Рішення № 40401190, 26.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 262/2721/14-ц Номер провадження 22-ц/775/6172/2014

Головуючий в 1 інстанції Майданніков О.І.

Доповідач: Смєлік С.Г.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Смєлік С.Г.

суддів Лісового О.О., Кішкіної І.В.,

при секретарі Лясовій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 02 липня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення

в с т а н о в и в :

Рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 02 липня 2014 року позовні вимоги КП « Донецькмісьводоканал» задоволені у повному обсязі: на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку стягнуто 3619, 85 грн. та судові витрати: по 59,13 грн. з кожного з відповідачів на користь позивача та по 1,78 грн. на користь держави.

Суд першої інстанції задовольняючи позов КП « Донецькміськводоканал», з посиланням на положення Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність» виходив з того, що відповідачі всі зареєстровані у квартирі, в якій з 2006 року встановлений прилад обліку водопостачання і якому з 2010 року не було проведено державну повірку, а тому позивач з 2011 року на законних підставах нараховує відповідачам вартість спожитої води не по даним приладу обліку, а по встановленій нормі споживання в розрахунку на одну особу.

З вказаним рішенням не погодився відповідач - ОСОБА_1, ним на рішення суду подано апеляційну скаргу. Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Апелянт зазначив, що не згодний з висновками суду першої інстанції оскільки всі відповідачі, з яких стягнуто заборгованість фактично мешкають за різними адресами про що він надав довідку з місця проживання. Суд першої інстанції неправильно витлумачив Закон України «Про житлово-комунальні послуги», а саме ст. ст. 19, 22. Він, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 1991 року за № 3451. Борг не може висіти на «квартирі», оскільки договір укладається із Господарем квартири, з конкретною людиною, а не квартирою та зареєстрованими там людьми. Так, з 2006 року у цій квартирі встановлено прилад обліку споживання води і плата за спожиту воду проводиться на підставі його показників. Укладання договору про надання житлово-комунальних послуг - є обов»язком споживача, якщо договір відповідає типовому договору. ЦК України давно перевів відносини суб»єктів права в цивілізоване договірне русло. А те, що комунальні підприємства залишилось за правовим полем, то це не провина користувача. Гроші треба заробляти, а не випрошувати через суд. Просив скасувати рішення суду, у задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у задоволені позову відмовити.

КП « Донецькміськводоканал» повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи - факсом, який був направлений 19 серпня 2014 року ( звіт про відправку наявний), не направив свого представника в судове засідання, не заявив про відкладення розгляду справи, тому відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу

Вислухавши суддю-доповідача,ОСОБА_1 перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

24 квітня 2014 року КП « Донецькміськводоканал» звернувся до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, до відповідачів про стягнення з них заборгованості за водопостачання та водовідведення за період з 1 грудня 2011 року по 1 травня 2014 року 3619,85 грн. мотивуючи свої вимоги тим, що у квартирі відповідачів з 2006 року встановлений прилад обліку води, який мав пройти державну повірку ще у 2010 році. Оскільки така повірка споживачем проведена не була, водопостачальна організація нараховує з 2011 року по цій квартирі вартість спожитої води з урахуванням числа осіб, які в ній зареєстровані та відповідно до норм споживання.

Згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_2, яка видана КП « ЖЕК № 1 м. Моспіно» 4 квітня 2014 року, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані 4 особи - відповідачі по справі.

З огляду на наданий КП « Донецькміськводоканал» розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1, який відкритий на ОСОБА_1 з 2011 року щомісяця нараховується по 129,06 грн. з березня 2012 року по 134,40 грн. за спожите водопостачання.

Згідно довідки КП « Донецькміськводоканал» від 02 липня 2014 року № 5254/52536 ( а.с. 43 ) норма споживання відповідача складає 200 л/доб, тарифи з урахуванням зазначеної норми складають: з 1 лютого 2011 року - 32,27 грн. з 1 січня 2012 року 32,35 грн, з 1 березня 2012 року - 33,60 грн, з 1 січня 2013 року - 33,50 грн.

Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами, що з 2006 року у квартирі відповідачів встановлено прилад обліку споживання води.

З розрахунку заборгованості, який наданий позивачем вбачається нарахування відповідно до норм споживання, а також відомості про сплату за водопостачання, як пояснив відповідач згідно показникам водоміру.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги КП «Донецькміскводоканал», не зважаючи на заяву відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи і який мав надати відповідні докази, розглянув справу та дійшов висновку про те, що відповідачем не надано доказів, якими б було спростовано доводи позивача.

З договору купівлі-продажу, укладеного 15 листопада 1991 року, посвідченого нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі № 3458 вбачається, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.

Власник квартири - ОСОБА_5 помер 29.10.2009 року, проте особовий рахунок відкритий на його ім»я.

З 1991 року у цій квартирі зареєстрований в проживає відповідач ОСОБА_1, який є інвалідом 2 групи довічно.

Окрім ОСОБА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, але ці особи згідно довідці від 12 червня 2014 року № 345 органу самоорганізації населення «Заводський» у квартирі не проживають.

Між відповідачами та водопостачальною організацією договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення не укладений.

З акту № НОМЕР_1, складеного 1 листопада 2006 року КП « Донецькміськводоканал»у квартирі АДРЕСА_1 встановлений прилад обліку споживання холодної води. Як зазначено в акті строк наступної повірки прибору - жовтень 2009 року.

Окрім того, в акті ( без посилання на нормативні документи ) зазначено, що Абонент несе відповідальність за порушення цілостності пломб і опломбувальної мотузки, своєчасну періодичну Держповірку приладу обліку у строки, зазначені у технічному паспорті на прилад обліку холодної води.

15 січня 2011 року представником КП « Донецьміськводоканал» було складено припис з якого вбачається, що абонент у строк до 15 лютого 2011 року має провести державну повірку приладу споживання холодної води.

Окрім того у приписі зазначено, що періодичну повірку, обслуговування та ремонт. у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж квартирних водомірів зобов»язаний провадити виконувач послуг по водопостачанню та водовідведенню, тобто житлово-експлуатаційна організація. На час ремонту або держповірки водоміру нарахування плати за холодну воду провадиться виходячи із середньомісячних показників водоміру за попередні 3 місяці. По спливу місячного строку, у разі непре»явлення міськводоканалу встановленого водоміру, нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення провадиться по нормам водоспоживання.

Відповідач не заперечував що до його квартири подається холодна вода, а він в свою чергу, сплачує за неї відповідно до показників приладу обліку встановленому у його квартирі.

Проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, передбачено ст. 28 Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність». Відповідно до частини 3 цієї статті порядок подання фізичними особами, що не є суб»єктами підприємницької діяльності - власниками засобів вимірювальної техніки( результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду ) на періодичну повирку цих засобів та оплати за роботи пов»язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт ( у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж ) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 лютого 2005 року передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірки. Обслуговування та ремонт ( у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж ) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Справляння плати за нормативами ( нормами ) споживання за наявності квартирних засобів облвку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п»ятим пункту 16 зазначених Правил.

Пунктом 16 Правил зазначено, що право споживача проводити позачергову повірку за власні кошти квартирних засобів обліку у разі виникнення у нього сумнівів щодо правильності їх показань, про що він інформує виконавця.

Чинним законодавством на споживача не покладено обов»язок по проведенню чергової повірки засобу обліку, а лише зазначено про необхідність ним його подання на періодичну повірку, та не встановлено, що у випадку не подання на повірку, обсяг спожитих послуг має визначатись за нормами споживання. Таке може мати місце лише у разі встановлення несправності засобу обліку.

Таким чином, позивач не надав жодних доказів, що з боку відповідача ОСОБА_1 чи інших відповідачів, були перешкоди у передачі засобу обліку водопостачання на чергову державну повірку водопостачальній організації.

Водопостачальній організації при складанні припису нічого не перешкоджало демонтувати водолічильник, який по строку експлуатації підлягав державній повірці та відповідно до діючого законодавства направити його на державну повірку, тим більше, що це є обов»язком водопостачальної організації.

З огляду на те, що Абонент несе відповідальність за цілісність пломб водоміру, то його демонтаж мав бути вчинений тільки співробітниками водопостачальної організації із складанням відповідного акту.

Відомості про те, що лічильник, який встановлений у квартирі відповідачів є несправним - відсутні.

Позивач вимагаючи стягнення з відповідачів заборгованості з 2011 року у розмірі, виходячи з норм споживання, не обґрунтував правових підстав таких позовних вимог.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги КП « Донецькміскводоканал» хоча й встановив фактичні обставини справи, проте вирішив питання без врахування чинного законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.

Аналізуючи вищевикладене. апеляційний суд дійшов висновку про те. що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Згідно п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 02 липня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Донецькміскводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення відмовити.

Рішення апеляційного суду набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді: