Рішення № 40403408, 05.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 151/383/14-ц Провадження № 22-ц/772/2096/2014Головуючий в суді першої інстанції Задорожний В. П.Категорія 27 Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі : Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору від 25.01.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмір 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів, згідно якого Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж ) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Однак, в порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 умов договору не виконав, станом на 27.01.2014 року має заборгованість 28517,08 грн. яка складається з наступного: 3818, 01 грн. - заборгованість за кредитом; 22864, 94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1334,15 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач просить стягнути з відповідача дану заборгованість по кредиту, а також витрати пов'язані з розглядом судової справи.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 21.05.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь ПАТ «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 МФО № 305299) заборгованість по кредитному договору б/з від 25.01.2006 року в розмірі:

- 3818.01грн. заборгованість за кредитом;

- 1000 гр. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приват Банк» судовий збір в сумі 285.17 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині зменшення судом заборгованості по процентам та відмови у стягненні штрафів змінити та в цій частині ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги Банку в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився без поважних причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи провести у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 25.01.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 28517.08 грн., з яких 3818,01 - тіло кредиту, 22864, 92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн.- штраф (фіксована частина), 1334,15 грн. - штраф (процентна складова).

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України, викладених у постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частинами третьої статі 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін (а не лише боржника), що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позичальника через прострочення виконання зобов'язання).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір заборгованості по процентах за користування кредитом та неустойки, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 551 ЦК України, оскільки наявна заборгованість по кредитному договору сталась з вини позивача, який тривалий час не звертався до суду за захистом своїх порушених прав.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Пунктом 5.5.1 встановлено, що за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (користування простроченим кредитом та Овердрафтом) Держатель сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою. Відповідно до Заяви позичальника базова відсоткова ставка складає 4% на місяць (48% на рік), а у відповідності до вимог п.5.5.1 та Тарифів 200% від 4% складає 8% на місяць (96% на рік).

Тобто, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, йому нараховується подвійна базова відсоткова ставка - 4% в місяць або 96% на рік .

Умовами договору сторони домовились про застосування визначеного розміру процентів на суму простроченої заборгованості в разі порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Виходячи з положень зазначеної норми та умов договору кредиту, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних є санкціями, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання і є мірою відповідальності відповідача.

Таким чином не підлягають зменшенню проценти за користування кредитом через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима, тому висновок суду в цій частині є необґрунтованим.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В матеріалах справи не міститься жодного доказу у підтвердження поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності та істотних перешкод для своєчасного звернення до суду з позовною заявою про стягнення неустойки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 31 постанови від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи)».

Із пояснень представника ПАТ КБ «Приватбанк» та з наданого розрахунку вбачається, що заборгованість за договором від 25.01.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом - ОСОБА_2, станом на 27.01.2014 року складає за період з 31.08.2009 р. 3818, 01 грн. - заборгованість за кредитом; 22864, 94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штраф відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1334,15 грн. - штраф (процентна складова) (арк. 5-6).

Позовна заява подана ПАТ КБ «Приватбанк» 17 лютого 2014 року.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1000 грн. підлягає скасуванню в ухваленням в цій частині нового рішення, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 22864,92 грн.

Інші доводи, які містяться в апеляційній скарзі не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення та задоволення цих доводів апеляційної скарги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 21 травня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приват Банк» заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1000 грн. скасувати. Ухвалити нове рішення в частині, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 22 864 грн. 92 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному провадженні протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.І.Чорний

Судді: В.В.Оніщук

В.О.Чуприна

З оригіналом вірно: