Рішення № 40406539, 04.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/80/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

04.09.2014 справа № 908/2451/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», (юридична адреса: 45635, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна буд. 2-А; поштова адреса: 43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 150)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 44150,80 грн. основного боргу за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р., 1223,61 грн. пені, 2802,41 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1061,10 грн. 15 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Чубок І.Б., довіреність № 19/14 від 29.08.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

14.07.2014 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець (ПАТ «Луцьк Фудз») до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 44150,80 грн. основного боргу за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р., 1223,61 грн. пені, 2802,41 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1061,10 грн. 15 % річних.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 14.07.2014 р. справу № 908/2451/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2451/14, справі № 908/2451/14 присвоєний номер провадження 4/80/14, справа призначена до розгляду на 04.09.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 04.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За усним клопотанням позивача, занесеним до протоколу судового засідання, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач судове засідання 04.09.2014 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі від 14.07.2014 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд завчасно не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ № 8/10310 станом на 04.09.2014 р. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АДРЕСА_1.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялася ухвала господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/2451/14, яка повернулася на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку з відміткою: «За зазначеною адресою не проживає».

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на підприємця, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2451/14.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 04.09.2014 р. до початку судового вирішення спору представник позивача звернувся до суду із клопотанням, яким пояснив, що станом на час вирішення спору в судовому засіданні заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ «Луцьк Фудз» за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р. становить всього 45237,92 грн., в тому числі 40150,80 грн. основний борг за поставлений товар, 1223,61 грн. пеня, 2802,41 грн. інфляційне нарахування на суму боргу та 1061,10 грн. 15 % річних. Зазначене пояснюється тим, що після порушення провадження у справі № 908/2451/14 відповідачем було погашено 4000,00 грн. основного боргу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, провадження у справі № 908/2451/14 в частині стягнення 4000,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 11, 525-527, 530, 610-612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України і заявлені з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р., укладеним позивачем та відповідачем. Так, на виконання взятих на себе за умовами договору зобов'язань позивач за видатковими накладними № 983 від 31.03.2014 р., № 1186 від 10.04.2014 р. і № 1322 та № 1340 від 18.04.2014 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 85750,80 грн. Відповідач товар отримав без зауважень і претензій, однак в порушення умов договору за отриманий товар в повному обсязі та у передбачену договором строки не розрахувався, сплативши лише 41600,00 грн. Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 44150,80 грн. Після порушення провадження у справі № 908/2451/14 відповідачем було погашено 4000,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 40 від 21.07.2014 р. і № 53 від 26.08.2014 р. За порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань позивачем відповідачу на підставі п. 10.3 договору нарахована пеня в розмірі 1223,61 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 10.3.1 договору сторони передбачили сплату річних відсотків в розмірі 15 %. На підставі зазначеної норми закону та п. 10.3.1 договору позивачем відповідачу за порушення строків розрахунків за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р. нараховано 1061,10 грн. 15 % річних і 2802,14 грн. інфляційного нарахування на суму боргу. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача 40150,80 грн. основного боргу за поставлений товар, 1223,61 грн. пені, 2802,41 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1061,10 грн. 15 % річних.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014 р. ПАТ «Луцьк Фудз» (позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений Генеральний дистрибуції № 1/14ГД (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач (Продавець) зобов'язався надати відповідачу (Дистриб'юторові) права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Запорізької області товарів під ТМ «Руна», а також інших товарів (Продукція). (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов пункту 6.1 Договору сторони обумовили, що загальна сума Договору складається з вартості партій продукції, поставленої протягом дії Договору.

Згідно з п., п. 5.5 - 5.7 і 5.10 Договору сторони дійшли згоди застосовувати в межах Договору схему оплати - відтермінування платежу 100 відсотків, але не більше ніж на 21 календарний день з моменту одержання товару. Підставою для оплати є товарно-транспортні накладні, реалізаційні накладні і рахунки Продавця. У випадку якщо останній день оплати припадає на святковий абр загальновстановлений неробочий день, останнім днем опати вважається перший робочий день після святкового (неробочого дня). Для вимог даного Договору сторони дійшли згоди, що днем оплати вважається день надходження платежу від Дистриб'ютора на рахунок Продавця, який зазначений в Договорі. При здійсненні оплати за поставлену продукцію кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію, при чому в першу чергу тієї частини, що виникла раніше.

Поставка продукції проводиться автомобільним транспортом за рахунок Продавця. Датою поставки вважається дата поставки продукції за адресою, яка вказана Дистриб'ютором. (п., п. 5.1, 5.2 Договору).

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору протягом березня - квітня 2014 року за відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними позивач поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 85750,80 грн. (з ПДВ), а саме:

- видаткова накладна № 983 від 31.03.2014 р. на суму 29172,00 грн. з ПДВ і товарно-транспортна накладна № 408 від 31.03.2014 р.;

- видаткова накладна № 1186 від 10.04.2014 р. на суму 27500,88 грн. з ПДВ і товарно-транспортна накладна № 4738 від 10.04.2014 р.;

- видаткова накладна № 1340 від 18.04.2014 р. на суму 177,12 грн. з ПДВ і товарно-транспортна накладна № 520 від 18.04.2014 р.;

- видаткова накладна № 1322 від 18.04.2014 р. на суму 28900,80 грн. з ПДВ і товарно-транспортна накладна № 520 від 18.04.2014 р.

Вказані вище видаткові накладні, за якими відповідачу поставлявся товар, мають посилання на договір № 1/14ГД від 14.02.2014 р., узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками позивача і відповідача.

