Рішення № 40404297, 12.06.2014, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/186/14-ц

Номер провадження №2/351/216/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Бородовського С.О.,

з участю секретаря - Маланчук С.Г.,

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

до Снятинського районного суду Івано-Франківської області звернулось ТзОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В позовів казано, що між ПАТ «Сведбанк» який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та факторинговою компанією «Вектор плюс» укладено договір факторингу, відповідно до п. 2.1., 2.2. якого банк відступає фактору право вимоги сплати заборгованості по кредитних договорах. 28/11/2012 р. між ТОВ «Вектор Плюс» та ТзОВ « Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, відповідно до п. 2.1., 2.2. якого банк відступає фактору право вимоги сплати заборгованості по кредитних договорах. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулась зміна кредитора і позивач отримав право вимоги сплати заборгованості відповідачів за договором позики № 35/12-В від 23/11/2006 р. В свою чергу 23/11/2006 р. ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», який є правонаступником ПАТ «Сведбанк» було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачі отримали позику в сумі 28600 доларів США зі строком повернення, що міститься в додатку №1 до договору. Оскільки відповідачі не виконали свої обов`язки за договором позики, то позивач просить стягнути з них заборгованість зі сплати позики в сумі 209128,85 гривень, по відсотках 185431,05 гривень, пені 219068,23 гривень, комісії 5358,83 гривень.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідачки заперечив позов з тих підстав, що строк дії кредитної лінії та позовна давність за вимогами позивача сплили в 2012 році, договір факторингу не містить відтиску печатки однієї із сторін, позивач не надав доказу передачі йому права вимоги боргу, позивач не може нараховувати відсотки по договору, не є банком, не може бути стороною договору факторингу, позивач просить стягнути грошові кошти у валюті, але не має на це ліцензії. Крім вказаних заперечень представник відповідачки подав суду заяву про застосування позовної давності до вимоги позивача у зв`язку з тим, що сплив трирічний строк загальної позовної давності.

Відповідач, повторно повідомлений судом за місцем його реєстрації про час і місце розгляду справи за його участі, не з`явився в судове засідання та не подав суду поважності доказів його відсутності. Також відповідач не надав суду заперечень, або доказів на спростування позову.

Судом встановлено, що 23/11/2006 р. між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_2, ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 35/12-Ф, відповідно до умов якого позикодавець відкрив відповідачам відновлювальну кредитну лінію з лімітом користування 28600 доларів США під 15% річних на строк з 23/11/2006 р. до 22/11/2009 р. включно на споживчі потреби.

В позові вказано, що ПАТ «Сведбанк» також є правонаступником ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», однак доказу цієї обставини суду не надано, проте і відповідачами не подано суду жодного доказу на спростування цієї обставини. В судовому засіданні представник відповідача дану обставину також не визнав.

Обов`язок позивача довести суду наявність у нього права вимоги передбачено ст. 10, 60 ЦПК України. Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони повинні були реалізувати вказаний обов`язок до початку розгляду справи по суті.

Також судом встановлено, що 17/12/2012 р. між АК «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення прав вимоги.

28/11/2012 р. між ПАТ «Сведбанк», який виступав правонаступником «ТАС-Комерцбанк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №15 в п. 10 якого вказано, що договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками і на якому відсутній відтиск печатки АТ «Сведбанк», на що в своїх запереченнях посилався представник відповідачки.

Відповідно до витягу з додатку № 1 договору факторингу від 28/11/2012 р. вказано перелік кредитних договорів, а саме: № 35/12-Ф від 23/11/2006 р. з ОСОБА_2 та ОСОБА_2

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача вона становить 618986,96 гривень.

У вимозі позивача відповідачу від 27/12/2013 р. вказано, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ВАТ «Сведбанк», який є правонаступником «ТАС-Комерцбанк» укладено договір факторингу з ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Отже позивач не надав суду доказу того, що відповідачі зобов`язані перед ним на виконання зобов`язань за договором № 35/12-Ф від 23/11/2006 р., який вони уклали з «ТАС-ІНВЕСТБАНК», оскільки позивач надав суду докази того, що він уклав договір факторингу, що отримання права вимоги за договорами «ТАС-Комерцбанку».

Крім цього та відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання, яке випливає на підставі ст. 1046 ЦК України є відносним, а тому право вимоги за ним та обов`язок боржника завжди пов`язані із особою боржника. Тому не залежно від того, хто вважає себе кредитором боржника заперечення щодо змісту обов`язку боржника можуть бути подані будь-якому кредитору.

Тому необхідно вказати, що відповідно до п. 1. 3. кредитного договору від 23/11/2006 року строк дії кредитної лінії з 23/11/2006 р. по 22/11/2009 року включно.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов`язуються повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією - додаток №1 до договору.

В додатку №1 до договору встановлено дату останнього платежу - з 15/10/2009 року до 22/11/2009 р.

Трирічний строк з 22/11/2009 р. сплив до 22/11/2012р.

Позов подано до суду 25/01/2014 року.

Представник відповідачки подав суду заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, на думку представника відповідачки, незалежно від того, кому може належати право вимоги до нього воно не є дійсним, оскільки його дійсність визначається саме за договором № 35/12-Ф від 23/11/2006 р., який відповідачі уклали з «ТАС-ІНВЕСТБАНК» і, оскільки перебіг строку є об`єктивною обставиною, то зі спливом строку позовної давності вимога за вказаним договором не може бути захищена судом.

В п. 5 ст. 267 ЦК України вказано, що, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку позовної давності представник позивача суду не подав.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином відповідач має право на захист від необґрунтованих вимог позивача.

Отже суду належить оцінити усі докази і заперечення надані усіма сторонами для реалізації права сторін на ефективний захист їх прав, в тому числі від зловживання іншими учасниками цивільних відносин.

При цьому, в п. 1 ст. 13 ЦК України вказано, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України вказано, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

В свою чергу в п. 3 ст. 16 ЦК України вказано, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, всупереч принципу диспозитивності, що міститься в ст. 11 ЦПК України та, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі позивач не надав суду доказів доказу переходу до нього права вимоги, а також того, що не сплив строк позовної давності за таким правом. Хоча представник відповідачки заперечив позов саме з підстав його необґрунтованості та спливу строку позовної давності.

Проаналізувавши усі надані суду докази та пояснення представника відповідачки суд дійшов висновку про те, що позов позбавлений правових підстав, не обґрунтований позивачем належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до зазначеного та на підставі ст. 13, 16 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35/12-ф від 23/11/2006 року в сумі 454018,39 гривень, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Бородовський С.О.