Ухвала суду № 40400067, 09.09.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Піскунова В.М.,

суддів Іващука В.Я., Маринича В.К.

з участю прокурора Салайчука Т.І.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та їх захисника ОСОБА_4,

представника

цивільного позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника цивільного позивача ПАТ "ТНТ" - ОСОБА_5 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2014 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2,3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2, 3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2, 3 ст.27, ч.2 ст.209, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.382 КК України , ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.27, ч.2 ст.209, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.382 КК України - повернута прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.

За обвинувальним висновком ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується за ч.2,3 ст.27, ч.2 ст.28 КК України - як організатор та виконавець, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 КК України - як виконавці: за ч.2 ст.205 КК України, тобто у фіктивному підприємництві, а саме: придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду юридичним особам, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.4 ст.190 КК України - у заволодінні чужим майном та придбанні права на майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненими за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; за ч.2 ст.364 - у зловживанні службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, або в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду інтересам юридичних осіб, спричинивши тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.2 ст.209 КК України - як укладення угод з майном, одержаним внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні дій, спрямованих на маскування незаконного походження такого майна та володіння ним, джерел його походження, набутті та володінні майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та у великому розмірі; за ч.1 ст.382 КК України - в умисному невиконанні службовою особою постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому групою осіб.

Направляючи справу на додаткове розслідування суд вказав, що в ході слідства органом досудового слідства не були встановлені певні обставини, що є суттєвими, з'ясувати ж останні в ході судового слідства неможливо. Недоліки досудового слідства впливають на кваліфікацію злочину, а тому повинні бути встановлені саме досудовим слідством.

Також суд зазначив, що досудовим слідством не з'ясовані обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діянь, а саме встановлення розміру шкоди та осіб, яким завдано таку шкоду обвинуваченими, в постановах про притягнення як обвинувачених відсутні відомості про місце вчинення дії.

В поданих на постанову суду першої інстанції апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції процесуальним рішенням просить постанову скасувати, а матеріали кримінальної справи направити в той же суд на новий судовий розгляд. Свою позицію мотивує тим, що підстави направлення справи на додаткове розслідування наведені судом у оскаржуваній постанові дійсно підлягають доказуванню, однак на думку прокурора їх можна встановити уже в ході судового слідства, давши відповідно до ст.315-1 КПК України (1960 року) судові доручення, органу який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії. На думку прокурора для з'ясування істотних обставин по справі, що дійсно не були встановлені органом досудового слідства та підлягають встановленню, повернення справи на досудове розслідування не обов'язкове.

- представник цивільного позивача ПАТ "ТНТ" - ОСОБА_5 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважає, що судом не наведено достатніх підстав для повернення справи на додаткове розслідування. Просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу повернути на новий розгляд до Сарненського районного суду. На думку представника цивільного позивача, суд першої інстанції наділений усіма процесуальними можливостями усунути порушення, які вказані у клопотанні захисника обвинувачених та не є конкретизованими.

Заслухавши суддю - доповідача, думку обвинувачених та їх захисника про залишення постанови суду без змін, доводи прокурора, який підтримав позицію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника цивільного позивача, про скасування постанови суду та направлення матеріалів кримінальної справи в той же суд на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що процесуальне рішення суду першої інстанції є законним, всебічно обґрунтованим, й підлягає залишенню без змін, а в поданих на нього апеляціях у справі слід відмовити виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.ст.22, 64 КПК України (1960р.) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, до яких відноситься подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини), винність обвинуваченого і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, пом'якшують та обтяжують покарання, характеризуючи дані на особу, характер і розмір шкоди завданої злочином.

Згідно ст.323 КПК України (1960р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину, винуватість чи невинуватість підсудного з достовірністю випливають з цих матеріалів.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22, 64 КПК України (1960р.) не були досліджені або були поверхнево досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно п.2 ч.2 ст.368 КПК України (1960р.), дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції вірно зазначив у постанові, що органами досудового слідства належним чином не з'ясовано обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діянь, а саме не встановлено розмір шкоди та осіб, яким завдано таку шкоду обвинуваченими, а також той факт, що відомості про місце вчинення дій у постановах про притягнення як обвинувачених відсутні.

Із змісту постанов про притягнення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 як обвинувачених (т. 28 а.с.2- 16, 20 -34, 38 - 52) вбачається, що дії останніх кваліфікуються за ч.2 ст.205, ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є саме розмір заподіяної шкоди та вартість майна, яким заволоділа особа.

Так, постанови про притягнення як обвинувачених за ч.2 ст.209 КК України містять лише інформацію про укладення обвинуваченими кредитного договору на певну суму, яку отримало СП "Неріс". Розмір конкретної суми легалізованих доходів у постановах відсутній (т.28, а.с.2- 16, 20 -34, 38 - 52).

Крім того, у постановах про притягнення як обвинувачених за ч.2 ст.205 КК України та за ч.4 ст.190 КК України (т.28, а.с.2- 16, 20 -34, 38 - 52) не вказано місце вчинення зазначених діянь.

В порушення вимог ч.2 ст.223 КПК України 1960 року обвинувальний висновок (т.28 а.с.81-212) також не містить вище наведених обставин, які підлягають встановленню та доказуванню.

На думку колегії суддів, вказані обставини справи органами досудового слідства було досліджено неповно, водночас необхідність їх встановлення має істотне значення для кваліфікації злочинних дій та вірного вирішення справи.

Отже суд першої інстанції керуючись п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", що передбачає допущення повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні - вірно не прийняв до уваги заперечення прокурора та представника цивільного позивача щодо можливості встановлення певних обставин (місця вчинення злочинних діянь та розміру шкоди) в ході судового слідства, оскільки підставою для скасування вироку Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 червня 2013 року стало саме неповне з'ясування точного місця населеного пункту по адміністративно - територіальному розподілу, де вчинено злочин, час здійснення злочину, відсутність опису здійснення злочину, яке б дозволило зробити висновок про те, у вчиненні яких конкретно злочинних дій обвинувачувались підсудні в ході досудового слідства. Вказані недоліки зазначені в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 28 січня 2014 року.

Таким чином доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника цивільного позивача стосовно того, що суд в ході судового розгляду справи має змогу усунути виявлені недоліки досудового розслідування шляхом дачі судових доручень у порядку ст.315-1 КПК України 1960 року та шляхом вчинення інших процесуальних дій - не заслуговують на увагу, оскільки вони не можуть забезпечити в повній мірі дослідження всіх вище зазначених обставин повернення справи на додаткове розслідування, які можуть вплинути на кваліфікацію злочинних дій та можливі зміни у обвинуваченні.

Виходячи з наведеного колегія суддів розцінює встановлені висновки суду щодо неповноти досудового слідства та допущення порушень кримінально - процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду відповідно до ч.1 ст.246 КПК України 1960 року - як вірні та юридично обґрунтовані.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2014 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 прокурору Рівненської області для організації додаткового розслідування - залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника цивільного позивача - без задоволення.

Судді:

Піскунов В.М. Іващук В.Я. Маринич В.К.