Ухвала суду № 40411848, 26.08.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/4208/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О. І.Номер провадження 22-ц/788/1509/14 Суддя-доповідач - Собина Ольга. Іванівна. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Таран С. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2014 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

про відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 завдану йому моральну шкоду у розмірі 9500 грн.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому зазначає, що судом не було враховано те, що професійні захворювання у позивача виникли з його вини, а саме у зв'язку з неефективним використанням самим позивачем засобів індивідуального захисту. Відповідач також вказує, що позивач при укладенні трудового договору погодився з запропонованими умовами праці, та цілком усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров'я, а також в повній мірі повинен нести відповідальність за їх настання. Товариство застрахувало позивача в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, який за рахунок внесків товариства здійснював позивачу доплату за втрату професійної працездатності та двічі надавав одноразову допомогу. Товариство забезпечило виконання всіх передбачених чинним законодавством про охорону праці заходів по усуненню шкідливих виробничих факторів, а саме забезпечило позивача засобами індивідуального захисту, які б при належному їх використанні позивачем, запобігли виникненню професійних захворювань у останнього. Апелянт вважає, що всі зазначені аспекти в повній мірі компенсують позивачу всі негативні аспекти праці в шкідливих умовах. Також вважає, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди з вини відповідача у справі

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, з 30 вересня 1981 року по 03 листопада 1982 року та з 03 червня 1985 року по 11 березня 2013 року ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» та був звільнений з роботи у зв'язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я (а.с.3,4).

З 03 грудня 2012 року по 24 грудня 2012 року позивач перебував на обстеженні та лікуванні в Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань Харківського національного медичного університету (а.с.7,9).

Відповідно до Акту №3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 січня 2013 року позивачу був встановлений діагноз професійного захворювання: «ХОЗЛ пилової етіології першої стадії, фаза загострення. Емфізема легень першого ст. Легенева недостатність першого ст. Захворювання професійне (встановлено вперше ППЛЕК НДІ ГП та ПЗ ХНМУ 19.12.2012 року). Вібраційна хвороба другого ступеню від дії локальної вібрації в формі вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з вираженими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і ангіоспазмами пальців рук; міофіброз м'язів передпліч, плечового поясу і надлопаткової області; двохсторонній плече-лопатковий периартроз; двохсторонній деформуючий остеоартроз ліктьових і променево-запґястних суглобів зі стійким больовим синдромом і порушенням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне від тривалої дії локальної вібрації (вперше встановлено ППЛЕК НДІ ГП та ПЗ ХНМУ 19.12.2012 року). Хронічна двостороння сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (третій ступень) по класифікації ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Захворювання професійне від тривалої дії виробничого шуму (встановлено вперше ППЛЕК НДІ та ПЗ ХНМУ 19.12.2012 року). Супутній діагноз: Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і попереково-крижового відділів з полірадикулярним і больовим синдромом.

Професійне захворювання виникло з обставин недосконалості технологій, неефективного використання засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих умовах праці; причиною професійного захворювання є проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу та локальної вібрації (а.с.8).

Відповідно довідки МСЕК від 11 березня 2014 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, строком на 2 роки (а.с.12).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці стосовно позивача, порушував права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійні захворювання, у зв'язку з чим відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума, з урахуванням принципу розумності і справедливості, враховуючи наявність у позивача третьої групи інвалідності, враховуючи стан його здоров'я, у розмірі 9500 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -