Рішення № 40402887, 04.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2014 р. Справа № 914/2861/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», м. Київ;до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів;до відповідача-2: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво», м. Львів; визнання недійсною ухвали Львівської міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок Суддя - Крупник Р.В.

Секретар - Бобак Т.О.

Представники сторін:

від позивача: Підбірний М.Я. - представник (довіреність №б/н від 20.06.2014р.);

від відповідача-1: Кубай Ю.Г. - представник (довіреність №1.7вих-6 від 09.01.2014р.);

від відповідача-2: Сідорський З.І. - директор ТОВ «Любінське сяйво»;

ОСОБА_4 - адвокат (договір про надання правової допомоги №14/06 від 12.06.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. За клопотанням представника позивача здійснювався запис розгляду справи за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ:

07.08.2013 року на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (надалі - Позивач) до Львівської міської ради (надалі - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво» (надалі - Відповідач-2) про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою суду від 08.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.08.2014р. В подальшому розгляд справи відкладено на 04.09.2014р.

Представник позивача в судове засідання 04.09.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

В засіданні зазначив, що ухвалою Львівської міської ради від 15.05.2014р. №3352 затверджено відповідачу-2 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1903 га. та 0,0125 га. на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування. На підставі вказаної ухвали, 02.06.2014р. між відповідачами укладено два договори оренди земельних ділянок.

Позивач зазначає, що наведена ухвала та договори оренди землі є незаконними та порушують його законні права та інтереси. Незаконність ухвали та договорів полягає в тому, що земельні ділянки були надані в оренду всупереч вимогам ст.ст. 123, 124, 134, 135 ЗК України без проведення конкурсу щодо надання цих ділянок в оренду. Представник позивача зазначив, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 03.06.2014р. необхідною умовою для передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності має бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди.

Як стверджує представник, порушення інтересів позивача полягає в тому, що позивач теж претендує на користування вищевказаними ділянками, однак без проведення земельних торгів його було позбавлено цього права. Крім цього, як вбачається з позовної заяви, на думку позивача порушення прав та інтересів прийнятою ухвалою та укладеними договорами полягає ще й в тому, що позивач являється власником об'єктів нерухомості, для обслуговування і розширення котрих, в 2008 році надавалася в оренду земельна ділянка загальною площею 0,4818 га. на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, а земельні ділянки, які є предметом оскаржуваної ухвали та договорів, входять в площу цієї ділянки. Також позивач зазначає, що порушення прав та інтересів позивача доводиться ще й рішеннями господарських судів у справі №5015/4379/11, якими було визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради №650 від 30.06.2011 року «про погодження ТОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11».

Представник відповідача-1 в судове засідання 04.09.2014р. з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні зазначила, що оскаржувані ухвала та договори не порушують права позивача як власника об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці по вул. С.Петлюри, 11 та 11-б у м. Львові, оскільки вказані об'єкти знаходяться поза межами земельних ділянок, які надані в користування відповідачу-2. Крім того наголосила на тому, що оскаржуваною ділянкою не порушуються права ні позивача, ні інших осіб, як претендентів на спірні земельні ділянки, оскільки будь-яких звернень щодо надання цих земельних ділянок в оренду до міської ради не надходило. Натомість, оскаржувана ухвала була прийнята на виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.2012 року, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України.

Представник відповідача-2 в судове засідання 04.09.2014р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні зазначив, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. В даній справі відсутнім є порушення прав позивача, оскільки між позивачем та відповідачем-2 укладено Меморандум про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо ринку «Новий» по вул. Петлюри, 11, 11б у м. Львові, відповідно до якого позивач підтвердив те, що не претендує на отримання у власність чи користування земельні ділянки, вказані у пп.б) п.2 Меморандуму, на які претендує відповідач-2. Як зазначив представник відповідача-2 ділянки, про котрі йде мова в меморандумі, являються тими ділянками, що є предметом оскаржуваної ухвали та договорів оренди.

Також представник наголосив на тому, що між позивачем та відповідачем-2 було підписано Акт №2 встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості, які визначені в повній відповідності з оскаржуваною ухвалою. Вказане доводить той факт, що права позивача оскаржуваною ухвалою не порушуються.

Крім того, представником відповідача-2 подано клопотання про припинення провадження в частині позовних вимог щодо оскарження ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014р. На його думку, оскільки позивач не є ні власником, ні користувачем земельних ділянок, у нього відсутнє порушене суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес, а також у нього відсутні цивільно-правові відносини із Львівською міською радою, при винесенні нею оскаржуваної ухвали. А тому, за умови відсутності обставин, які вказують на порушення або оспорювання існуючих прав і охоронюваних законом інтересів позивача, самостійний аналіз правомірності та законності оскаржуваної ухвали органу місцевого самоврядування не відноситься до предметної підсудності, передбаченої ст. 12 ГПК України.

В судовому засіданні 04.09.2014р. представником позивача подано клопотання про колегіальний розгляд справи № 914/2861/14. Представники відповідачів проти вказаного клопотання заперечили.

Розглянувши подане представником позивача клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4-6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Як вбачається з клопотання, обґрунтовуючи складність справи № 914/2861/14, представник зазначає про те, що складність даної справи зумовлена суб'єктним складом учасників судового процесу, а саме наявність відповідача - органу місцевого самоврядування та предметом спору, яким є земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, що перебувають у власності територіальної громади м. Львова та всупереч інтересам територіальної громади передані в оренду без проведення земельних торгів.

З цього приводу суд зазначає, що в даному випадку наявність серед відповідачів органу місцевого самоврядування та предмет спору, яким є земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові не впливають на складність справи. За своїм характером дана справа не являється настільки складною, що б була необхідність розглядати її колегіально у складі трьох суддів. А тому, суд вважає, що даний спір може бути вирішений суддею одноособово.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 року Львівською міською радою прийнято Ухвалу №2931 «Про погодження ТОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11» відповідно до котрої ухвалено погодити ТОВ «Любінське сяйво» місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови: 1.1 Ділянки №1 площею 0,1903 га. (у тому числі площею 0,1807 га. у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); 1.2 Ділянки №2 площею 0,0125 га. (Т.1 а.с.168).

В травні 2014 року ТОВ «ТРК «Євротек» оскаржило вказану ухвалу до господарського суду Львівської області. Рішенням суду від 01.07.2014р. у справі №914/1890/14 в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТРК «Євротек» до Львівської міської ради, з участю третьої особи ТОВ «Любінське сяйво» про визнання недійсною ухвали №2931 від 21.11.2013року - відмовлено повністю (Т.1 а.с. 115-122). Рішення місцевого суду залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду №914/1890/14 від 14.08.2014р. (Т.1 а.с.123-127).

На виконання Ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013р. відповідачем-2 було виготовлено та погоджено в усіх органах Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та обслуговування ринку із збірно-розбірних конструкцій в м. Львів, вул. С.Петлюри, 11 (Т.1 а.с.209-262).

15.05.2014р. Львівською міською радою прийнято Ухвалу №3352 «Про затвердження ТОВ «Любінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11», якою ухвалено затвердити проект відведення земельних ділянок та надати ТОВ «Любінське сяйво» земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови: 2.1 Ділянки №1 площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052), у тому числі площею 0,1807 га. у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); 1.2 Ділянки №2 площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) (Т.1 а.с.169).

02.06.2014р., на виконання Ухвали №3352, між відповідачами укладено два Договори оренди землі, предметом яких виступають земельні ділянки площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові (Т.1 а.с.176-177, 191-192).

Відповідно до п.8 вказаних Договорів, їх укладено строком на 5 років до 15.05.2019 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з Актів приймання-передачі об'єкта оренди від 02.06.2014р. (Т.1 а.с.183, 198) вказані земельні ділянки були передані в оренду відповідачу-2.

Крім цього, право оренди відповідача-2 на вказані ділянки було зареєстровано в реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №23045741 від 16.06.2014р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №22922266 від 12.06.2014р. (Т.1 а.с.190, 208).

Судом встановлено, і вказане не заперечується жодною із сторін, що спірні земельні ділянки площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) є частинами земельної ділянки загальною площею 0,4818 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0036), яка за Договором оренди землі від 24.07.2008 року, укладеним між Львівською міською радою та ТОВ «ТК «Інтермаркет» була передана останньому в оренду для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування строком на 5 років до 12.06.2013р. (Т.1 а.с.36-39).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з систематичною несплатою ТОВ «ТК «Інтермаркет» орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4818 га. рішенням господарського суду Львівської області № 24/132 (2010) від 07.12.2010р. розірвано договір оренди цієї ділянки та зобов'язано ТОВ «ТК «Інтермаркет» повернути її Львівській міській раді. Вказане рішення суду залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року (Т.1 а.с.139-154).

Крім цього судом встановлено, що для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування ТОВ «ТК «Інтермаркет» була надана в оренду строком на 10 років до 12.06.2018р. також і земельна ділянка загальною площею 0,6404 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0035), що підтверджується другим Договором оренди землі від 24.07.2008 року (Т.1 а.с.49-52).

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 25.06.2011 року ТОВ «ТК «Інтермаркет» продало, а ТОВ «ТРК «Євротек» придбало у власність цілісний майновий комплекс ринку «Новий», загальною площею 2 952,4 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, а також, приміщення загальною площею 97,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11б. Факт придбання позивачем вказаних приміщень підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу від 25.06.2011 року (Т.1 а.с.28-30, 32-34), а також витягами про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (Т.1 а.с. 31, 35).

Як встановлено судом і не заперечується жодною із сторін, придбані позивачем об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0035) у м. Львові по вул. С.Петлюри, 11. Вказана ділянка безпосередньо межує із земельними ділянками, що є предметом даного спору.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.06.2011 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11», якою було погоджено відповідачу-2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га (у тому числі площею 0,4665 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду на 5 років для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції.

Разом з тим, рішенням господарського суду Львівської області №5015/4379/11 від 26.08.2011 року було задоволено позов ТОВ «ТРК «Євротек» до Львівської міської ради та визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650. Вказане рішення суду залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року.

26.12.2011 року, за результатами роботи комісії створеної розпорядженням міського голови №640 від 29.11.2011 року «Про утворення комісії для врегулювання проблемних питань функціонування ринку ТОВ «Любінське сяйво» на вул. С.Петлюри, 11» з метою врегулювання спірних питань щодо користування земельними ділянками, що прилеглі до придбаного ТОВ «ТРК «Євротек» у власність цілісного майнового комплексу ринку «Новий», між позивачем та відповідачем-2 укладено Меморандум про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо Ринку «Новий» по вул. Петлюри, 11, 11б у м.Львові від 26.12.2011 року (надалі - Меморандум), відповідно до п.1 котрого ТОВ «ТРК «Євротек» та ТОВ «Любінське сяйво» дійшли згоди щодо добровільного та позасудового врегулювання спірних питань землекористування земельними ділянками прилеглими до цілісного майнового комплексу ринку «Новий», шляхом розподілу вказаних земельних ділянок між ними відповідно до узгодженої схеми розмежування земельних ділянок між ТОВ «ТРК «Євротек» та ТОВ «Любінське сяйво» (додаток №1 до цього Меморандуму) (Т.1 а.с.155-157).

Згідно п.2 Меморандуму відповідно до узгодженої схеми розмежування земельних ділянок між ТОВ «ТРК «Євротек» та ТОВ «Любінське сяйво» сторони погодили наступний варіант розподілу:

а) ТОВ «ТРК «Євротек» претендує на отримання в користування земельну ділянку №1 площею 0,6605 га., земельну ділянку №2 площе. 0,1333 га. (з обов'язковою організацією на її території гостьової автостоянки як для відвідувачів об'єкту торгівлі ТОВ «ТРК «Євротек» так і для відвідувачів об'єкту торгівлі - ринку ТОВ «Любінське сяйво») та земельну ділянку №3 площею 0,1225 га. (без права забудови проїзду), а також отримує право на сервітутне користування земельною ділянкою площею 10 кв.м. для встановлення рекламної конструкції (пілона, щита, тощо) на земельній ділянці №4, визначеній на схемі розмежування, що передається в користування ТОВ «Любінське сяйво»;

б) ТОВ «Любінське сяйво» претендує на отримання в користування земельної ділянки №4 площею 0,0150 га. із врахуванням права ТОВ «ТРК «Євротек» на сервітутне користування частиною цієї земельної ділянки площею 10 кв.м. для встановлення рекламної конструкції (пілона, щита, тощо) та земельної ділянки №5 площею 0,1831 га. для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі з врахуванням обмежень передбачених п.6 цього меморандуму.

