Ухвала суду № 40410714, 04.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/755/14-ц 04.09.2014 04.09.2014 04.09.2014

Провадження №22-ц/784/2264/14

Категорія: 48

Головуючий першої інстанції: Черенкова Н.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.

суддів Данилової О.О.., Коломієць В.В.,

при секретарі Орельській Н.М., ,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.

Позивач зазначав, що з 25 вересня 1996 перебував у шлюбі зі ОСОБА_3 За час подружнього життя вони придбали автомобіль ВАЗ 2114, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано за ним підставі Свідоцтва про право власності на транспортний засіб від 12 квітня 2007 року, та будинок по АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за відповідачкою на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 червня 2012 року. 26 січня 2012 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 815835, виданого на ім'я відповідачки, вони також набули у власність земельну ділянку, за місцем розташування придбаного будинку, площею 0,0259 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Посилаючись на викладене ОСОБА_4 просив визнати вищевказані будинок, земельну ділянку та автомобіль спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку та земельної ділянки, визнати за ним право власності на автомобіль та з урахуванням його вартості пропорційно зменшити його частку при присудженні іншого майна.

Згодом ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, виключивши з них вимогу про визнання за ним права власності на автомобіль.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами та ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача відшкодування судового збору в розмірі 1226грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила змінити рішення в частині розподілу судових витрат, стягнувши з неї відшкодування судового збору в розмірі 121грн.80коп..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інсианції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 у позові була зазначена ціна позову - 245 250грн., тобто, на його думку, саме таку суму складає вартість майна, яке він просив визнати спільною сумісною власністю подружжя: автомобіля ВАЗ 2114, будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований будинок. Вартість автомобіля ВАЗ 2114 була визначена позивачем у 45000грн.

Виходячи з ціни позову ОСОБА_4 був сплачений судовий збір в розмірі, встановленому підпунктом 1 пункту 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - в розмірі 1 відсотку ціни позову - в сумі 2452грн.50коп

Як роз'яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна подружжя, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

При розгляді справи судом першої інстанції відповідачка не заперечувала вартість спірного майна, визначену позивачем, докази іншої його вартості у матеріалах справи відсутні,.

З урахуванням викладеного доводи апелянта про необхідність розподілу судових витрат, виходячи з розміру мінімальної ставки судового збору, встановленої Законом України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, виходячи з вимог зазначеної норми закону, суд дійшов правильного висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати. Разом з тим, при визначенні їх розміру, суд не в повній мірі врахував, що в уточненій позовній заяві вимога про визнання права власності на автомобіль ОСОБА_4 була виключена.

За такого, оскільки рішенням суду визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами та ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, а в задоволенні іншої частини вимог відмовлено, то відшкодування судового збору на користь позивача необхідно розраховувати з ? частини вартості будинку і земельної ділянки. Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки, складає 1001грн.25коп. ((245250грн. - 45000грн.) : 2 х 1%).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає зменшенню з 1226грн. до 1001грн.25коп. А тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Висновок суду про поділ спільного майна подружжя апелянт не оскаржувала.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2014 року в частині розміру відшкодування судового збору змінити, зменшивши його з 1226грн. до 1001грн.25коп.

В іншій частині рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді