Постанова № 40396691, 27.06.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року Справа № 811/3208/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., за участю секретаря судового засідання Козоріз О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діапринт" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діапринт" (надалі - ТОВ "Діапринт") звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Олександрійська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000552230 від 25.09.13.

Позов мотивовано тим, що Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Діапринт" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Маре Аззуро" за квітень 2013 року, результати якої оформлені актом №77/22-10/32282334 від 09.09.13. На підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000552230 від 25.09.13, яким позивачу збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36 437 грн. Підставою для цього стали висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 24291 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Маре Аззуро", які є нікчемним правочином. Позивач, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ "Маре Аззуро", які підтверджені належними первинними документами, доводячи правомірність відображення цих взаємовідносин у податковому обліку, посилаючись на відсутність належних доказів нікчемності укладеного правочину, просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення №0000552230 від 25.09.13.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що податковий кредит з ПДВ у квітні 2013 року сформований позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "Маре Аззуро", які є безтоварними операціями. Посилаючись на результати перевірки ТОВ "Маре Аззуро", якою встановлено, що господарські операції між ним та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності умов для досягнення результатів економічної діяльності, а також доводячи, що позивач за рахунок відображення цих операцій у своєму податковому обліку отримав необґрунтовану податкову вигоду, стверджував про правомірність спірного рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ. З цих підстав, а також наполягаючи на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Маре Аззуро" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем суду, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діапринт" з 03.12.02 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області (а.с.36, т.1), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, є платником податку на додану вартість. (а.с.38, т.1).

Посадовими особами податкового органу відповідно у період з 03.09.13 по 05.09.13 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Діапринт" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Маре Аззуро" за квітень 2013 року, результати якої оформлено актом №77/22-10/32282334 від 09.09.13 (а.с.10-19, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено такі порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228, ст.627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 24 291 грн. у квітні 2013 року внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ "Маре Аззуро", за відсутності факту отриманих ТМЦ.

На підставі цього акту Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000552230 від 25.09.13, яким згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36 437 грн., з яких 24 291 грн. - за основним платежем, 12 146 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.20 т.1).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з того, що згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку окрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. (пункт 2.2 Положення №88).

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. (п.2.16 Положення №88 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ТОВ "Маре Аззуро" з податку на додану вартість, що не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які надавалися податковому органу на перевірку.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Маре Аззуро" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладеного ним з ТОВ "Маре Аззуро" договору поставки №135/04-МТ від 01.04.13, за умовами якого ТОВ "Маре Аззуро" (постачальник) зобов'язується поставити товар (діаграмну стрічку, диски, вузли пишучі, шнур лавсановий, гелі для УЗІ), у кількості, асортименті і по цінам згідно з накладними, що є невід'ємними частинами цього договору, а ТОВ "Діпринт" (покупець) зобов'язується приймати товар та своєчасно проводити оплату на умовах договору. (а.с.21-22, т.1).

Пунктами 3.1, 3.4, 5.4, 5.5 вказаного договору передбачено, що товар постачається партіями згідно заявки покупця, в яких вказується номенклатура, кількість, узгоджена ціна товару. Товар постачається на умовах DDP, місце, вказане покупцем згідно Інкотермс - 2000. Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах 30-денної відстрочки платежу, шляхом перерахування суми вартості товарів на поточний рахунок постачальника.

Судом установлено, що ТОВ "Маре Аззуро" виписані позивачу такі первинні документи про поставку товарів на загальну суму 145747,30 грн.:

- рахунок №1315 від 01.04.13, видаткова накладна №1315 від 01.04.13, податкова накладна №1315 від 01.04.13 про поставку товарів вартістю 57381,22 грн., у т.ч. ПДВ - 9563,54 грн., (а.с.23, 24, 26, т.1);

- рахунок №1317 від 09.04.13, видаткова накладна №1317 від 09.04.13, податкова накладна №1317 від 09.04.13 про поставку товарів вартістю 56888,50 грн., у т.ч. ПДВ - 9481,42 грн., (а.с.27, 28, 30, т.1);

- рахунок №1319 від 15.04.13, видаткова накладна №1319 від 15.04.13, податкова накладна №1319 від 15.04.13 про поставку товарів вартістю 31477,58 грн., у т.ч. ПДВ - 5246,26 грн., (а.с.31, 34, 35, т.1)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними ТОВ "Маре Аззуро" у розмірі 24291,22 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

Як пояснив суду представник позивача, з метою забезпечення обов'язку позивача розрахуватися за поставлений товар, між ТОВ "Маре Аззуро", ТОВ "Діапринт" та ТОВ "Агро-Легія", укладено договір поруки №2/06 від 01.06.13, за умовами якого ТОВ "Агро-Легія" (поручитель) поручається перед кредитором (ТОВ "Маре Аззуро") за виконання обов'язків ТОВ "Діапринт" (боржника) за договорами, укладеними між ними в 2012-2013 рр., щодо сплати вартості поставленого товару, послуг в повному обсязі. У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку сплати вартості товару за основаним договором, поручитель зобов'язується сплатити кредитору несплачену боржником суду 145747, 30 грн. в строк на протязі 500 банківських днів після отримання від кредитора письмового повідомлення про неналежне виконання зобов'язання боржником. (а.с.39-40, т.1).

Доказів виконання поручителем ТОВ "Агро-Легія" перед кредитором ТОВ "Маре Аззуро" зобов'язання позивача щодо оплати товарів за договором поставки №135/04-МГ від 01.04.13, забезпеченим договором поруки №2/06 від 01.06.13, суду не надано.

Посилаючись на платіжні доручення ТОВ "Діапринт" №1962 від 23.04.13 та №1986 від 20.05.13 про перерахування на рахунок ТОВ "Агро-Легія" коштів у сумі 145747, 30 грн. на виконання договору №55/02 від 01.02.13 (а.с. 41, 21, 103 - 104, т.1), позивач не надав доказів відступлення ним права вимоги за цим договором ТОВ "Маре Аззуро".

Досліджуючи обставини виконання спірних господарських операцій, суд виходив з того, що реальність операцій з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів, а також використання їх у власній господарській діяльності.

З цього приводу представник позивача пояснив, що перевезення товарів здійснювалося автомобілем позивача, на підтвердження чого надав суду товарно-транспортні накладні ТОВ "Діапринт" №37 від 01.04.13, №38 від 09.04.13, №39 від 15.04.13. (а.с.25, 29, 33, т.1). Товар від постачальника прийнятий уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 за довіреностями №55 від 01.04.13, №56 від 09.04.13, №57 від 15.04.13, які зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей ТОВ "Діапринт", витяги з якого надано суду. (а.с.106-108, т.2). Товари доставлялися до міста Олександрії Кіровоградської області, де розвантажувалися у приміщенні комори ТОВ "Діапринт", яке знаходиться за адресою вул. 6-го Грудня, 89, належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (а.с. 116, т.2) та використовується ТОВ "Діапринт" для здійснення підприємницької діяльності. У подальшому товари були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, на підтвердження чого суду надано видаткові та податкові накладні про поставку товарів покупцям, їхні довіреності, накладні про передачу товарів, товарні звіти ( а.с. 136 - 240, т.1, а.с. 1 - 104),

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 дав суду показання, що він працює комерційним директором ТОВ "Діапринт". У квітні 2013 року він тричі отримував товар від ТОВ "Маре Аззуро" у м. Києві, куди прибував на належному ТОВ "Діапринт" автомобілі марки "Пежо". Прийняття товару здійснювалося ним у м. Києві на вулиці Банковій, біля будинку №1, від особи, яка приїжджала на автомобілі марки "Мерседес" та перевантажувала товар (стрічку діаграмну), розфасований у коробки, в автомобіль "Пежо", належний ТОВ "Діапринт". Від цієї особи, прізвище якої свідку невідоме, він отримував також накладні на товар. Особисто він (ОСОБА_2) при прийнятті товару ні у яких документах не розписувався та ніяких документів постачальнику не передавав. Чи складалися товарно-транспортні накладні на перевезення цих товарів, свідок не пам'ятає. Після пред'явлення йому у судовому засіданні товарно-транспортних накладних №37 від 01.04.13, №38 від 09.04.13, №39 від 15.04.13, у яких міститься його підпис, як водія-експедитора, що прийняв товар, свідок не зміг пояснити суду, де, коли та за яких обставин ним у цих документах вчинено підпис.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 дала суду показання, що вона працює менеджером ТОВ "Діапринт" та приймала участь у підготовці договору поставки, укладеного у квітні 2013 року з ТОВ "Маре Аззуро". Примірних договору отримала електронною поштою від ТОВ "Агро-Легія", яке запропонувало позивачу цього контрагента в якості постачальника продукції. З представниками ТОВ "Маре Аззуро" вона особисто при підготовці договору та його виконанні не зустрічалася. Свідок пояснила, що вона складала товарно-транспортні накладні ТОВ "Діапринт" для перевезення вантажів від ТОВ "Маре Аззуро", які передавала водію ОСОБА_2 При цьому, стверджуючи, що журнал реєстрації товарно-транспортних накладних на підприємстві не ведеться, свідок не змогла пояснити, яким чином вона присвоювала товарно-транспортним накладним номери (№37, №38, №39). Також свідок ОСОБА_1 дала показання, що вона підписувала товарно-транспортні накладні ТОВ "Діапринт" та видаткові накладні ТОВ "Маре Аззуро", як вантажоодержувач, оскільки на її ім'я були видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Маре Аззуро". Ці довіреності вона готувала особисто та реєструвала у журналі реєстрації довіреностей ТОВ "Діапринт". Кому були вручені довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Маре Аззуро" та чому на ім'я ОСОБА_2 не виписувалися такі довіреності, свідок пояснити не змогла.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 цієї Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Згідно з пунктом 15 цієї Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Належних доказів видачі ОСОБА_2 довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Маре Аззуро", який згідно з показаннями свідків, безпосередньо отримував їх від постачальника, позивачем суду не надано. Поданий суду журнал не відповідає вимогам до Журналу реєстрації довіреностей, установленим згаданою Інструкцією. (а.с.106-108, т.2).

Досліджуючи приєднанні до справи копію договору поставки №135/04-МТ від 01.04.13, складені на його виконання податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, суд установив, що у них уповноваженою особою від імені ТОВ "Маре Аззуро" зазначений директор ОСОБА_4

Згідно з частинами 3, 5 статті 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.11 за №1333/20071 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю "Маре Аззуро", наданих суду відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (а.с. 169, т.2, а.с. 1 - 218, т.3), відомості про вказану юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.10.07 державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації. Засновниками підприємства значилися ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, керівником - ОСОБА_8, місцезнаходженням - АДРЕСА_1.

За даними реєстраційної справи, ОСОБА_4 став засновником та керівником ТОВ "Маре Аззуро" 07.05.13, коли державним реєстратором була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо зміни складу засновників та керівника юридичної особи (а.с. 132 - 135, 163 - 168, т.3). Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, ОСОБА_4 обраний директором ТОВ "Маре Аззуро" відповідно до рішення загальних зборів (протокол №2 від 26.04.13) та призначений на посаду директора наказом №3/к від 27.04.13 (а.с. 169 - 172, т.3).

З 14.08.13 ТОВ "Маре Аззуро" знаходиться у стані припинення за рішенням засновників (а.с. 91 - 93, т.1)

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 5 статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_4 зареєстрований директором ТОВ "Маре Аззуро" лише 07.05.13, це унеможливлює укладання та підписання ним договору з позивачем 01.04.13 та інших первинних документів, датованих 01.04.13, 09.04.13, 15.04.13, та підтверджує доводи відповідача про недостовірність цих документів. Будь-яких доказів наявності у ОСОБА_4 повноважень представляти ТОВ "Маре Аззуро" у відносинах з ТОВ "Діапринт" останнім суду не надано.

Відтак, первинні бухгалтерські документи, у тому числі податкові накладні, що підписані невідомою особою від імені директора ТОВ "Маре Аззуро", щодо укладання та виконання договору поставки №135/04-МТ від 01.04.13, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість, оскільки від імені постачальника вчинені особою, яка не мала повноважень на їх підписання, а відомості в таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 21.01.11 у справі №21-37а10, від 05.03.12 у справі №21-421а11, неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки (наданої послуги).

З огляду на те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Маре Аззуро", зокрема щодо транспортування товарів та їх прийняття позивачем, мають суперечливий характер, а первинні документи від ТОВ "Маре Аззуро" підписані неповноважною особою, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із цим контрагентом, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд не приймає в якості доказів документи, надані представником позивача на підтвердження факту подальшої використання у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ "Маре Аззуро" товарів (а.с. 136 - 240, т.1, а.с. 1 - 104), оскільки за ними неможливо ідентифікувати поставлені товари, які не визначені індивідуальними ознаками, як такі, що отримані від ТОВ "Маре Аззуро", встановити їх походження. Між тим, предметом спору у даній справі є не фактична наявність у позивача товарів, а їх походження - фактичне отримання їх саме від ТОВ "Маре Аззуро" (а не від іншої особи), за податковими накладними якого було сформовано податковий кредит.

Крім цього, у ході розгляду справи судом установлено, що ТОВ "Маре Аззуро" не мало технічних та технологічних можливостей для поставки товарів, оскільки у нього був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, транспортні засоби, економічно необхідні для виконання вказаних господарських операцій. Ці обставини підтверджені актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №230/26-55-22-07/35482550 від 10.07.13, що використаний відповідачем під час перевірки позивача (а.с. 74 - 79, т.1).

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ТОВ "Маре Аззуро" позивачеві товарів, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такими операціями. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій, за якими податковий орган визнав неправомірним формування податкового кредиту з ПДВ, ТОВ "Маре Аззуро" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаним контрагентом знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року на суму 24291 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Маре Аззуро" належними доказами не підтверджена.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України. Згідно з вказаною нормою, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Як установлено судом, винесенню спірного податкового повідомлення - рішення №0000552230 від 25.09.13 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24 291 грн., передувало винесення щодо нього податкових повідомлень - рішень №0000022230 від 11.03.13 та №0000392230 від 04.07.13. (а.с.121-123, т.2). Отже, оскільки контролюючим органом повторно протягом 1095 днів визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у спірному податковому повідомленні - рішенні, тому застосування до позивача штрафу у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання, що склало 12146 грн., є правомірним.

Зважаючи на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для скасування спірного рішення та відмовляє позивачу у задоволенні його позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш