Постанова № 40396719, 05.03.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року Справа № 1170/2а-450/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" (надалі - ТОВ "Сілікон") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сілікон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 по 30.09.11, за результатами якої складено акт №384/2300/31377828 від 30.12.11. За висновками відповідача, позивач у періоді, що перевірявся, завищив валові витрати на суму використаної понад установлений норматив спожитої електроенергії (який використовується при укладанні договорів на виготовлення одного кілограма готової продукції - кремнію монокристалічного) у розмірі 3949037, 48 грн., а також завищив амортизаційні відрахування в сумі 3604909 грн. Крім того, податковим органом установлено завишення податкового кредиту на суму 817 610 грн. по операціям з ВАТ "Кіровоградобленерго" та з контрагентами-постачальниками товарів, в діяльності яких виявлено ознаки фіктивності. На підставі цього акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення форми "П" №0000102300 від 25.01.12, яким збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 489 594 грн., форми "Р" №0000112300 від 25.01.12, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податку на прибуток на загальну суму 1 087 858 грн., форми "В4" №0000092300 від 25.01.12, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 817 610 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 33 585 грн. Позивач не погоджується з цими рішеннями, стверджуючи про правомірність формування ним валових витрат внаслідок віднесення до їх складу вартості електричної енергії, фактично використаної для ведення всієї господарської діяльності у тому числі основного виробництва, відповідно до показників лічильників обліку, встановлених на підприємстві, та рахунків, пред'явлених ВАТ "Кіровоградобленерго". Крім того, наполягає на достовірності експертного звіту про незалежну оцінку майна, на підставі якого ним здійснено дооцінку основних засобів та визначено амортизаційні відрахування у 2 та 3 кварталах 2011 року. Також позивач доводить правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 789 807 грн. за податковими накладними, отриманими від постачальника електроенергії ВАТ "Кіровоградобленерго", та сум ПДВ у розмірі 27803 грн. по взаємовідносинах з придбання товарів від ПП "Укрдрон", ТОВ "Самотлор-А", ТОВ "БТС "Арон", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Торгстройінвест", за можливі порушення податкового законодавства у діяльності яких він не повинен нести відповідальність. З цих підстав позивач просить суд визнати спірні податкові повідомлення - рішення нечинними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалами суду від 15.05.12, 25.02.14 замінено відповідача у справі - Світловодську ОДПІ - її правонаступниками - Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, а згодом - Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи, що позивачем спожито електроенергії понад норматив витрачання електроенергії, зазначений в зовнішньоекономічних контрактах на переробку давальницької сировини, тому її вартість у сумі 3949037, 48 грн. безпідставно віднесена до складу валових витрат, а суми ПДВ у розмірі 789 807 грн. безпідставно включені до податкового кредиту. Також, у ході перевірки установлено, що позивачем завищено рядок 04.9 декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду за І квартал 2011 року у сумі 153 813 грн. при перенесенні 80% збитків за 2009 рік та занижено рядок 04.13 "інші витрати" за І квартал 2011 року на 1528 грн. внаслідок арифметичної помилки. Крім того, установлено завищення суми амортизації на 3 604 909 грн. внаслідок нарахування амортизації на вартість основних засобів - установок по вирощуванню монокристалічного кремнію, яка є безпідставно завищеною. Також податковий кредит з ПДВ сформований позивачем за правочинами з ПП "Укрдрон", ТОВ "Самотлор-А", ТОВ "БТС "Арон", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Торгстройінвест", ПП "Світ Кассандри -350", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Наполягаючи на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень, просили суд у позові відмовити.

Сторони у судове засідання 05.03.14 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" з 05.05.04 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради, перебуває на податковому обліку у Світловодській ОДПІ, є платником ПДВ. (а.с. 11, 15, 16 т.1).

Посадовими особами ДПА в Кіровоградській області та Світловодської ОДПІ у період з 14.11.11 по 23.12.11 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сілікон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 30.09.11, результати якої оформлено актом №384/2300/31377828 від 30.12.11. (а.с. 21-106, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

- пп.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.4 ст.138, ст.146 ПК України, в результаті чого завищено збитки підприємства на 4 489 594 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2010 року - 782 781 грн., за 2010 рік - 1 116 196 грн., за І квартал 2011 року - 123 768 грн., за ІІ квартал 2011 року - 1521327 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 324 930 грн., та занижено податок на прибуток у сумі 1 046 541 грн. у т.ч.: за І квартал 2011 року - 625020 грн., за ІІ- ІІІ квартали 2011 року - 421521 грн.;

- п.198.6 ст.198, пп.200.3 ст.200 ПК України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ПК України), в результаті чого завищено суму від'ємного значення на 817 610 грн., в тому числі по періодах: липень 2010 року - 52357 грн., серпень 2010 року - 33494 грн., вересень 2010 року - 75202 грн., листопад 2010 року - 82998 грн., грудень 2010 року - 59 грн., січень 2011 року - 150071 грн., лютий 2011 року - 55953 грн., березень 2011 року - 67672 грн., квітень 2011 року - 37169 грн., травень 2011 року - 71926 грн., червень 2011 року - 56393 грн., липень 2011 року - 51075 грн., серпень 2011 року - 64853 грн., вересень 2011 року - 18388 грн.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "П" №0000102300 від 25.01.12, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 489 594 грн. (а.с. 13, т.1)

- форми "Р" №0000112300 від 25.01.12, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 ПК України за порушення пп.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.4 ст.138, ст.146 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 087 858 грн., з яких 1 046 541 грн. - основний платіж, 41 317 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 14, т.1).

- форми "В4" №0000092300 від 25.01.12, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.198.6 ст.198, пп. 200.3 ст.200 ПК України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 817 610 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 585 грн. (а.с. 12, т. 1).

Вирішуючи спір щодо правомірності вказаних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що згідно зі змістом акту перевірки №384/2300/31377828 від 30.12.11 та наданим відповідачем розрахунком (а.с. 3, т.6), підставою для висновків відповідача про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 489 594 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 046 541 грн., стали порушення, допущені позивачем при декларуванні валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме порушення:

- пп.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого позивачем завищено скориговані валові витрати на 3 949 038 грн. (782 781 грн. - за 3 квартал 2010 року, 333 415 грн. - за 4 квартал 2010 року, 1 355 419 грн. - за 1 квартал 2011 року, 826 564 грн. - за 2 квартал 2011 року, 650 859 грн. - за 3 квартал 2011 року), за рахунок віднесення до їх складу вартості спожитої електроенергії, використаної понад установлений норматив;

- ст.146 ПК України, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування в сумі 3 604 909 грн. (1 808 940 грн. - за 2 квартал 2011 року, 1 795 969 грн. - за 3 квартал 2011 року), за рахунок завишення первісної вартості (з урахуванням переоцінки), на яку нарахована амортизація, щодо окремих об'єктів основних фондів;

- завищення рядка 04.9 декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" за І квартал 2011 року у сумі 153 813 грн. при перенесенні 80% збитків за 2009 рік. Вказане порушення визнано представниками позивача у судовому засіданні;

- заниження задекларованих показників у рядку 04.13 "інші витрати" за І квартал 2011 року на 1528 грн. внаслідок арифметичної помилки. Вказане порушення визнано представниками позивача у судовому засіданні.

Відповідно до акту перевірки №384/2300/31377828 від 30.12.11 та наданого відповідачем розрахунку (а.с. 234 - 235, т.6), підставою для висновків відповідача про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 817610 грн. стали порушення, допущені позивачем при декларуванні податкового кредиту з ПДВ, зокрема:

- п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 789 807 грн. (49 490 грн. - за липень 2010 року, 31864 грн. - за серпень 2010 року, 75 202 грн. - за вересень 2010 року, 82 525 грн. - за листопад 2010 року, 150 071 грн. - за січень 2011 року, 51 334 грн. - за лютий 2011 року, 51 334 грн. - за березень 2011 року, 37 169 грн. - за квітень 2011 року, 71 750 грн. - за травень 2011 року, 56 393 грн. - за червень 2011 року, 50 965 грн. - за липень 2011 року, 61119 грн. - за серпень 2011 року, 18088 грн. - за вересень 2011 року), за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням електроенергії, яка не пов'язана з використанням в господарській діяльності;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 27 803 грн. у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум внаслідок укладання нікчемних правочинів з такими контрагентами: ПП "Укрдрон" (сума завищення: 2 624 грн. - за липень 2010 року, 1 377 грн. - за серпень 2010 року) ТОВ "Самотлор-А" (сума завищення: 225 грн. - за липень 2010 року, 225 грн. - за листопад 2010 року, 250 грн. - за лютий 2011 року, 300 грн. - за вересень 2011 року), ТОВ "БТС "Арон" (сума завищення: 253, 40 грн. - за серпень 2010 року, 248, 48 грн. - за листопад 2010 року, 176, 52 грн. - за травень 2011 року, 109, 80 грн. - за липень 2011 року, 329, 40 грн. - за серпень 2011 року), ТОВ "Торгстройінвест" (сума завищення: 59,20 грн. - за грудень 2010 року), ПП "Світ Кассандри -350" (сума завищення: 4 369,20 - за лютий 2011 року, 13 835,18 грн. - за березень 2011 року), ТОВ "Вікар-11" (сума завищення: 3 404,20 грн. - за серпень 2011 року).

Перевіряючи правомірність відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з придбання електричної енергії та висновки відповідача про порушення пп.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.4 ст.138 ПК України, п.198.3 ст.198 ПК України, суд дійшов до таких висновків.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного до 01.04.11), установлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Прутком 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Отже, формування валових витрат вважається необґрунтованим тільки у разі, коли нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зокрема пунктами 5.3 - 5.7 статті 5) встановлені обмеження чи є пряма заборона щодо віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, який набув чинності 01.04.11, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, наведений у статті 139 ПК України і стосується витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним до 01.01.11, передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" установлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як установлено судом, позивач є споживачем електричної енергії, яка постачається йому від ПАТ "Кіровоградобленерго". У звітних періодах позивач включив до складу валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками ПАТ "Кіровоградобленерго" у повному обсязі, підтвердженому показаннями лічильника. Суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням електроенергії, у повному обсязі включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

За змістом п.3.1.2 акту перевірки №384/2300/31377828 від 30.12.11, основним видом діяльності підприємства є виробництво монокристалічного кремнію. Норматив витрачання електроенергії на виробництво становить 122, 89 кВт/г на 1 кг готової продукції (на етапі вирощування зливку - 80, 34 кВт/г, на етапі механічної обробки зливку - 42,55 кВт/г.). Вказаний норматив зазначений у зовнішньоекономічних контрактах на переробку давальницької сировини, укладених позивачем з його замовниками. Відповідно до щомісячних розподілів спожитої електроенергії за липень - грудень 2010 року, січень - вересень 2011 року, у цехах №1 та №8, де відбувається вирощування та механічна обробка зливків, спожито 13 255 403 кВт електроенергії. При цьому, за розрахунками відповідача, понад установлений норматив спожито 5 250 971, 45 кВт вартістю 3 949 037, 48 грн. (а.с. 28, т.1). За висновками відповідача, вказана сума вартості спожитої понад встановлений норматив електроенергії безпідставно віднесена до валових витрат, що призвело до їх завищення на цю суму, а саме у ІІІ кварталі 2010 року - 782 781 грн., ІУ квартал - 333 415 грн., І квартал 2011 року - 1 355 419 грн., ІІ квартал 2011 року - 826 564 грн., ІІІ квартал 2011 року - 650 859 грн. Крім того, сума ПДВ сплачена у зв'язку з придбанням цієї електроенергії у липні - грудні 2010 року, січні - вересні 2011 року, у сумі 789 807 грн., безпідставно віднесена до складу податкового кредиту, що призвело до його завищення на цю суму.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом з безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії врегульовані Законом України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно з пунктами 6.1, 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за №417/1442, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Суд прийшов до висновку, що встановлені відповідачем порушення пп.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.4 ст.138 ПК України, п.198.3 ст.198 ПК України, є необґрунтованим, оскільки відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні документально та нормативно не доведено факту використання позивачем частини придбаної електроенергії не на виробничі цілі та поза межами господарської діяльності.

Фактичне понесення позивачем витрат на оплату спожитої електроенергії підтверджується рахунками на оплату поставленої електричної енергії та платіжними доручення щодо її оплати, щомісячними розподілами спожитої електроенергії. Сплачені суми податку на додану вартість підтверджені належним чином складеними податковими накладними постачальника. (а.с. 135 - 251, т.2, а.с. 5 - 75, т.3).

Відтак, висновки відповідача про незаконне завищення позивачем валових витрат внаслідок включення до їх складу сум витрат по придбанню електричної енергії, що використана з перевищенням встановлених норм на виробництво продукції, та завищення податкового кредиту з цих операцій є безпідставними.

Вирішуючи спір в частині правомірності висновків відповідача про завищення позивачем показників амортизаційних відрахувань, відображених у деклараціях з податку на прибуток за 2, 2-3 квартали 2011 року, внаслідок порушення ст.146 ПК України, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 144.1 статті 144 ПК України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів, вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Порядок визначення вартості об'єктів амортизації унормований статтею 146 ПК України.

Відповідно до цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Як передбачено п.146.21 ст.146 ПК України, платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: К і = [І (а-1) - 10] : 100, де І (а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення К і не перевищує одиниці, індексація не проводиться. Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Згідно з п.6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.

Відповідно до пункту 152.10 статті 152 ПК України, якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів, згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/до оцінка, з метою оподаткування, не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

Згідно з п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.00 за №288/4509, підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.

Первісна (переоцінена) вартість об'єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19 - 21 Положення (стандарту) 7.

Аналіз наведеним норм свідчить, що при визначенні переоціненої вартості основних засобів підприємства враховуються всі суми їх переоцінки, окрім сум дооцінки основних засобів, яка була проведена після 1 січня 2010 року, що не включається до переоціненої вартості.

Як установлено судом, позивачем на виконання п.6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, на підставі наказу №19-1 від 01.04.11 "Про проведення інвентаризації" (а.с.131, т.3) проведено інвентаризацію основних засобів станом на 01.04.11, за результатами якої визначено перелік основних засобів за групами відповідно до п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України та визначено строк корисного користування основних засобів. Відомості даної інвентаризації (а.с.132 - 171, т.3) застосовувалися позивачем з метою нарахування амортизації, починаючи з 01.04.11, зокрема у 2 та 3 кварталах 2011 року. (а.с.172 - 251, т.3, а.с.1- 160, т.4)

Між тим, у ході перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення ст.146 Податкового кодексу України, внаслідок завищення первісної вартості, на яку нарахована амортизація, щодо окремих об'єктів основних фондів, а саме технологічного обладнання - 50-ти установок вирощування монокристалічного кремнію під інвентарними номерами 1870, 1872, 1877, 1878, 1891, 1897, 1898, 1899, 1900, 1901, 1902, 1903, 13540, 13541, 13572, 13597, 13808, 13809, 13810, 13811, 13818, 21660, 21661, 21637, 21715, 21716, 21728, 21729, 21734, 21735, 21736, 21737, 21738, 21750, 21751, 21752, 21753, 21816, 21817, 21844, 21845, 21846, 21847, 21848, 21849, 21850, 21852, 21859, 21891, 21892, дооцінених позивачем на підставі звіту про незалежну оцінку майна, проведеного АТЗТ "Бізнес-Експерт", який, за висновками відповідача, є недостовірним.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим зокрема у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Статтею 8 цього Закону передбачені обмеження щодо проведення оцінки майна. Так, не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках: проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права; проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки; проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно з пунктами 33, 35 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.03 №1440, оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами. Результати проведення оцінки активів для цілей бухгалтерського обліку за зазначеним Національним стандартом оцінки вважаються їх переоціненою вартістю.

Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.00 за №288/4509, підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Первісна (переоцінена) вартість об'єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19 - 21 Положення (стандарту) 7.

Відповідно до пункту 34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03 №561, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Групою основних засобів вважається сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об'єктів основних засобів.

Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Дані про переоцінку (зміна вартості і зносу) відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів, Відомість обліку необоротних активів і зносу).

Як установлено судом, позивачем на підставі п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", наказу №1 від 03.01.08 "Про облікову політику" (а.с. 122, т. 3), наказу №53 від 19.06.08 "Про переоцінку основних засобів" (а.с. 165, т.8) у 2008 році проведено переоцінку основних засобів станом на 30.06.08, оскільки їх залишкова вартість суттєво відрізнялася від справедливої. Дані про переоцінку відображено у регістрах аналітичного обліку основних засобів підприємства. (а.с. 166- 212, т.8)

Для переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку позивачем використано Звіт про незалежну оцінку майна від 12.10.07, складений незалежним оцінювачем - акціонерним товариством закритого типу "Бізнес-Експерт", яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №2892/04 від 26.11.04, виданий Фондом державного майна України, та було залучено позивачем за договором №53 від 27.09.07 (а.с. 116 - 210, т.1)

Як вбачається з матеріалів справи, достовірність дооцінки основних засобів, проведеної станом на 30.06.08 на підставі звіту АТЗТ "Бізнес-Експерт" про незалежну оцінку майна, досліджувалася податковим органом у ході планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Сілікон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 30.06.08, за результатами якої складено акт №232/2300-31377828 від 19.09.08 (а.с. 100 - 151, т.7). У ході перевірки порушень при відображенні даних про переоцінку основних засобів не установлено.