Відповідно до пунктів 3 та 5 Меморандуму ТОВ «ТРК «Євротек» підтверджує, що не претендує на отримання у власність чи користування земельні ділянки вказані в пп. б) п.2 цього меморандуму, на які претендує ТОВ «Любінське сяйво». Жодна із сторін зобов'язується не чинити перешкод одна одній під час отримання у користування земельних ділянок, передбачених даним меморандумом.

Як встановлено судом, підтверджується відповідачами та не спростовано представником позивача, земельні ділянки площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053), які були надані відповідачу-2 в оренду згідно оскаржуваної ухвали та договорів є земельними ділянками №4 та №5 про котрі зазначається в пп. б) п.2 Меморандуму, і на котрі згідно положень Меморандуму претендує ТОВ «Любінське сяйво» та не претендує ТОВ «ТРК «Євротек».

Пунктом 9 Меморандуму передбачено, що ТОВ «Любінське сяйво» зобов'язується в момент підписання цього меморандуму надати письмову відмову від всіх позовів, апеляційних та касаційних скарг в судових справах де беруть участь ТОВ «Любінське сяйво» і ТОВ «ТРК «Євротек», які в той чи інший спосіб стосуються або впливають на землекористування сторонами цього меморандуму земельними ділянками, що вказані в п.2 цього меморандуму.

Згідно п.10 Меморандуму положення цього меморандуму є обов'язковими для виконання сторонами.

Судом встановлено, що виконуючи умови п.9 Меморандуму, ТОВ «Любінське сяйво» відмовилося від касаційної скарги у справі №5015/4379/11, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що після підписання Меморандуму, позивачем та відповідачем-2 було підписано також і Акт №2 встановлення та узгодження меж землекористування №2 від 24.04.2013р., які визначені у повній відповідності із межами земельних ділянок, що є предметом даного спору. У вказаному акті зазначено, що обновлена і встановлена в натурі межа є явною і беззаперечною, в зв'язку з чим ніяких заперечень з боку присутніх не поступило (Т.1 а.с.158).

Судом також встановлено, що виконуючи домовленості, закріплені в Меморандумі, 11.04.2013р. ТОВ «ТРК «Євротек» подало до Львівської міської ради заяву №43/3 від 04.02.2013р. в якій просило надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Петлюри, 11, 11б загальною площею 0,91263га. в тому числі в межах червоних ліній 0,2761га. (Т.1 а.с.171). Як зазначено представниками відповідачів, вказана земельна ділянка це ділянки №1, №2 та №3 про котрі зазначається в пп. а) п.2 Меморандуму, і на котрі згідно положень Меморандуму претендує ТОВ «ТРК «Євротек» та не претендує ТОВ «Любінське сяйво».

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Положеннями ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК України).

Нормами ч.2 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з позовної заяви, предметом даного спору є визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014р. №3352 «Про затвердження ТОВ «Любінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11» та визнання недійсними Договорів оренди землі від 02.06.2014р., укладених у відповідності до цієї ухвали, з підстав того, що відповідачем-1 було надано ці земельні ділянки в оренду всупереч вимогам ст.ст.124, 134 та 135 ЗК України без проведення земельних торгів. При цьому випадки, які б згідно ч.2 ст.134 ЗК України надавали право відповідачу-1 надавати землю без конкурсу в даній справі відсутні.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідачів, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності оскаржуваної ухвали та договорів, в першу чергу слід з'ясувати чи порушуються прийняттям цієї ухвали та укладенням договорів права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності цих документів теж не має.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті норми ст. 1 ГПК України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі про охоронюваний законом інтерес).

Разом з тим суд зазначає, що такий законний інтерес, особа, яка звертається до суду повинна довести, в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України належними та допустимими доказами. Недоведеність позивачем такого інтересу має наслідком те, що його не можна вважати законним, відтак в позивача відсутнє право звертатися за його захистом до суду.

Обгрунтовуючи порушення відповідачами свого інтересу, представник позивача зазначає, що позивач являється юридичною особою, яка свою господарську діяльність здійснює на сусідній земельній ділянці, яка межує із ділянкам, що були надані в оренду. Позивач теж зацікавлений в отриманні в оренду ділянок, що були надані відповідачу-2, і якщо Львівська міська рада дотрималася б вимог законодавства щодо продажу права оренди на ці ділянки на земельних торгах, позивач теж брав би в цих торгах участь, оскільки відповідає всім вимогам, що стосуються осіб, які можуть брати участь в торгах, передбачених Положенням про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові, затвердженим Ухвалою Львівської міської ради №1675 від 26.07.2012 року.

