Ухвала суду № 40393335, 03.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р.Справа № 816/2061/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі №816/2061/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000311500/38 від 29.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (Комсомольське відділення) від 29.03.2013 року № 0000311500/38.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в Кременчуцькій ОДПІ.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ 12.03.2013 року проведено амеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт №18/15.3-15/00191282 від 12.03.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, внаслідок чого завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування за січень 2013 року в сумі 70 951 грн.

На підставі вищезазначеного акту, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 року № 0000311500/38 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70951 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 35475 грн. 50 коп.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, то прийняте контролюючим органом спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем 19.02.2013 року подано до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2013 року № 9008064901 разом з додатком 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)", додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)" та додатком 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)".

Податковим органом під час перевірки було встановлено, що підприємством перенесено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за грудень 2012 року до рядка 23.1 "сума , що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" по декларації з ПДВ за січень 2013 року у розмірі 3901060 грн. та не враховано результати акту від 08.02.2013 року № 12/15-321/00191282, яким було встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Так, перевіряючими вказано, що згідно з порушеннями викладеними в акті від 08.02.2013 року, відповідно до проведеної перевірки даних декларації з ПДВ за січень 2013 року податковим органом встановлено наступне:

- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 99901945 грн. у повному обсязі перенесено до рядка 21.1 декларації з ПДВ за січень 2013 року "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" без врахування результатів акту від 08 лютого 2013 року щодо зменшення податкового кредиту (а відповідно і від'ємного значення (рядок 19)) на 40314 грн.;

- значення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 21) у розмірі 99901945грн. у повному обсязі віднесено до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1) без врахування результатів акту від 08.02.2013 року.

Так, згідно вказаного акту (від 08.02.2013 року № 12/15-321/00191282), в ході проведення перевірки податкового кредиту за грудень 2012 року було встановлено:

- актом камеральної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК" № 1/15-321/00191282 від 04.01.2013 року було встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2012 року у сумі 18172 грн. та за листопад 2012 року у сумі 484333 грн.; завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування за листопад 2012 року в розмірі 12622 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2012 року в сумі 5550 грн.

- незареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: за висновками податкового органу позивачем завищено податковий кредит за грудень 2012 року в сумі 40313 грн. 86 коп. по взаємовідносинам з: ПРАТ "Газенергокомплект" згідно податкової накладної № 160 від 20.11.2012 року на суму ПДВ 31 грн. 10 коп.; ТОВ "Техніколь - центр" згідно податкової накладної № 1123102/15 від 23.11.2012 року на суму ПДВ 28252 грн.; ТОВ "Ейч-Ар Технологія" згідно податкової накладної № 6 від 21.12.2012 року на суму ПДВ 12030 грн. 76 коп. За результатами перевірки податковим органом було встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року в сумі 30637 грн. та завищення податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 40314 грн.

Також, згідно розрахунку до акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000311500/38 від 29.03.2013 року, сума у розмірі 70951 грн., яка зменшує бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2013 року у розмірі 103803005 грн. складається, у тому числі, з сум:

- 40314 грн. - сума від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредиток (р. 19) по декларації з ПДВ за грудень 2012 року (зменшена за результатами акту камеральної перевірки № 12/15-321/00191282 від 08.02.2013 року);

- 30637 грн. - сума залишку від'ємного значення (р. 24) по декларації з ПДВ за грудень 2012 року (зменшена за результатами акту камеральної перевірки № 12/15-321/00191282 від 08.02.2013 року), яка у свою чергу складається з суми від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом (р. 19) по декларації з ПДВ за листопад 2012 року (зменшена за результатами акту камеральної перевірки № 1/15-321/00191282 від 04.01.2013 року).

З даного приводу колегія суддів зазначає, що як було встановлено під час розгляду справи, Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків акту 08.02.2013 року №12/15-321/00191282 винесено податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 №0000031500/25, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30 637 грн. та 40 314 грн. за 12 місяців 2012 року.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року по справі №816/1101/13-а визнано протиправними та скасовано, серед іншого, і податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.02.2013 року №0000031500/25. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року скасована, прийнята нова постанова, якою в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року (провадження К/800/6772/14) постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року скасовано, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09. 2013 року по справі № 816/1101/13-а залишено в силі.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судовим рішення, яке набрало законної сили, обставини, мають значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки приймаючи вказане рішення, суд встановив, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму ПДВ у розмірі 40314 грн. та до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року у розмірі 30637 грн. згідно податкової накладної № 9008064901 від 19.02.2013 року, а висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми, заявленої до бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 70951 грн. є неправомірним, тобто фактично, у судовому порядку скасована підстава, згідно якої відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року на 70951 грн.(30637 грн+40314 грн).

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2012 року суму податку на додану вартість 31 грн. 10 коп. згідно податкової накладної від 20.11.2012 № 160, виписаної ПрАТ "Газенергокомплект", на поставку товарів.

Зазначена вище податкова накладна підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, не була зареєстрована контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2012 року суми ПДВ в розмірі 31 грн. 10 коп., Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує тим, що до податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ по не зареєстрованій податковій накладній, по якій період, за який подано заяву із скаргою, не відповідає періоду виписки податкової накладної.

Колегія суддів вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що позивач вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкової накладної та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з відсутністю реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року було додано додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)", у якій зазначена вище податкова накладна містяться за порядковим № 623 із зазначенням опису порушення, допущеного продавцем - відсутність реєстрації в ЄРПН, не заповнення обов'язкових реквізитів "№ та дати ВМД". До заяви позивачем були додані копії первинних документів по операціям із зазначеними контрагентами, що підтверджують факт отримання таких товарів та платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів по взаємовідносинам з ПрАТ "Газенергокомплект": договір № 4037 від 20.12.2011; специфікації до договору № 1 від 20.12.2011, №2 від 01.02.2012, № 3 від 26.09.2012, № 4 від 03.07.2012, № 4 від 02.04.2013; додаткову угоду № 1 до договору № 4037 від 20.12.2011; специфікацію до додаткової угоди № 3 від 16.11.2012; специфікації № 3, №4, № 5; податкові накладні №160 від 20.11.2012, № 198 від 26.11.2012, № 23 від 05.12.2012; видаткову накладну № ГЕ-0002305 від 05.12.2012, рахунок № ГЕ-0002426 від 16.11.2012 року, прибутковий ордер №1103 від 04.12.2012, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що також не оспорювалось податковим органом.

Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та ПрАТ "Газенергокомплект"; не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій; не надано доказів, які би спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит; не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

До матеріалів справи позивачем додано документальне підтвердження оплати за придбаний товар (роботи, послуги) у вигляді платіжних доручень № 45816 від 20.11.2012 та № 46543 від 26.11.2012. Вказані платіжні доручення засвідчують факт сплати позивачем податок на додану вартість у складі ціні товару (робіт, послуг) у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 31 грн. 10 коп. згідно податкової накладної від 20.11.2012 № 160, виписаної ПрАТ "Газенергокомплект", на поставку товарів.

Крім того, колегія суддів також не погоджується з висновками контролюючого органу щодо неправомірності включення до додатку 8 невірно оформлених податкових накладних, які були виписані ТОВ "Техніколь-центр" та ТОВ "Ейч-Ар Технологія", враховуючи наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Техніколь-центр" та ТОВ "Ейч-Ар Технологія": договір поставки № 2479 від 31.07.2012 укладений з ТОВ "Техніколь-центр" та договір № HR-58 від 27.11.2012 укладений з ТОВ "Ейч-Ар Технологія"; специфікації до договору № 1 від 31.07.2012, № 2 від 01.11.2012, № 3 від 13.11.2012; додаткову угоду №2752 до договору №2479 від 31.07.2013 року від 06.08.2013 року; додаткову угоду № 1 до договору №HR-58 від 27.11.2012; податкову накладну № 7 від 21.12.2012; акт здачі-прийняття робіт; ОУ-0000075; рахунки-фактури № СФ-0000073 від 21.12.2012, № ПО00006545 від 14.11.2012; видаткову накладну № ПО00004766 від 16.11.2012 та товарно-транспортну накладну № ПО00004766 від 16.11.2012, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", при цьому протилежне податковим органом не доводилось. Крім того, матеріали справи містять також документальне підтвердження оплати за придбаний товар (роботи, послуги).

З акту перевірки від 08.02.2013 року № 12/15-321/00191282, який вплинув на висновки акту перевірки № 18/15.3-15/00191282 від 12.03.2013 року, вбачається, що висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2012 року суми ПДВ в розмірі 40282 грн. 76 коп., Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує тим, що до податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ по не зареєстрованим податковим накладним.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що на час проведення перевірки податкові накладні ТОВ "Техніколь-центр" № 1123102/15 від 23.11.2012 року та ТОВ "Ейч-Ар Технологія" № 6 від 21.12.2012 року були зареєстровані в ЄДРПН, що було встановлено судовим рішенням у справі № 816/1101/13-а, яке набрало законної сили 11.06.2014 року.

Висновки акту перевірки щодо завищення заявленої до бюджетного відшкодування за грудень 2012 року суми 459246 грн. та про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року в сумі 30637 грн. також ґрунтується на висновках попереднього акту камеральної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК" від 04.01.2013 № 1/15-321/00191282.

Під час розгляду справи було встановлено, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року в сумі 30637 грн., зменшений податковим органом на підставі висновків акту від 04.01.2013 № 1/15-321/00191282 у зв'язку з включення позивачем до додатку 8 незареєстрованих податкових накладних з періодом виписки, що не відповідає звітному періоду, виписаних контрагентами позивача: ПП "Макстрой-ВМ" (податкова накладна № 29 від 29.10.2012 року), ТОВ "Сервіс-Корал" (податкова накладна №14 від 09.10.2012 року), ТОВ "Метінвест холдинг" (податкова накладна № 10902 від 01.09.2012 року).

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі №816/605/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року, підтверджено правомірність задекларованої ВАТ "Полтавський ГЗК" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 12622 грн. та розміру від'ємного значення суми на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 5550 грн. та 484 333 грн., отже посилання відповідача на акт перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК" від 04.01.2013 №1/15-321/00191282 є безпідставними.

Таким чином, оскільки висновки перевіряючих про порушення позивачем у перевіряємий період вимог діючого законодавства є необґрунтованими, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу встановлених законом підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року по справі №816/2061/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі №816/2061/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.