиткового підприємства.

Крім зазначеного, Відповідач мав значну заборгованість у справі № 34/281-12/75 за позовом ПАТ «Родовід Банк», в результаті чого постановою головного державного виконавця ДВС України від 15.04.2014, ВП № 31071468 накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах, і заборонені всі видаткові операції. У цій ситуації підприємство вимушене було звертатися до заступника голови КМДА Костюка М.Д. на предмет проведення заходів щодо розблокування рахунків підприємства і можливого розстрочення сплати виконавчого збору у вищезгаданому виконавчому провадженні. Наразі, питання щодо зняття арешту з рахунків підприємства не вирішене.

Вищевикладені обставини щодо негативних наслідків для Відповідача у випадку негайного виконання судового рішення свідчать про наявність обґрунтованих підстав для розстрочення його виконання.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача достатньо обґрунтоване та мотивоване, наданими матеріалами підтверджено існування конкретних обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення у даній справі, а тому, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/13556/14.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш" задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 28, код ЄДРПОУ 37250239) основний борг в сумі 597 356 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 24 093(двадцять чотири тисячі дев'яносто три) грн. 36 коп., 3% річних в сумі 2896(дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 77 коп., судовий збір в розмірі 12 486(дванадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Клопотання комунального підприємства "Київпастранс" про надання розстрочки виконання рішення задовольнити, а саме розстрочити виконання рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2014 по справі № 910/13556/14 про стягнення 624 346,14 грн. та судового збору з комунального підприємства "Київпастранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш" за таким графіком:

- 02.09.2014-30.09.2014 - 53 069,42 грн.

- 01.10.2014-31.10.2014 - 53 069,42 грн.

- 01.11.2014-30.11.2014 - 53 069,42 грн.

- 01.12.2014-31.12.2014 - 53 069,42 грн.

- 01.01.2015-31.01.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.02.2015-28.02.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.03.2015-31.03.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.04.2015-30.04.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.05.2015-31.05.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.06.2015-30.06.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.07.2015-31.07.2015 - 53 069,42 грн.

- 01.08.2015-31.08.2015 - 53 069,44 грн.

Всього 636 833,06 грн.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 08.09.2014