Постанова № 40411615, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року 08:11 № 826/7905/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют фінанси груп»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют фінанс груп» (надалі - Позивач/ТОВ «ФК «АФК») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить суд:

1. Задовольнити позов та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі №0007482207 від 28.05.2014 р., яким ТОВ «ФК «АФК» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5 772 065,20 грн. (основний платіж - 4 617 652,20 грн., штрафні санкції - 1 154 413,00 грн.), винесене на підставі Акту перевірки №1044/2207/37723890 від 07.05.2014 р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ФК «АФК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.» (надалі - Акт №1044/2207);

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача судові витрати в розмірі 4 872,00 грн. (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 10-Б, ЄДРПОУ 37723890, р/р 26500010064447 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2014 р. було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який адміністративний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, при цьому зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо адміністративного позову заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про дотримання положень ПК України під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка головного державного ревізора-інспектора ДПІ у Шевченківському районі ОСОБА_1, який повідомив про обставини проведення перевірки та документи, на підставі яких дійшли висновку про виявлені правопорушення ТОВ «ФК «АФК». Крім того, в судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «ФК «АФК» ОСОБА_2, який повідомив про особливості ведення господарської діяльності ТОВ «ФК «АФК» та документи, які подавались ревізорам під час проведення перевірки.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, заслухавши пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «ФК «АФК» зареєстроване 16.08.2011 р. в Шевченківській районній державній адміністрації та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.08.2011 р. Основними видами діяльності ТОВ «ФК «АФК» є: інші види грошового посередництва (основний); фінансовий лізинг; інші види кредитування; надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у.; посередництво за договорами по цінних паперах або товарах.

Відповідно до постанови Головного управління МВС у Дніпропетровській області про призначення перевірки від 18.02.2014 р., на підставі наказу Відповідача №30 від 04.04.2014 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФК «АФК» (податковий номер 37723890)» та направлень на проведення перевірки, в період з 07.04.2012 р. по 28.04.2014 р. Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка Позивача, за результатами якої складено Акт №1044/2207.

В Акті №1044/2207 ревізорами-інспекторами зазначено виявлені, на їх думку, порушення пп.153.1.4 п.153.1 ст.153, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого ТОВ «ФК «АФК» занижено податок на прибуток за 2013 р. у сумі 4 617 652,20 грн.

Не погоджуючи із висновками Акту №1044/2207 Позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі із запереченнями від 14.05.2014 р. Однак, листом №5026/10/26-59-22-07 від 23.05.2014 р. «Про розгляд заперечень» Позивачу було повідомлення про залишення висновків Акту без змін.

22.05.2014 р., на підставі Акту №1044/2207, Відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення №0007482207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 772 065,20 грн. (із яких, 4 617 652,20 грн. - за основним платежем та 1 154 413,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення податкового повідомлення-рішення ТОВ «ФК «АФК» оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12.03.2014 р. Позивачем подано декларацію з податку на прибуток за 2013 р. (№1400035642 від 12.03.2014 р.) в якій Позивачем було самостійно зазначено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (9 401 526,00 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (9 240 887,00 грн.), об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (160 639,00 грн.) та визначено податок на прибуток за звітний період (30 521,00 грн.).

Відповідно до Акту №1044/2207, що підтверджується поясненнями Відповідача, інспекторами ДПІ у Шевченківському районі було встановлено заниження розміру інших доходів за 2013 р., визначеної в декларації з податку на прибуток за 2013 р. (№1400035642 від 12.03.2014 р.), на загальну суму 24 303 430,58 грн., в зв'язку із: завищення курсової різниці - 24 136 791,58 грн.; не включенням до бази оподаткування отриманих процентів за надану позику - 166 639,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується поясненнями сторін та свідків, Позивач здійснював купівлю-продаж іноземної валюти.

06.12.2012 р. Національний банк України видав Позивачу Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №98.

Водночас, Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про заниження Позивачем в декларації з податку на прибуток за 2013 р. (№1400035642 від 12.03.2014 р.) інших доходів що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 24 136 791,58 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування та заниження податку на прибуток.

Так, відповідно до Акту №1044/2207, що підтверджено в судовому засіданні представником Відповідача та свідком ОСОБА_1, при обрахунку заниження інших доходів що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 24 136 791,58 грн. інспектори Відповідача зокрема, керувались наданою Інформаційною довідкою Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора ТОВ «ФК «АФК»), в якій зазначено суму проданої іноземної валюти (саме долара США) в розмірі 70 066 305,00 доларів (США), та вказано, що дана сума відповідає еквіваленту по курсу НБУ в розмірі 584 176 767,45 грн.

В судовому засіданні представником Відповідача зазначено, що проаналізувавши надану Інформаційну довідку Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора ТОВ «ФК «АФК»), інспектори дійшли висновку про завищення Позивачем курсу НБУ до 8,337 грн./долар США, при офіційно встановленому - 7,993 грн./долар США.

В зв'язку із вказаним, інспектори ДПІ у Шевченківському районі дійшли висновку про завищення Позивачем курсової різниці, яка призвела до завищення розміру виплаченої суми Позивачем за куплену валюту (долар США) на 24 136 791,58 грн.

Проте, суд критично ставиться до втканих посилань Відповідача та свідка ОСОБА_1, з огляду на наступне.

В судовому засіданні свідком ОСОБА_1 вказано, що під час перевірки інформації в наданій ТОВ «ФК «АФК» Інформаційній довідці Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора ТОВ «ФК «АФК»), інспекторами додатково вивчалась первинна документація Позивача, а саме: картки бухгалтерських рахунків 942, 302, 301, 711, 333.

Одночасно, свідком ОСОБА_1 зазначається, що додаткові документи від Позивача витребовували лише частково, однак чому не витребовувались всі первинні документи відповісти не зміг, а також не зміг вказати які саме первинні документи просили ТОВ «ФК «АФК» надати інспекторам. В той же час, в судовому засіданні свідком ОСОБА_1 повідомлено суд, що оборотні відомості по валюті не досліджувались, як і не вивчалась звітна документація ТОВ «ФК «АФК», яка подавалась до НБУ.

Також в судовому засіданні із пояснень свідка ОСОБА_1 було з'ясовано, що отримавши розгорнуту розшифровку картки бухгалтерського рахунку 30 (каса) інспекторами не аналізувалось структура таких оборотів по підприємству за 2013 р. та не визначалась в такій структурі оборотів відсоткова частка коштів, що надходила до Позивача від операцій із купівлі-продажу долара США. Більше того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 не зміг пояснити, із яких саме даних розгорнутої розшифровки картки бухгалтерського рахунку 30 (каса) інспектори зробили висновки про допущення Позивачем порушення курсової різниці (зокрема, свідок не зміг пояснити як інспектори дійшли висновку про завищення Позивачем курсової різниці оперуючи лише загальними даними про обороти за кінець періоду, сальдо на початок та кінець періоду).

Натомість, в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 зазначено, що дійсно інспекторам (на їх вимогу) було надано орієнтований зразок Інформаційної довідки від 29.04.2014 р. (за підписом директора ТОВ «ФК «АФК»), для погодження з інспекторами Відповідача форми подачі зведеної інформації про здійсненні операції купівлі-продажу валюти. В даній Інформаційній довідці Позивача за 2013 р. від 29.04.2014 р. (за підписом директора ТОВ «ФК «АФК») містились орієнтовні цифри від господарської діяльності Позивача, а головною метою її подання було саме погодження із інспекторами форми подання зведеної інформації. В подальшому, Позивачем було виготовлено та подано Інформаційну довідку за 2013 р. (за підписом директора ТОВ «ФК «АФК»), в якій цифри були обраховані на підставі первинної документації, в тому числі і на підставі оборотів по валюті, та звітів, що направлялись до Національного Банку України.

Як вбачається із наданої нової Інформаційної довідки за 2013 р. сума проданої іноземної валюти становить 73 828 026,00 доларів (США), та вказано, що дана сума відповідає еквіваленту по курсу НБУ в розмірі 590 107 411,28 грн. Із даної Інформаційної довідки за 2013 р. вбачається, що курс купівлі-продажу долара США відповідає офіційно встановленому курсу НБУ, на який посилається Відповідач, а саме 7,993 грн./долар США,

Більше того, в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 було вказано, що не спростовано показами свідка ОСОБА_1, що жодної первинної документації інспектори Відповідача надати не вимагали, їм була надана безперешкодна можливість отримати будь-які додаткові первинні документи, проте інспектори взяли лише картки бухгалтерських рахунків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Таким чином, в судовому засіданні не віднайшло підтвердження посилань Відповідача про завищення Позивачем розміру виплаченої суми за куплену валюту (долар США) на 24 136 791,58 грн.

В пп.153.1.1 п.153.1 ст.153 ПК України визначено, що доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Водночас, відповідно до пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 р. (надалі - П(С)БО 21) визначено, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. При цьому, в п.4 П(С)БО 21 передбачено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

В п.5 П(С)БО 21 передбачено, що операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат)

Відповідно до пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

В п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

В п.135.2 ст.135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача про необґрунтованість висновків інспекторів Відповідача про завишення курсової різниці, та погоджується із посиланням Позивача щодо правомірності не включення суми 24 303 430,00 грн. до інших доходів за 2013 р.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується поясненнями сторін та свідків, Відповідачем зроблено висновок про заниження інших доходів за 2013 р. на суму 166 639,00 грн. в зв'язку із неврахуванням укладеного договору позики із ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5).

Так, 01.10.2011 р. між Позивачем та ОСОБА_5 було укладено Договір позики №1/101011 (надалі - Договір №1/101011), відповідно до якого Позикодавець (Позивач) передав у власність Позичальнику (ОСОБА_5) грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Договору №1/101011 сума позики становить 7 000 000,00 грн., проценти за позикою 12% річних.

Як зазначається сторонами, сума позики була повернута Позивачу ОСОБА_5 в 2012 р.

Сам факт отримання та повернення коштів ні Позивачем ні Відповідачем не заперечується, а тому дослідженню не підлягає.

В якості аргументації правомірності проведення нарахування, Відповідач посилається на положення ст.1046, ст.1047 та ст.317 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та пп.14.1.267 п.14.1 ст.14, п.135.1.1 ст.135 та пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 і пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Відповідача про протиправне не включення суми 166 639,00 грн. до інших витрат з огляду на наступне.

Так, дійсно, положеннями ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до пп.14.1.267 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. При цьому, в п.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

В п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

В пп.135.5.1 та п.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України визначено, що інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Водночас, як вбачається із змісту пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 ПК України даний пункт визначає, що юридичні особи (резиденти), які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів). Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів (крім дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під його контролем відповідно до пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 р.I цього Кодексу, і не є нерезидентами, що мають офшорний статус) до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.

Норми, яка б передбачала включення резидентом суми отриманих процентів від договору позики із резидентом України, положення пп.153.3.6 п.153.3 ст.153 ПК України не містять.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача про необґрунтованість висновків інспекторів Відповідача щодо протиправності не включення суми 166 639,00 грн. до інших доходів за 2013 р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют фінанси груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007482207 від 28.05.2014 р., що винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют фінанси груп» (01030, м. Києві, вул. Ярославів Вал, 10-Б, код ЄДРПОУ 37723890) понесені судові витрати в розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін