Ухвала суду № 40406057, 04.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Марчука О.П.., при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Сирохман Л.І., обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження №11-кп/777/285/14 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань під №12014070160000438 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Городець Горьковської області Російської федерації, мешканець АДРЕСА_1, росіянин, громадянин ОСОБА_5, з базовою загальною середньою освітою, не працюючий, не одружений, не судимого, засуджений:

- за ч.1 ст. 162 КК України на 02 (два) роки обмеження волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України на 03 (три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 04 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_3 призначено 04 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 516 ( п»ятсот шістнадцять) грн.. 36 коп. процесуальних витрат за проведення дактилоскопічних експертиз.

Речові докази: мобільний телефон марки «Hokia 301», який знаходиться на зберіганні в потерпілої ОСОБА_6 залишено їй як власнику.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, ОСОБА_3 в період з 20 по 25.02. 2014 року, через незачинене вікно на магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований у АДРЕСА_2, що належить потерпілому ОСОБА_7, проник усередину приміщення, звідки умисно, таємно, викрав гроші в сумі 300 грн. та 12 пляшок пива марки «Оболонь», ємністю по 1 л. вартість однієї пляшки якого становить 10 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 420 грн..

-2-

Крім того, ОСОБА_3 24.02.2014 року, близько 23 год., знаходячись в смт. Дубове, через незачинені двері в будинку АДРЕСА_3, який перебуває у власності ОСОБА_8, проник у середину будинку, звідки умисно, таємно, викрав гроші в сумі 600 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 5 362 грн. 80 коп., 1000 грн., мобільний телефон «Alcatel» вартістю 202 грн. та пляшку шампанського ємністю 0,7 л., марки «Советское» вартістю 30 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 6 594 грн. 80 коп..

Також, ОСОБА_3, 05.03.2014 року, біля 15 год., шляхом підбору ключа до вхідних дверей будинку АДРЕСА_4, який належить ОСОБА_9, проник у середину будинку, звідки умисно, таємно, повторно викрав золотий перстень вартістю 628 грн. 17 коп., золотий перстень «Маркіза» вартістю 1 046 грн. 96 коп., золоту обручку вартістю 418 грн. 78 коп., золотий хрестик вартістю 418 грн. 78 коп., золотий ланцюжок вартістю 2 931 грн. 46 коп., одну пару золотих підвісок вартістю 418 грн. 78 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 5 862 грн. 92 коп..

Крім того, ОСОБА_3, 06.03.2014 року, біля 01 год., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння пошкодивши вікно на приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташований в АДРЕСА_5 та належить потерпілому ОСОБА_10, у порушення вимог ст. 30 Конституції України незаконно проник до даного приміщення.

Також, ОСОБА_3, 09.04.2014 року, о 16 год., знаходячись в смт. Дубове на вул. Гагаріна, біля молитовного будинку №100, умисно, повторно, з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я, відкрито викрав від потерпілої ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Hokia301» вартістю 394 грн., який знаходився в правій кишені куртки потерпілої, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 394 грн..

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України ОСОБА_3 виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 та ч.1 ст. 162 КК України. По факту крадіжки майна від ОСОБА_11 діяння ОСОБА_3 кваліфікувати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і призначити покарання в межах санкції даної статті; за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з установленням йому іспитового строку на 01(один) рік, з покладенням на нього обов»язків, передбачених ст. 76 КК України. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 вказує на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. По епізоду крадіжки від потерпілої ОСОБА_8 судом неправильно кваліфіковано діяння ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки ці дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України, так як останній не заходив до будинку з метою крадіжки чужого майна, а заходив у середину будинку через відкриті двері, щоб покликати ОСОБА_12. Уже знаходячись у

-3-

середині будинку побачив, що потерпіла ОСОБА_8 спить, а біля телевізора лежить сумка, у якій були гроші й телефон, а також побачив пляшку шампанського й лише тоді в нього виник умисел на крадіжку, яку вчинив. В обґрунтування доводів посилається на показання потерпілої ОСОБА_8 яка підтвердила, що вона включила телевізор і заснула в будинку. Крадіжку виявила лише ранком. Жодного іншого доказу, який би вказував на кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України суд не дослідив, і не зазначив про це на обґрунтування вироку. Також, у вироку зазначено, що вчинено цей злочин близько 23 год. 24.02.2014 року, про час вчинення іншого злочину з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», який належить потерпілому ОСОБА_7 зазначено в період з 20 по 25 лютого 2014 року, хоча ОСОБА_3 стверджує, що цей епізод крадіжки мав місце після вчинення крадіжки від ОСОБА_8, а відтак вчинення цієї крадіжки підлягає кваліфікації за ч.1 ст. 185 КК України. Крім того, уважає, що судом незаконно й необґрунтовано засуджено ОСОБА_3 за ч.1 ст.162 КК України із інкримінуванням йому того, що він проникав до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», до якого фактично не проникав, оскільки відкривши вікно з вулиці побачив, що це не приміщення магазину, а кочегарки і не проникав до середини приміщення. Злочин, передбачений ч.1 ст. 162 КК України відповідно до ст. 477 КПК України відноситься до категорії кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, і з матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 був присутнім у судовому засіданні та підтримував обвинувачення, але претензій до обвинуваченого не має, оскільки завдана шкода відшкодована. Не враховано судом при призначенні покарання та не зазначено у вироку про те, що потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заявили про відшкодування шкоди й відсутність претензій. На суворість призначеного остаточного покарання істотно вплинула кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України. Показаннями потерпілої підтверджується, що потерпіла під час сварки та побоювання, що ОСОБА_3 у черговий раз буде її бити висловлювала йому погрози, що зателефонує із цього мобільного телефону до міліції. Щоб запобігти саме цим діям потерпілої, він забрав мобільний телефон у потерпілої, який їй раніше купив, а не для матеріального збагачення. За таких обставин у діях ОСОБА_3 відсутні ознаки суб»єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Судом не враховано, що обвинувачений у незареєстрованому шлюбі проживав із ОСОБА_6 та має на утриманні малолітню дитину, яка фактично є його донькою, але через відсутність реєстрації шлюбу зареєстрована по вказівці матері, як це передбачено сімейним законодавством, не враховано позиції потерпілих, які не мають матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_3

Інші сторони кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляційної скарги, пояснення захисника та обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, промову прокурора, яка погодилася з думкою потерпілої ОСОБА_6 та заперечила проти застосування до обвинуваченого вимог ст..75 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляційної скарги.

-4-

Ураховуючи, що обвинуваченим, його захисником та іншими сторонами кримінального провадження фактичні обставини щодо обвинувачення у вчинені крадіжок у потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9 не оспорюються, тому суд апеляційної інстанції в цій частині вирок суду першої інстанції не перевіряє.

Доводи апеляційної скарги про скасування вироку в частині обвинувачення за ч.2 ст.186 КК України і закриття кримінального провадження підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

У відповідності до вимог ст.477 КПК України кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України відноситься до приватного обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, установивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 звернулася до суду першої інстанції з письмовою заявою про відмову від обвинувачення та просила закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 ( т.1 а.к.п.75).

За таких обставин вирок у частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України підлягає до скасування, а кримінальне провадження за цим обвинуваченням, яке відповідно до положень ст.477 КПК України, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 щодо відсутності в діяннях останнього кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та закриття в цій частині кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України з наступних підстав.

Мотивуючи висновок щодо доведеності вини ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, суд першої інстанції послався як на доказ вини останнього на протокол огляду місця події від 29.03.2014 року, показання потерпілого, свідка ОСОБА_13 та обвинуваченого.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_14 вбачається, що 06.03.2014 року о 09 год. йому на мобільний телефон зателефонував його син ОСОБА_15, який повідомив, що на підсобному приміщенні його магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», який розташований у АДРЕСА_5 пошкоджене вікно. Після обіду 06.03.2014 року він прийшов до магазину та побачив, що дійсно пошкоджене вікно на підсобному приміщенні магазину, де знаходиться котельня.