У ході судового розгляду відповідачем не надано належних та допустимих доказів недостовірності чи недійсності оцінки майна, визначеної у звіті від 12.10.07, зокрема наявності обмежень, установлених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Судом таких доказів також не здобуто.

Тому суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно на підставі даних інвентаризації основних засобів розраховано амортизаційні відрахування за 2, 2-3 квартали 2011 року, виходячи із переоціненої вартості установок вирощування монокристалічного кремнію, сума дооцінка яких проведена до 1 січня 2010 року та відображена у бухгалтерському обліку позивача.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем статті 146 ПК України при нарахуванні амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів є безпідставними, а виключення амортизаційних відрахувань у розмірі 3 604 909 грн. зі складу витрат є неправомірним.

Перевіряючи правомірність формування позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинах з ПП "Укрдрон", ТОВ "Самотлар-А", ТОВ "БТС "Арон", ТОВ "Торгстройінвест", ПП "Світ Кассандри-350", ТОВ "Вікар-11", суд установив, що виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для невизнання податкового кредиту по взаємовідносинах з цими контрагентами, кваліфіковані податковим органом за пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198 ПК України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними контрагентами, визнаними нікчемними правочинами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України, який набрав чинності 01.01.11, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом установлено, що право на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Сілікон", у яких відображені взаємовідносини з ПП "Укрдрон", ТОВ "Самотлор-А, ТОВ "БТС "Арон", ТОВ "Торгстройінвест", ПП "Світ Кассандри-350", ТОВ "Вікар-11" виникло внаслідок проведення господарських операцій з поставки товарів, підтверджено первинними документами, зокрема податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, копії яких надано суду, зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ "Укрдрон" (а.с. 189 - 194, т.5), ТОВ "Самотлор-А" (а.с. 132 - 152, т.5), ТОВ "БТС "Арон" (а.с.153 - 183, 189 - 195, т.5) ТОВ "Торгстройінвест" (а.с.12-15, т.7), ТОВ "Світ Кассандри - 350" (а.с. 16 - 28, т., т.7), ТОВ "Вікар - 11"(а.с. 184-188, т.5).

Між тим, як встановлено судом, первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у згадані періоди по взаємовідносинах з цими контрагентами, відповідачем у ході перевірки не досліджувалися та не перевірялися.

Фактичною підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ за цими господарськими операціями, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000092300 від 25.01.12, послугували висновки актів перевірок, які надійшли до відповідача від інших податкових інспекції, а саме: акт ДПІ у Орджонікідзевскому районі м. Запоріжжя від 03.08.11 №265/23-509/36911228 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Укрдрон" з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 27.01.10 по 30.06.11" (а.с. 22-34, т.6), акт ДПІ у Жашківському районі від 14.12.11 №0098/15-01/36213620 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Самотлор-А" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період лютий - листопад 2011 року" (а.с. 7-21, т. 6), акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 11.04.11 №698/234/34366845 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Торгстройінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.10" (а.с.36-74, т.6).

Як пояснили суду представники відповідача, ці акти використані відповідачем під час перевірки позивача, як ймовірного вигодонабувача, залученого до ланцюгів товарно-грошових потоків з метою штучного формування податкового кредиту за рахунок платників ПДВ -"транзитерів" та "податкових ям" та надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Оскільки за даними автоматизованої системи співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів установлено, що ТОВ "Сілікон" є кінцевою ланкою ланцюга поставки, тому відповідач прийшов до висновку про безпідставність формування ним податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з вказаними контрагентами, угоди яких є нікчемними.

У зв'язку з цим суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд зауважує, що платник податків (покупець товару/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні підтверджуватися належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.12 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вказаним вироком суду, який набрав законної сили, установлено, що згадані особи, діючи без наміру здійснення підприємницької діяльності зареєстрували 26.01.10 на ОСОБА_3 фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності ПП "Укрдрон" (код ЄДРПОУ 3691228), який згодом використовувався для надання податкової вигоди підприємствам-контрагентам у вигляді неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ, у той час як насправді товари на їх адресу не поставлялись. Для створення формальної видимості виконання договорів з поставки ПП "Укрдрон" товарів на адресу підприємств-контрагентів, останні переводили на банківські рахунки підконтрольних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фіктивних підприємств різні суми грошових коштів, які згодом переводилися у готівку. Допитана у вказаній кримінальній справі ОСОБА_3, на ім'я якої було зареєстровано ПП "Укрдрон", дала показання, що господарською діяльністю від імені цього підприємства вона не займалася, ніяких документів фінансово-господарської діяльності не підписувала. (а.с. 219 - 233, т.6)

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.12 у справі №21-421а11, податкові накладні, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання або поставки товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкової звітності є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відніс до складу податкового кредиту податкової декларації за липень 2010 року суму ПДВ у розмірі 2462 грн. за податковими накладними ПП "Укрдрон" №95 від 02.07.10, №98 від 29.07.10. (а.с. 226 - 231, т.4, а.с.191, 194, т.5)

Враховуючи встановлену вироком суду фіктивність діяльності ПП "Укрдрон" та той факт, що податкові накладні, підписані невідомою особою від імені директора ПП "Укрдрон" ОСОБА_3 не мають юридичної сили, а відомості у них не відповідають дійсності, тому суд погоджується з доводами відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за цими податковими накладними за липень 2010 року на суму 2642 грн.

Воднораз, дослідженням копії податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року, поданої ТОВ "Сілікон" спростовано доводи відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ суми у розмірі 1377 грн. по взаємовідносинах з ПП "Укрдрон", оскільки до податкового кредиту позивач такі операції не включав. (а.с. 232 - 238, т.4)

Висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з іншими контрагентами - ТОВ "Самотлор-А", ТОВ "БТС "Арон", ТОВ "Торгстройінвест", ПП "Світ Кассандри-350", ТОВ "Вікар-11" - обґрунтовані посиланням на безтоварність взаємовідносин, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки ТОВ "Самотлор-А", ТОВ "БТС "Арон", ТОВ "Торгстройінвест", ПП "Світ Кассандри-350", ТОВ "Вікар-11" товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ТОВ "Сілікон", сплативши суму податку на додану вартість в ціні товарів, отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198 ПК України, як підстави для зменшення йому від'ємного значення суми ПДВ.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 2 частини 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - правового акту індивідуальної дії.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення суб'єкта владних повноважень, які є правовими актами індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України може бути визнання таких актів протиправними та їх скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000092300 від 25.01.12, суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем неправомірно сформований податковий кредит у липні 2010 року на суму 2642 грн. за рахунок відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП "Укрдрон", тому в цій частині податковим органом правильно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. У решті правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №0000092300 від 25.01.12, а саме в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 814 968 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 585 грн. відповідачем не доведена, тому позов про його скасування у цій частині належить задовольнити.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000102300 від 25.01.12, то судом установлено, що до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4489594 грн. призвело зокрема завищення позивачем рядка 04.9 декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" за І квартал 2011 року на суму 153 813 грн. при перенесенні 80% збитків за 2009 рік, у порядку, передбаченому ст.6, п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Завишення вказаного показника визнали представники позивача у судовому засіданні. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000102300 від 25.01.12 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 153 813 грн. є правомірним. У решті правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №0000102300 від 25.01.12, а саме в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4335781 грн. відповідачем не доведена, тому позов про його скасування у цій частині підлягає задоволенню.

Правомірність спірного податкового повідомлення - рішення №0000112300 від 25.01.12 відповідачем також не доведена, тому позов про його скасування є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вбачається, що у позовній заяві об'єднано позовну вимогу немайнового характеру (щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000102300 від 25.01.12) та позовні вимоги майнового характеру (щодо оскарження податкових повідомлень-рішень №0000112300 від 25.01.12 та №0000092300 від 25.01.12 на загальну суму 1 939 053 грн. (1 087 858 грн. + 817 610 грн. + 33 585 грн.)). Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2178, 19 грн. (а.с. 2, т.1), з яких 32, 19 грн. - за позовну вимогу немайнового характеру, 2 146 грн. - за позовні вимоги майнового характеру. Зважаючи на часткове задоволення позовної вимоги немайнового характеру (скасування рішення в частині) та майнового характеру (скасування рішень на суму 1 936 411 грн. (1 087 858 грн. + 814 968 грн. + 33 585 грн.)), суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2159, 18 грн., з яких 16, 10 грн. (32, 19 грн.: 2) - за немайнову вимогу, 2143, 08 грн. (2146 грн. х 1 936 411 грн.): 1 939 053 грн.)) - за майнові вимоги.

Відповідачем судові витрати, передбачені ч.2 ст.94 КАС України, не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000112300 від 25.01.12.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000102300 від 25.01.12, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 335 781 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000092300 від 25.01.12, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 814 968 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33 585 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Сілікон" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2159, 18 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш