Рішення № 40395604, 08.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2014 р. Справа № 914/2430/14

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», м.Теребовля Тернопільської області

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся», хутір Ріпище, с.Стрілки Перемишлянського району Львівської області.

про:

стягнення 3 811,02 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з»явився.

СУТЬ СПОРУ: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», м.Теребовля Тернопільської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся», хутір Ріпище, с.Стрілки Перемишлянського району Львівської області, про стягнення 11 911,02 грн. заборгованості, у тому числі : 8 000,00 грн. основного боргу; 1 202,72 грн. пені,; 1 600,00 грн. штрафу: 601,37 грн. – 3% річних; 406,93 грн. інфляційних втрат

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 23.07.2014 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 14.07.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0903719 7 про вручення рекомендованого поштового відправлення, а відповідачем – 18.07.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0903720 0 про вручення рекомендованого поштового відправлення .

23.07.2014 року за вх.№31961/14 в суді зареєстровано клопотання позивача вих.№234 від 23 липня 2014 року про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області від 11.07.2014 року, серед яких, зокрема платіжні доручення від 15.07.2014 року та від 16.07.2014 року про сплату основного боргу та довідка Позивача вих.№231 від 18 липня 2014 року про те, що станом на 18 липня 2014 року заборгованість ТзОВ «Узлісся» перед ТзОВ «Ферозіт» по договору поставки № РЕ/ЛВ/0076/12 від 02.04.2012 року відсутня.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 23.07.2014 року, розгляд справи відкладався на 08.09.2014 року.

Ухвала від 23.07.2014 року про відкладення розгляду справи на 08.09.2014 року отримана ТзОВ «Узлісся» 02.08.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0904959 4 про вручення рекомендованого поштового відправлення

Ухвали суду від 11.07.2014 року та від 23.07.2014 року, адресовані ТзОВ «Узлісся» та скеровані на адресу: будинок 1, хутір Ріпище, с.Стрілки, Перемишлянський район, Львівська область, 81220; ухвали вручені відповідачу за місцезнаходженням, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.09.2014 року за вх.№4298/14 в суді зареєстровано клопотання позивача вих.№283 від 05 вересня 2014 року про долучення до матеріалів справи документів, у тому числі: заяви про зменшення позовних вимог №281 від 05.09.2014 р.; відомості по взаєморозрахунках з контрагентами ( відповідачем) станом на 05.09.2014 року; копії договору поставки № РЕ/ЛВ/0076/12 від 02.04.2012 року; клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за вих..№282 від 05 вересня 2014 року.

Як вбачається зі змісту Заяви вих.№281 від 05 вересня 2014 року про зменшення позовних вимог, у зв»язку із проведеною відповідачем оплатою основного боргу в розмірі 8 000,00 грн., у відповідності до ст.22 ГПК України ТзОВ «Ферозіт» зменшує розмір позовних вимог; решту позовних вимог залишає без змін та просить стягнути на користь ТзОВ «Ферозіт» з ТзОВ «Узлісся» 1 202,72 грн. пені; 1 600,00 грн. штрафу; 601,37 грн. – 3 % річних; 406,93 грн. інфляційних втрат, а всього – 3 811,02 грн. та покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1 827,00 грнн.

Заява про зменшення розміру позовних витрат скерована відповідачу в підтвердження чого до клопотання долучено поштовий опис і фіскальний чек.

В судове засідання 08.09.2014 року позивач явку представника не забезпечив, однак у поданому клопотанні вих.№282 від 05 вересня 2014 року просив про розгляд справи за позовом ТзОВ «Ферозіт» до ТзОВ «Узлісся» за наявними у справі документами, без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання 08.09.2014 року (як і в судове засідання 23.07.2014 року) явку повноважного представника не забезпечив,хоча така визнавалась судом обов»язковою, відзиву на позовну заяву та витребовуваних судом документів не подав; заявлені позивачем вимоги не заперечив і не стпростував у встановленому чинним законодавством порядку. Причини, які обумовили невиконання вимог суду, їх поважність суду не повідомив і не довів в порядку, передбаченому ст.ст.33,34 ГПК України, поважність таких причин.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строки розгляду даної справи закінчуються 09.09.2014 року і в порядку ч.3 ст.69 ГПК сторони із заявами до суду не звертались.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням вимог позивача у Заяві вих..№281 від 05 вересня 2014 року про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, які були надані ним в судовому засіданні 23.07.2014 року, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив.

02 квітня 2012 року укладено Договір поставки товарів №РЕ/ЛВ/0076/12 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» ( постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Узлісся» покупець), надалі - Договір.

Відповідено до п.1.1 Договору постачальник зобов»язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому – товар), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов»язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних ( в подальшому – накладні). Ціни на кожну поставку встановлюються в накладних ( п.1.2 Договору).

Відповідно до п.1.3, накладні мають силу Протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між Сторонакми, вони мають також силу додатків до даного Договору і є його невід»ємною частиною.

Перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної (п.2.7 Договору).

Форма оплати (п.4.1 Договору): передоплата в розмірі ___-____ відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми – протягом 30 календарних днів від дати отримання товару у повноваженою особою покупця. Відповідно до п.4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника, загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності з цим договором.

Договором передбачена відповідальність сторін у випадку порушення ними своїх зобов»язань за даним Договором: сторони у такому випадку несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення строків передбачених даним Договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Сторони погодили у п.5.3 Договору, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару, а у п.5.4 Договору – що сплата пені, штрафу не звільняє сторони від виконання зобов»язання в натурі.

Сторони домовились (п.5.5 Договору), що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки.

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 березня 2013 року ( п.7.1 Договору).

Відповідно до п.7.2, всі зміни та доповнення до даного Договору вважаються дійсними тільки тоді, якщо вони здійснюються в письмовій формі та підписані сторонами.

Договір може бути змінений або розірваний на підставах передбачених чинним законодавством України або за згодою сторін (п.7.3 Договору).

На виконання зобов»язань за Договором поставки №РЕ/ЛВ/0076/12 від 02.04.2012 року у період з 10.04.2012 року по 18.07.2012 р. позивач по видаткових накладних поставив відповідачу товару на суму 275 909,54 грн. Перелік видаткових накладних, згідно яких було поставлено товар відповідачу на суму 275 909,54 грн., позивач наводить у позовній заяві вих.№134 від 12.05.2014 року, яка прийнята до розгляду і на підставі якої ухвалою суду від 11.07.2014 року було порушено провадження у даній справі.

Стверджуючи про те, що станом на день подання позову до суду відповідачем за отриманий товар було перераховано позивачу кошти в сумі 267 909,54 грн., а відтак – що основний борг складає 8 000,00 грн, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача вказану суму коштів у примусовому порядку.

Окрім того, відповідно до умов в п.5.2 Договору, за період з 18.08.2012р. по 17.02.2013 р. позивачем нараховано пеню в сумі 1 202,72 грн, а відповідно до п.5.3 Договору – 1 600,00 грн. штрафу, вимоги про стягнення яких просить задоволити.

Позивачем також заявлено вимоги на підставі ч.2 ст.625 ЦК Укроаїни про стягнення 3% річних в сумі 601,37 грн., нарахованих за період з 18.08.2012 року по 05.05.2014 року та 406,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.08.2012р. по 26.03.2014 року.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач наводить у Додатку №1 до позовної заяви від 12.05.2014р.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, як і не заперечив та не спростував належними та допустими доказами факту укладення з позивачем 02.04.2012 ролку договору поставки №РЕ/ЛВ/0076/12; обставин, на яких грунтутються заявлені позивачем вимоги, у тому числі факту поставки позивачем по перелічених у позовній заяві видаткових накладних товару на суму 275 909,54 грн. за вказаним договором; отримання цього товару відповідачем і здійснення ним платежів на суму 267 909,54 грн. в рахунок часткового розрахунку за отриманий товар; наявність станом на момент звернення позивача з позовом до суду 8 000,00 грн. основного боргу .

Більше того, поданими позивачем до справи платіжними дорученнями № NOFP543253 від 15.07.2014 року та №NOFP557590 від 16.07.2014 року підтверджується визнання відповідачем як факту укладення з позивачем договору поставки № РЕ/ЛВ/0076/12 від 02.04.2012 року, так і основний борг в сумі 8 000,00 грн., оскільки саме така сума (8000,00 грн.) була перерахована відповідачем на розрахунковий рахунок позивача за товар згідно вказаного договору.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що товар по видаткових накладних від відповідача отримувався уповноваженими за довіреностями особами; накладні містять посилання на договір № РЕ/ЛВ/0076/12 від 02.04.2012 року, як на підставу поставки. Товар був прийнятий відповідачем без зауважень та претензій до позивача.

Основний борг в сумі 8 000,00 грн. відповідач погасив після порушення провадження у даній справі; заперечень щодо вимог про стягнення пені,штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат (як і щодо проведених позивачеми розрахунків) не висловив. Позивач, як вбачається із поданої заяви про зменшення позовних вимог, підтримує позовні вимоги про стягнення нарахованих сум по пені,штрафу, 3% річних та інфляційних втратах та просить їх задоволити.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підставою заявлених позивачем вимог є Договір поставки.

Матеріалами справи підтверджується, не заперечується відповідачем укладення сторонами договору поставки № РЕ/ЛВ/0076/12 від 02.04.2012 року та отримання відповідачем від позивача товару за цим договором по видаткових накладних, як і наявність на момент подання позову до суду у відповідача боргу перед позивачем в сумі 8 000,00 грн. Перерахуванням позивачу коштів в сумі 8 000,00 грн. після порушення провадження у даній справі із зазначенням у призначеннях платежів, що кошти перераховується за товар згідно договору поставки який є підставою заявлених позивачем вимог, відповідач визнав , що борг в сумі 8 000,00 грн. за товар мав місце на момент подання позову до суду.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл ( підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п.4.1 Договору відповідач повинен був провести протягом 30 календарних днів від дати отримання товару повний розрахунок з позивачем.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Як зазначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача по нарахованих інфляційних втратах та 3 % річних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки за визначений Позивачем період проведені вірно, відтак вимоги Позивача про стягнення 406,93 грн. інфляційних втрат та 601,37 грн. – 3 % річних підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у випадку порушення строків передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НЬУ за кожен день прострочки.

Факт прострочення виконання відповідачем обов’язку з оплати отриманого за договором товару підтверджується матеріалами справи, як і діями відповідача по погашенню основного боргу в сумі 8 000,00 грн. Вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1202,72 грн. підлягає задоволенню.

Підлягає до задоволення і вимога про стягнення штрафу у розмірі 1 600,00 грн. ( 20% від неоплаченого товару-8000,00 грн.) , нарахованого згідно п.5.3 Договору поставки.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, вимоги позивача, згідно Заяви вих.№281 від 05 вересня 2014 року про зменшення позовних вимог підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки основний борг був погашеним відповідачем після порушення провадження у даній справі, судові витрати покладаються повністю на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги із врахуванням Заяви вих.№281 від 05 вересня 2014 року про зменшення позовних вимог задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся» (місцезнаходження: будинок 1, хутір Ріпище, с.Стрілки Перемишлянського району Львівської області; ідентифікаційний код 32568069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (ідентифікаційний код: 37961273; місцезнаходження: вул.Шевченка,171, м.Теребовля, Тернопільська область) 1 202,72 грн. пені, 1 600,00 грн. штрафу, 601,37 грн. – 3% річних, 406,93 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09. 09.2014 року.

Суддя Кітаєва С.Б.