Поставлений товар був отриманий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис відповідача на кожній із зазначених вище видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за спірний період скріплений печаткою ФОП ОСОБА_2

Крім того, на поставку кожної окремої партії продукції позивачем відповідачу виставлялися податкові накладні № 1175 від 31.03.2014 р., № 1394 від 10.04.2014 р., № 1518 від 18.04.2014 р. і № 1519 від 18.04.2014 р.

При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними і товарно-транспортними накладними за спірний період на загальну суму 85750,80 грн. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

За умовами п. 3.1.9 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно та в повному обсязі оплачувати Продавцю вартість поставленої продукції.

Відповідно до визначення, наведеного в юридичному термінологічному словнику, дистрибуція - це будь-яка діяльність, пов'язана із закупівлею, зберіганням, поставками, транспортуванням та імпортом/експортом товару (продукції).

Таким чином, за своєю правовою природою генеральний договір дистрибуції є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена, в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Виходячи з умов п. 5.5 Договору строк оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № 983 від 31.03.2014 р., настав 21.04.2014 р., продукції, поставленої за видатковою накладною № 1186 від 10.04.2014 р., - 30.04.2014 р., а продукції, поставленої за видатковими накладними № 1322 і № 1340 від 18.04.2014 р., - 08.05.2014 р.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору оплату отриманої продукції відповідач здійснював частково та з порушенням термінів, передбачених п. 5.5 Договору. Всього за період з квітня по червень 2014 року відповідач перерахував позивачу за поставлену продукцію 41600,00 грн.

Решту заборгованості за отриману продукцію за Генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р. в розмірі 44150,80 грн. відповідач станом на час звернення позивача до суду з даним позовом не сплатив.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 1/14ГД від 14.02.2014 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства.

05.06.2014 р. ПАТ «Луцьк Фудз» на адресу відповідача була направлена вимога вих. № 1674 від 03.06.2014 р. про погашення заборгованості за Генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р.

Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку із погашенням відповідачем боргу за Договором № 1/14ГД від 14.02.2014 р. за отриману продукцію в сумі 4000,00 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/2451/14, що підтверджується платіжними дорученнями № 40 від 21.07.2014 р. на суму 1000,00 грн. і № 53 від 26.08.2014 р. на суму 3000,00 грн., провадження у справі № 908/2451/14 в частині стягнення основного боргу в сумі 4000,00 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог. (Оригінали зазначених банківських виписок долучені до матеріалів справи).

Таким чином, на час судового вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 40150,80 грн.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі суду не довів.

На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу про стягнення основного боргу за отриману продукцію за Генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р. документально підтвердженою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 40150,80 грн.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 10.3 Договору, якими сторони визначили, що при порушенні строків, установлених пунктом 5.5 Договору, відповідач зобов'язується виплатити на користь позивача пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення впродовж всього строку позовної давності, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Позивачем за прострочку оплати товару, поставленого згідно Договору № 1/14ГД від 14.02.2014 р., пред'явлена до стягнення пеня в загальному розмірі 1223,61 грн., яка по видатковій накладній № 983 від 31.03.2014 р. розрахована за період з 22.04.2014 р. по 23.05.2014 р. (з урахуванням часткових оплат), по видатковій накладній № 1186 від 10.04.2014 р. розрахована за період з 01.05.2014 р. по 01.07.2014 р. (з урахуванням часткових оплат) та по видатковим накладним № 1322 і № 1340 від 18.04.2014 р. розрахована за період з 09.05.2014 р. по 01.07.2014 р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру пені.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1788,32 грн. пені.

Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, зменшення розміру позовних вимог у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України є гарантованим процесуальним законом правом позивача до прийняття рішення по справі, а позивачем заявлено до стягнення 1223,61 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 10.3.1 Договору сторони передбачили, що при порушенні строків, встановлених пунктом 5.5 Договору, більше ніж на 10 календарних днів, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача крім пені також 15 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 692 ЦК України.

Сума 15 % річних за прострочку оплати поставленої продукції, згідно розрахунку позивача, становить 1061,10 грн., а сума інфляційного нарахування нас уму боргу, згідно розрахунку позивача, становить 2802,41 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок річних відсотків, судом встановлено, що розрахунок 15 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 1/14ГД від 14.02.2014 р. позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 15 % річних за несвоєчасну оплату поставленої продукції в сумі 1061,10 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахування на суму боргу, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки ним не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача ним інфляційне нарахування на суму боргу здійснено окремо по кожному місяцю, без вирахування сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу, що суперечить вище викладеним приписам законодавства.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційного нарахування на суму боргу підлягає задоволенню частково в сумі 1816,09 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційного нарахування на суму боргу судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Луцьк Фудз» 40150,80 грн. основного боргу, 1223,61 грн. пені, 1061,10 грн. 15 % річних та 1816,09 грн. інфляційного нарахування на суму боргу. В частині позовних вимог про стягнення 4000,00 грн. основного боргу провадження у справі припиняється на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В частині позовних вимог про стягнення 986,32 грн. інфляційного нарахування на суму боргу в задоволенні вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 44150,80 грн. основного боргу за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р., 1223,61 грн. пені, 2802,41 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1061,10 грн. 15 % річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», (юридична адреса: 45635, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна буд. 2-А; поштова адреса: 43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 150, код ЄДРПОУ 00377163) 40150 (сорок тисяч сто п'ятдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 1223 (одну тисячу двісті двадцять три) грн. 61 коп. пені, 1061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 10 коп. 15 % річних, 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 09 коп. інфляційного нарахування на суму боргу та 1790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) грн. 41 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець 4000,00 грн. основного боргу за генеральним договором дистрибуції № 1/14ГД від 14.02.2014 р. провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "09" вересня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.