З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 пішли до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», де обвинувачений хотів щось викрасти. Вони з ОСОБА_6 хотіли йти геть, але залишились й почекали на іншій стороні вулиці. ОСОБА_3 прийшов і сказав, що нічого не взяв із магазину оскільки, знявши скло з вікна побачив, що це кочегарка. Про інше йому нічого не відомо.

-5-

Із протоколу огляду місця події 29.03.2014 року вбачається, що вхід до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» здійснюється через металеву решітку. Із правої сторони від краю на відстані 50 см знаходиться пластикове вікно, на яке ззовні встановлена металева решітка (т.1 а.к.п. 42-43).

З показань обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що по епізоду проникнення в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3» весною 2014 року, точної дати не пам»ятає, він, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ночували в готелі. Уночі, біля 00 год. він, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 пішли в напрямку смт. Дубове до вулиці Чапаєва. Зупинившись біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», вони вирішили його відкрити із чорного ходу, щоб викрасти пиво. Він відкрив вікно, і заглянув у приміщення, де побачив, що це кочегарка. У магазин ніхто не заходив і нічого звідти не брав.

Згідно статті 30 Конституції України кожному громадянину гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Зі змісту ст.162 КК України вбачається, що об»єктивна сторона даного злочину виражається у виконанні однієї з таких дій: а) незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи проти її волі; б) незаконне проведення в них огляду або обшуку; в) незаконне виселення; г) інші дії, що порушують недоторканість житла громадян. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційне право громадянина на недоторканість житла та іншого володіння. Під порушенням недоторканості житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення в чуже житло (будинок, квартиру або кімнату) без згоди власника житла на такі дії.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, суд першої інстанції всупереч вимогам п.3 ст. 411 КПК України допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження, у вироку не навів мотивів, чому не взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_14 в частині його доводів щодо пошкодження вікна на підсобному приміщенні й ніяким чином не спростував їх.

Висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_3 винним у незаконному проникненні в магазин потерпілого ОСОБА_14 ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджуються матеріалами кримінального провадження - натомість спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_14, які узгоджуються із протоколом огляду місця події від 29.03.2014 року, з якого вбачається, що на пластикове вікно ззовні встановлена металева решітка, що виключає проникнення, як обов»язкову складову кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України.

У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_3 проникав до вказаного вище приміщення.

Пунктом 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження у разі, коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

За частиною 3 статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, і ухвалюється лише за умови доведеності в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

-6-

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався, ухвалив вирок на припущеннях та суперечливих показаннях потерпілого та свідка, не взяв до уваги протоколом огляду місця пригоди від 29.03.2014 року.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів уважає, що вирок у цій частині обвинувачення не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому в цій частині підлягає скасуванню, ОСОБА_3 за даним обвинуваченням виправданню, кримінальне провадження відносно нього закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Також, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника, щодо невірної кваліфікації діяння ОСОБА_3 за епізодом крадіжки майна в ОСОБА_8.

Відповідно до диспозиції ч.3 ст. 185 КК України кваліфікуючою ознакою цього злочину є крадіжка, поєднана із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдала значної шкоди потерпілому.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосування засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов»язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати в перелічених місцях, де знаходиться майно.

Із суб»єктивної сторони проникнення вчиняються обов»язково з метою крадіжки, якщо особа ввійшла в приміщення не з метою крадіжки, але перебуваючи там учинила крадіжку, то ознаки проникнення не буде.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 06.11.2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти власності» вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі, що під проникненням у житло, інше приміщення, чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь - яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з»ясовувати, з якою метою особа опинилась в житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 крадіжку майна в ОСОБА_8 вчинив шляхом вільного доступу, зайшовши в середину будинку через відкриті двері, щоб покликати ОСОБА_17, яка є внучкою потерпілої. Зайшовши в будинок, побачивши, що ОСОБА_8 спить, помітивши біля телевізора сумку в якій були гроші й телефон, пляшку шампанського й лише тоді він вирішив викрасти вказані речі.

Ці обставини підтверджуються показами обвинуваченого ОСОБА_3 і частково узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_8 ( т.1 а.к.п. 68-70).

Так, з показань потерпілої ОСОБА_8 вбачається, що того дня, дату точно не пам»ятає, десь о 7 годині вечора, вона зі знайомими пішла в кафе. Вони посиділи, і коли почало темніти, знайомі провели її додому. ЇЇ внучка ОСОБА_17 взяла машину й поїхала кататися. Вона ж зайшла в будинок, включила телевізор, попила чаю та лягла

-7-

дивитися кіно й заснула. Дім вона не закривала, тому що мала повернутися внучка. Обвинувачений зайшов через відкриті двері. У шафі стояло шампанське, а в одязі чоловіка в кармані було 600 доларів США та 1000 гривень. На столику стояла сумку та її телефон червоного кольору. Прокинулася вона десь пів на другу ночі, і внучки ще не було. Вона пішла закрила ворота й побачила, що нема шампанського, двері на шафі відкриті. Вона відразу заглянула в шафу й виявила, що не має 600 доларів США, 1000 грн. та мобільного телефону.

Показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються із протоколом огляду місця пригоди від 29.03.2014 року, з якого вбачається, що оглядом місця пригоди є будинок АДРЕСА_3 й при огляді не виявлено незаконного проникнення (т.2 а.к.п.21-25).

У матеріалах кримінального провадження відсутні достовірні докази в підтвердження факту проникнення ОСОБА_3 до житла саме з метою крадіжки.

За таких обставин колегія суддів уважає, що вчинені ОСОБА_3 діяння не підлягають кваліфікації за передбаченою ч.3 ст.185 КК України кваліфікуючою ознакою проникнення. Його діяння необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки його діяння не були поєднані із проникненням у житло чи інше приміщення.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 щодо застосування до ОСОБА_3 при призначенні покарання положень ст.ст.75, 76 КК України, колегія суддів відхиляє й визнає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з наявними в кримінальному провадженні доказами.

Так, згідно вимог ст. 65 КК України та роз»яснень, що містяться в п. п. 1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року, із внесеними змінами Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 06 листопада 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов»язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Дані вимоги закону судом дотримано.

Так, з вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу: не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, учинив ряд умисних корисливих злочинів, що свідчить про його стійку кримінальну поведінку, обставини, що пом»якшують покарання, у тому числі ті, на які захисник посилається в апеляційній скарзі - повне визнання вини в скоєнні злочинів, активне сприяння їх розкриттю, щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

Тому, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення й перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 повинно проходити в умовах його ізоляції від суспільства, що призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, справедливим, і не вбачає підстав для застосування щодо нього вимог ст. 75 КК України.

Крім того, апеляційний суду вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно визначити початок відбування покарання із часу його затримання, тобто з 09.04.2014 року (т.3 а.к.п.17-21).

-8-

Керуючись ст. ст. 284, 405, 407, 417, 419 КПК України , апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2014 року щодо ОСОБА_3 в частині визнання його винним за ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 186 КК України - скасувати.

На підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України закрити у зв»язку з відмовою потерпілої ОСОБА_6 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_3 за обвинуваченням за ч.1 ст.162 КК України - виправдати, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

За епізодом крадіжки в ОСОБА_8 перекваліфікувати діяння ОСОБА_3 із ч.3 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 185 КК України й призначити йому покарання у виді 01 (одного) року позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_3 засудженим із застосуванням ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 03 (три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати із часу його затримання - 09.04.2014 року.

У решті вирок суду залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду Закарпатської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: