Ухвала суду № 40406383, 28.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"28" серпня 2014 р. Справа № 806/171/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю

представника апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А1586 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" квітня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 1621, Військової частини А1586 про визнання бездіяльності протиправною та витребування речового майна в натурі ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року колишній військовослужбовець ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Просив визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1621 щодо не видачі йому речового майна в натурі у період з 11.03.2000 року по 24.12.2013 року та зобов'язати військову частину А1621 видати йому належне речове майно. Під час розгляду справи другим відповідачем була притягнута військова частина А1586, до якої повинні перейти права та обов'язки військової частини А1621, що ліквідується.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1621 щодо невидачі ОСОБА_3 речового майна.

Зобов'язано військову частину А- 1621 видати ОСОБА_3 речове майно.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - військова частина А1586, як правонаступник військової частини А1621, звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А2081, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А1621. Має 29 років календарної вислуги.

Наказом командира 8 армійського корпусу від 08.11.2013 року ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у відставку за п. "в" частини шостої (за віком). Наказом командира військової частини А 2081 (по стройовій частині) від 24.12.2013 року № 259 цього числа ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Під час проходження служби позивач не отримав частини належного йому речового майна, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.8). Це майно не було видане йому і при звільненні з військової служби.

Грошова компенсація за речове майно йому також не виплачувалась.

Статтею 9 (до 1 січня 2007 року) та статтею 9-1 (після 1 січня 2007 року) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачена видача військовослужбовцям за рахунок держави речового майна.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно виходив з того, що відносини, які виникли між сторонами урегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положенням про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Статтею 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", що набрав чинності 11 березня 2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Отже, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача є витребування в натурі неотриманого речового майна.

Перелік неотриманого речового майна, яке підлягало видачі в період з 11 березня 2001 року по 24 грудня 2013 року, зазначений в довідці №21, виданій військовою частиною А1621 (а.с.8). Всього відповідач заборгував позивачеві 29 предметів речового майна. Військова частина А1621, в якій позивач перебував на речовому забезпеченні, на день розгляду справи не ліквідована, тому саме на неї суд покладає обов'язок поновлення порушеного права позивача.

Як вірно вказав суд першої інстанції на час розгляду справи, до військової частини А 1586 права та обов'язки військової частини А1621 перейдуть лише після її ліквідації.

Надані під час апеляційного розгляд справи документи щодо переходу зобов'язань від військової частини А2081 до 16 загону інформаційно-психологічних операцій 8 армійського корпусу не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення, оскільки ці документи подані в обсязі, який не вказує на завершення процедури реорганізації військової частини А2081, також вони не містять.

Також вони не спростовують того факту, що матеріальне забезпечення позивача мала здійснювати військова частина А1621, правонаступником якої є частина А1586 на час апеляційного розгляду справи.

Питання про заміну сторони виконавчого провадження з частини А1621 на частину А1586 суд вправі вирішити на будь-якій стадії виконання судового рішення.

Оскільки, постанову від 23.04.2014р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А1586 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" вересня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Військова частина А 1621 смт.Гуйва,Житомирський район, Житомирська область,12442 Військова частина А1586 смт.Гуйва,Житомирський район, Житомирська область,12442

4-третій особі: - ,