В даному випадку суд зазначає, що позивачем при обґрунтуванні свого інтересу щодо отримання в оренду земельних ділянок, не надано жодних належних доказів, які б підтверджували факт такого інтересу. Твердження позивача про порушення інтересу ґрунтуються лише на умовних (абстрактних) припущеннях про можливість брати участь у земельних торгах в результаті оголошення таких, так як позивач відповідає всім вимогам учасника цих торгів, а не на конкретно визначених доказах, які б підтверджували його бажання чи можливість такої участі.

Як стверджує представник відповідача-1 та не заперечується представником позивача, з моменту придбання у власність об'єктів цілісного майнового комплексу ринку «Новий» (25.06.2011 року) позивач ніколи не звертався до Львівської міської ради з письмовою заявою щодо одержання в користування чи у власність спірних земельних ділянок, що, на думку суду, є свідченням відсутності інтересу позивача у цих ділянках.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові перебувають у власності територіальної громади м. Львова та були передані в оренду всупереч інтересам територіальної громади без проведення земельних торгів та без одержання найвищої ціни за право оренди.

Суд критично оцінює вказане твердження представника, оскільки ним не було надано жодних доказів того, що позивач уповноважений територіальною громадою міста Львова виступати від її імені і подавати в її інтересах позовні заяви щодо захисту порушених прав.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи порушення свого законного інтересу, позивач зазначає, що він являється власником об'єктів цілісного майнового комплексу ринку «Новий», а тому в силу положень ч.2 ст.120 ЗК України та ч.1 ст.377 ЦК України, право власності на об'єкти нерухомого майна є підставою для отримання в користування земельної ділянки на котрій вони знаходяться. Також для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування ТОВ «ТК «Інтермаркет» була передана 24.07.2008 року в оренду строком на 5 років земельна ділянка площею 0,4818 га. в склад котрої входять і спірні земельні ділянки.

В даному випадку суд зазначає, що придбані позивачем об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0035) у м. Львові по вул. С.Петлюри, 11. Вказана ділянка не являється предметом даного спору, а тому і покликання в позовній заяві на положення ч.2 ст.120 ЗК України та ч.1 ст.377 ЦК України є недоречними. Жодною із сторін не заперечується той факт, що на земельних ділянках, які є предметом даного спору, об'єкти нерухомого майна - відсутні.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, що порушення його інтересу полягає в тому, що спірні земельні ділянки, які входять в склад земельної ділянки площею 0,4818 га. в свій час були надані в оренду ТОВ «ТК «Інтермаркет» на підставі договору оренди від 24.07.2008 року, оскільки як вже встановлено судом, вказаний договір було розірвано згідно рішення господарського суду Львівської області № 24/132 (2010) від 07.12.2010р., яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оскільки рішення господарського суду Львівської області № 24/132 (2010) від 07.12.2010р. про розірвання Договору оренди землі площею 0,4818 га. набрало законної сили 23.02.2011 року, та було залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду, тобто задовго до придбання позивачем об'єктів цілісного майнового комплексу ринку «Новий» (25.06.2011 року), то станом на момент їх придбання жодних прав та інтересів до позивача на вказану земельну ділянку не перейшло.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, що порушення його прав та інтересів оскаржуваною ухвалою та договорами доводиться також і рішенням господарського суду Львівської області №5015/4379/11 від 26.08.2011 року.

Так, як вже зазначалося, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було задоволено позов ТОВ «ТРК «Євротек» до Львівської міської ради та визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11», якою було погоджено відповідачу-2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га (у тому числі площею 0,4665 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду на 5 років для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції.

Як вбачається з рішень господарських судів у справі №5015/4379/11, визнаючи недійсною ухвалу міської ради, суди прийшли до висновку про порушення цією ухвалою прав та інтересів позивача та про наявність правових підстав для визнання її недійсною. У позовній заяві, позивач зазначає, що вказані висновки суду, в силу положень ст. 35 ГПК України, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Водночас, суд не може погодитися з доводами позивача про преюдиціальність у справі, що розглядається обставин, встановлених господарськими судами у справі №5015/4379/11.

Як зазначив Пленум ВГСУ в п.2.6 Постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В даному випадку суд зазначає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду у справі №5015/4379/11 про порушення прав та інтересів позивача прийняттям ухвали Львівської міської ради № 650 від 30.06.2011 року, на котрі покликається позивач в позовній заяві, являються не фактами (обставинами), а правовою оцінкою фактів, здійсненою судами за результатами розгляду наявних в сторін, на той час, матеріалів справи. Вказана оцінка судів не має преюдиціального значення для справи, що розглядається.

Більше того, після прийняття рішень у справі №5015/4379/11, між позивачем та відповідачем-2 вчинено ряд дій, які дають суду підстави вважати, що характер обставин справи змінився та підстави надавати іншу правову оцінку таким обставинам.

Зокрема, як вже зазначалося, 26.12.2011 року між позивачем та відповідачем-2 було підписано Меморандум, відповідно до пунктів 3 та 5 котрого ТОВ «ТРК «Євротек» підтверджує, що не претендує на отримання у власність чи користування земельні ділянки вказані в пп. б) п.2 цього меморандуму, на які претендує ТОВ «Любінське сяйво». Жодна із сторін зобов'язується не чинити перешкод одна одній під час отримання у користування земельних ділянок, передбачених даним меморандумом.

Також після підписання Меморандуму, позивачем та відповідачем-2 було підписано Акт №2 встановлення та узгодження меж землекористування №2 від 24.04.2013р., які визначені у повній відповідності із межами земельних ділянок, що є предметом даного спору. У вказаному акті зазначено, що обновлена і встановлена в натурі межа є явною і беззаперечною, в зв'язку з чим ніяких заперечень з боку присутніх не поступило.

Крім цього, судом встановлено, що виконуючи домовленості, закріплені в Меморандумі, 11.04.2013р. ТОВ «ТРК «Євротек» подало до Львівської міської ради заяву №43/3 від 04.02.2013р. в якій просило надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, яка охоплює собою ділянки №1, №2 та №3 про котрі зазначається в пп. а) п.2 Меморандуму, і на котрі згідно положень Меморандуму претендує ТОВ «ТРК «Євротек» та не претендує ТОВ «Любінське сяйво». Як вже зазначалося, жодних заяв про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, які є предметом даного спору, позивачем не подавалося.

Відтак, укладений між позивачем та відповідачем-2 Меморандум, положення котрого є обов'язковими для них, підписаний між ними акт встановлення та узгодження меж землекористування, а також дії, які вчиняв позивач та відповідач-2 на виконання умов Меморандуму, є тими доказами, які свідчать про відсутність у позивача законного інтересу щодо отримання в користування спірних земельних ділянок. При цьому, суд не бере до уваги покликання представника позивача, що вказаний меморандум та акт підписувалися задовго до прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради, оскільки вирішальне значення для справи має сам факт наявності таких доказів, а не дата їх створення.

Також суд критично оцінює твердження представника позивача, що порушення інтересів позивача прийнятою ухвалою полягає у відсутності його нотаріально посвідченої заяви щодо відмови від права користування спірними земельними ділянками, так як в силу положень ст. 142 ЗК України, відмова від права користування земельною ділянкою, можлива лише у випадку наявності правових підстав для такого користування, якими є договір оренди землі чи державний акт на право постійного користування землею. Водночас представником позивача доказів, які б свідчили про правові підстави користування спірними земельними ділянками не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначив Пленум ВГСУ в п.2.4 Постанови «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 року з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним.

Оскільки в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу щодо земельних ділянок площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, а відтак і факт його порушення прийнятою ухвалою та укладеними договорами, а відповідачами надано достатньо доказів відсутності такого інтересу у позивача, то в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014р. №3352 та договорів оренди землі від 04.06.2014р. слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 01.09.2014р. через канцелярію суду подано клопотання про припинення провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсною Ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014р. В своєму клопотанні відповідач-2 зазначає, що згідно рішення КСУ №10-рп/2010 від 01.04.2010р., міські ради при здійсненні повноважень щодо розпоряджання земельними ділянками, діють як суб'єкти владних повноважень, а тому спір щодо визнання недійсною оскаржуваної ухвали є адміністративним, а не господарським.

З цього приводу суд зазначає, що за приписами п.1.2.2 та п.1.2.4 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Крім цього, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

А тому, в клопотанні відповідача-2 про припинення провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання про припинення провадження у справі - відмовити.

2. В позові відмовити повністю.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2014р.

Суддя Крупник Р.В.