АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________
Провадження №22-ц/790/5440/14 Головуючий 1-ї інстанції Жмуд Н.М.
Справа №629/2199/14-ц Доповідач: Довгаль А.П.
Категорія: договірні
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2014 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль А.П.
суддів - Коровіна С.Г., Овсяннікової А.І.
при секретарі - Гриценко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 3 247,25грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60грн.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 16 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002-20057-1600708, згідно з яким Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 2 536,00грн. на придбання певного майна/послуг на умовах визначених цим договором, а саме позичальник сплачує кредитору 12% річних, а також за ведення кредитної справи 3,25% (відсотків) в місяць. Взяті на себе зобов'язання відповідач виконував не належним чином, у зв'язу з чим станом на 27.03.2014року за ним рахується заборгованість на загальну суму 3 247,25грн., яка складається із: заборгованості на тілом кредиту - 2 216,11грн.; заборгованості по відсоткам - 108,04грн.; заборгованості за комісіями: 923,10грн., яку в добровільному порядку погасити ОСОБА_1 не бажає, що змусило їх звернутися з цим позовом до суду.
У судове засідання суду першої інстанції представник позивача ПАТ «Дельта Банк» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, в позовній заяві міститься прохання про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 червня 2014 року в позові ПАТ «Дельта Банк» відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам. Зокрема вказують, що у суду не було законних підстав для застосування норм права, які регулюють позовну давність, оскільки заяви про застосування строку позовної давності відповідачем не подавалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно положень ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення має містити чіткі, вичерпні та безумовні висновки щодо доведеності чи недоведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» пропущено без поважних причин визначений законодавством трирічний строк позовної давності для звернення з позовом про повернення споживчого кредиту.
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так, судовим розглядом встановлено, що 16 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002-20057-1600708, згідно з яким Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 2 536,00грн. на придбання певного майна/послуг на умовах визначених цим договором. Зокрема, позичальнику надавався кредит у вищезазначеній сумі, за користування кредитом відповідач повинен був сплачувати кредитору 12% (процентів) річних, за ведення кредитної справи 3,25% (відсотків) в місяць. Кредит надається строком на 12 місяців, з кінцевим терміном погашення та сплати всіх платежів не пізніше ніж 15 липня 2009 року.
Але, взяті на себе зобов'язання за цим кредитним договором відповідач виконував неналежним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по сплаті певних сум, яка станом на 27.03.2014року становить - 3 247,25грн. та складається із: заборгованості на тілом кредиту - 2 216,11грн.; заборгованості по відсоткам - 108,04грн.; заборгованості за комісіями - 923,10грн.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Також, згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів стосовно належного виконання зобов'язання.
Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).
Стаття 260 ЦК України встановлює, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Спеціальна позовна давність щодо до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в один рік (ст.258 ЦК України).
При цьому, ч.1 ст.259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012року №5 (з подальшими змінами та доповненнями), враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Разом з тим, Верховний Суд України, розглянувши справу №6-12цс13, зробив правовий висновок, відповідно до якого пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавцю з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту, про що зазначив в постанові від 20.11.2013року.
Статтею 360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Суд першої інстанції не врахував при вирішенні даного спору вищенаведених правових висновків Верховного Суду України і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, застосувавши позовну давність без наявності відповідної заяви сторони у спорі, тобто з порушенням вимог ч.3 ст.267 ЦК України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків, комісії є законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення - про задоволення позовних вимог.
Згідно п.п.3),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2014 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Дельта «Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з до ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 29093002742143) заборгованість за кредитним договором в сумі 3 247,25грн., судові витрати: судовий збір при подачі до суду позову в розмірі 243,60грн. та судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 121,80грн. ( МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 6499100199).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -
Судове рішення № 40392463, Апеляційний суд Харківської області було прийнято 18.08.2014. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 629/2199/14-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: