Постанова № 40400469, 03.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. Справа№ 910/6837/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Корнєва М.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року

у справі № 910/6837/14 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк 3/4"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК"

про стягнення 8778125,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Банк 3/4", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК" про стягнення 8778125,34 грн.

30.05.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог у відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути заборгованість по Генеральній угоді № 291211 від 29.12.2011 року про порядок здійснення міжбанківських операцій в сумі 9350973,13 грн. з яких 8775000,00 грн. - сума кредиту, 353404,16 грн. - сума простроченої заборгованості зі сплати процентів, 4275,82 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів, 215167,81 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі № 910/6837/14 (суддя Домнічева І.О.) зазначені позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ДІВІ БАНК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року порушено апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду на 06.08.2014 року, повідомлено повноважних представників сторін про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончарова С.А., суддів: Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року розгляд справи відкладено на 03.09.2014 року

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у своїй скарзі, з урахуванням змін та доповнень до неї, зазначає, що стягнення заборгованості за генеральною угодою неможливо, оскільки вона не є та не може вважатися кредитним договором.

Також апелянт зазначає, що у суду не було доказів, які б підтверджували умови укладеного договору міжбанківського кредиту.

Скаржник, з урахуванням змін та доповнень до апеляційної скарги, зазначає, що у зв'язку зі збільшенням позивачем розміру позовних вимог відповідач вправі був вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів.

Позивач, згідно з поданим до суду 05.08.2014 року відзивом, проти доводів апеляційної скарги та доповнень до неї заперечує та зазначає про свою незгоду з апеляційною скаргою, просить залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач, згідно з поданим до суду 02.09.2014 року клопотанням, просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з наміром апелянта подати до суду додаткові документи, які стосуються коректності здійсненого позивачем економічного розрахунку заборгованості, підготовка яких потребує участі кваліфікованих спеціалістів. Також, апелянт просить витребувати у позивача оригінали документів та зобов'язати позивача надати суду SWIFT повідомлення у перекладі на українську мову, які мають бути належним чином засвідчені.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, що викладені відповідачем обставини не є поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості належним чином підготувати докази, якими обґрунтовуються апеляційна скарга, як на стадії підготовки та подання апеляційної скарги до суду, так і протягом строку впродовж якого спір розглядався судом. Наявні в матеріалах справи документи, на які посилався скаржник є цілком зрозумілими та не потребують подальшого удосконалення.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 03.09.2014 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

29.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Банк 3/4" та Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК" було укладено Генеральну угоду № 291211 про порядок здійснення міжбанківських операцій.

Відповідно до умов даної Генеральної угоди остання визначає загальні умови здійснення міжбанківських операцій, та відповідальність сторін по цих операціях; крім того, дія Генеральної угоди розповсюджується на будь-які види договорів між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Генеральної угоди, викладеним у новій редакції на підставі на підставі Договору № 2 від 21.03.2014 р. про внесення змін до Генеральної угоди "умови угод, які укладаються у відповідності з цією Генеральною угодою, визначаються у кожному окремому випадку шляхом проведення переговорів між уповноваженими співробітниками Сторін за допомогою системи REUTERS DEALINCe або іншими узгодженими видами зв'язку, а також можуть бути викладені в окремому двосторонньому документі. Сторони мають право за взаємною згодою встановити зміни до укладених Угод як шляхом проведення переговорів між уповноваженими співробітниками Сторін за допомогою системи REUTERS DEALINCe, так і шляхом викладення таких змін в окремому двосторонньому документі".

Пунктом 5.2.4. Генеральної угоди визначено, що після погодження умов угоди у відповідності з п. 5.2.3. в системі REUTERS DEALINCe, сторони протягом того ж дня обмінюються підтвердженнями по S.W.I.F.T. або ТЕЛЕТЕКСТУ у форматі МТ-320. підтвердження не вимагається в разі укладення Угоди (внесення змін до угоди) шляхом складання окремого письмового документа.

В рамках Генеральної угоди укладено договір про надання міжбанківського кредиту (далі-МБК).

Відповідно до умов даного договору, позивач 27.02.2014 року надав відповідачеві МБК в сумі 8368495,00 грн. на термін до 06.03.2014 року, за умови сплати процентів із розрахунку 30% річних (кредит "овертайм").

Як вбачається, 06.03.2014 р. строк користування кредитом було продовжено до 07.03.2014 р., а суму кредиту збільшено до 11275231,00 грн.

В подальшому кредит було пролонговано, кожен раз на один робочий день: 07.03.2014 року; 11.03.2014 року; 12.03.2014 року; 13.03.2014 року; 14.03.2014 року; 17.03.2014 року; 18.03.2014 року; 19.03.2014 року; 20.03.2014 року.

Матеріали справи свідчать про те, що 19.03.2014 року відповідач здійснив часткове погашення суми боргу в розмірі 500231,00 грн., внаслідок чого сума заборгованості за МБК склала 10775000,00 грн.

У зв'язку з неодноразовим продовженням строку користування кредитом, між сторонами було досягнуто згоди щодо встановлення графіку повернення заборгованості, про що було укладено в письмовій формі Угоду про внесення змін до договору кредиту від 21.03.2014 року Відповідно до зазначеної угоди відповідач повинен був щовівторка у період з 25.03.2014 року по 27.05.2014 року повертати позивачеві частину кредиту в сумі 1000000,00 грн., а у строк до 03.06.2014 р. - в сумі 775000,00 грн. та сплачувати проценти за користування кредитом щоденно.

Відповідно до п. 5 Угоди від 21.03.2014 року про внесення змін до договору про надання МБК сторони домовились, що в разі порушення відповідачем встановленого в п. 2 Угоди графіку повернення суми МБК, термін повернення всієї суми кредиту вважається таким, що настав, та відповідач зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за МБК позивачу не пізніше наступного дня з дня виникнення прострочення.

Отже, на підставі Угоди від 21.03.2014 року про внесення змін до договору про надання міжбанківського кредиту відповідачем було повернуто позивачу частину заборгованості в сумі 2000000,00 грн., однак наступна частина кредиту в сумі 1000000,00 грн. зі строком сплати до 08.04.2014 року не була повернута своєчасно, та є простроченою, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання 09.04.2014 року повернути всю суму кредиту в розмірі 8775000,00 грн. факт неповернення кредиту підтверджується випискою з рахунку для обліку кредиту.

Як зазначалось, позовними вимогами, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог у даній справі є стягнення 8775000,00 грн. - суми кредиту, 353404,16 грн. - суми простроченої заборгованості зі сплати процентів, 4275,82 грн. - суми пені за несвоєчасну сплату процентів, 215167,81 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання за кредитною угодою у зв'язку з чим утворилась заборгованість за міжбанківським кредитом.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а, згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.2. Генеральної угоди, сторона, яка порушила умови угоди в частині своєчасного перерахування коштів (повністю або частково) при розрахунку у національній валюті сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування (облікової ставки) Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, все вищевикладене свідчить, що умови договору про надання міжбанківського кредиту, що передбачають зобов'язання позичальника (відповідача) повернути всю суму кредиту внаслідок порушення графіку повернення кредиту є правомірними та мають виконуватись сторонами.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 8775000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8775000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з приписами п. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до умов Генеральної угоди визначено, що відповідач сплачує проценти із розрахунку 30% річних (кредит "овертайм").

Згідно з п. 5.2.8. генеральної угоди за користування кредитом/депозитом нараховуються проценти за період з дня надання кредиту/депозиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом/депозитом.

За таких обставин, керуючись умовами договору, позивач нарахував суму простроченої заборгованості зі сплати процентів у розмірі 353404,16 грн.

Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком процентів за кредитом 353404,16 грн. який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Генеральною угодою № 291211 від 29.12.2011 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати суми кредиту та суми зі сплати процентів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, пунктом 6.2. генеральної угоди №291211 від 29.12.2011 року визначено, що сторона, яка порушила умови угоди. сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі: при прострочені перерахування коштів у ВКВ - 0,1 % від простроченої суми за кожний календарний день прострочення; при прострочені перерахування коштів в ОКВ - пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку/Центрального банку країни походження ОКВ від простроченої суми за кожний календарний день прострочення; при прострочені перерахування коштів національній валюті України - пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день прострочення.

Керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно строку повернення кредиту, позивач за період з 10.04.2014 року по 28.05.2014 року нарахував та пред'явив до стягнення пеню за несвоєчасно сплачену суму кредиту у розмірі 215167,81 грн., пеню за несвоєчасну сплачену суму процентів за кредитом у розмірі 4275,82 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені у розмірі за несвоєчасну сплачену суму кредиту 215167,81 грн. та пені за несвоєчасну сплачену суму процентів за кредитом 4275,82, який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк 3/4" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що стягнення заборгованості за генеральною угодою неможливо, оскільки вона не є та не може вважатися кредитним договором, а також відсутності доказів укладання договору міжбанківського кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Предметом даного позову єстягнення боргу, що виник за договором про надання міжбанківського кредиту, укладеного в рамках Генеральної угоди №291211 від 29.12.2011 року. Ця угода визначає порядок вчинення правочинів між стронами у данній справі, порядок підтвердження таких правочинів, основні права та обов'язки сторін.

Основні умови кредитного договору, графік повернення кредитної заборгованості, процентна ставка та кінцевий термін погашення кредиту узгодженні в угоді про внесення змін до договору про надання міжбанківського кредиту від 21.03.2014 року, що укладено в письмові формі, підписано керівниками сторін у даній справі та скріплено печатками підприємств.

Кредитні договори укладені за допомогою системи REUTERS DEALING та підтверджені по S.W.I.F.T., в межах генеральної угоди №291211 від 29.12.2011 року.

Таким чином, всі необхідні та достатні умови щодо міжбанківського кредитування сторонами відповідним чином узгоджені та врегульовані у зазначених документах, які належним чином доводять наявність відповідних правовідносин між сторонами.

Доводи скаржника про неправомірність врахування судом збільшення позивачем розміру позовних вимог, суд спростовує з огляду на наявність такого права позивача, передбаченого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Скаржником при апеляційному оскаржені не наведено обставини, які б ґрунтовно доводили безпідставність вимог позивача в частині збільшення позовних вимог.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі № 910/6837/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі № 910/6837/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі № 910/6837/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі № 910/6837/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6837/14 повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала