Постанова № 40389003, 01.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2014 року Справа № 904/1314/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Чус О.В., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін:

від відповідача: Кузьменко Ю.М., довіреність №14 від 14.01.14, представник;

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі №904/1314/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Слов'янський машинобудівний завод",

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»,

про стягнення 230 840,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/1314/14 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" на користь Публічного акціонерного товариства "Слов'янський машинобудівний завод" заборгованість за поставлений товар у розмірі 209 730,00 грн., пеню у розмірі 14 525,89 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 258,38 грн., 3% річних у розмірі 5 326,57 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 616,82 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та доведеними, а розрахунок інфляційних витрат та 3%річних визнаний вірним і таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014р. у справі №904/1314/14 скасувати в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 14 525, 89 грн., інфляційних втрат у розмірі 1258,38 грн., 3 % річних у розмірі 5326,57 грн, а всього 21 110,84 грн.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що на виконання умов зазначеного договору та Специфікації № 1 до нього, позивач мав виставити два рахунки - на попередню оплату і за фактом поставки товару, після чого у відповідача виникає обов'язок сплатити їх. Відповідно до рахунок № 259 від 21.11.2012 р. на попередню оплату виставлений позивачем згідно до умов договору та сплачений відповідачем у розмірі, передбаченому умовами договору, а саме - 50 % вартості поставленого товару, що підтверджується матеріалами справи.

На думку відповідача, позивачем не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором в частині виставлення рахунку за фактом поставки ні при зверненні з позовом до суду першої інстанції, ні в процесі розгляду справи, що не дає можливості вважати, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином. Тому не можливо визначити, коли саме у відповідача виник обов'язок по оплаті за поставлений товар.

Вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив: «відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що позивач надав йому не весь пакет документів, передбачений п. 3.4 Договору поставки». На думку відповідача, таке твердження суду свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, оскільки, відповідно до умов договору (п. 3.4) продавець зобов'язаний надати разом з товаром і рахунок за фактом поставки. Відповідальність за оформлення документів покладається на Продавця. Крім того, доказів надання рахунку за фактом поставки Позивачем не надано.

Зазначає, що судом першої інстанції при задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Публічне акціонерне товариство "Слов'янський машинобудівний завод" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі №904/1314/14- залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. У відзиві зазначає, що матеріалами справи доведено, що позивач свої обов'язки по договору поставки виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар без будь-яких зауважень, що підтверджує накладна та довіреність на отримання цінностей (а.с. 19,20), а посилання відповідача на те, що позивачем не надані докази направлення на адресу відповідача рахунку по факту поставки і таким чином в нього не виникло зобов'язання по сплаті за поставлений товар у розмірі 209 730, 00 грн. є неправомірними, оскільки ні умовами Договору поставки, ні Специфікацією не передбачено обов'язки позивача направлення на адресу відповідача рахунку, а тільки надання разом з товаром рахунку за фактом поставки (п.3.4. Договору поставки), що й було зроблено позивачем на виконання умов Договору. Факт отримання рахунку на загальну суму поставки відповідач не заперечує, та на підставі нього відповідачем була здійснена попередня оплата, що підтверджується п'ятьма платіжними дорученнями. Стверджує, що при досудовому врегулюванні спору відповідач жодного разу не вимагав від позивача рахунку на оплату.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

22.10.12р. між публічним акціонерним товариством "Слов'янський машинобудівний завод" та Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» укладено договір № 44-12/12-1802-02 (Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується виготовити і поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі товар.(а.с. 12- 15)

В п. 1.2. Договору поставки зазначено, що кількість, номенклатура, ціна і терміни постачання товару визначені в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід'ємну частину.

Згідно до п. 2.3. Договору поставки сума Договору на момент підписання згідно Специфікації № 1 становить 419 460,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 69 910,00 грн., і буде змінена на суму кожної наступної Специфікації, що підписується обома сторонами.

В п. 3.1. Договору поставки зазначено про те, що поставка товару здійснюється на умовах передбачених у Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до "Інкотермс-2000".

Відповідно з п. 3.2. Договору поставки датою поставки вважається дата одержання товару, зазначена відповідачем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, далі товаросупровідними накладними.

За приписами п. 3.3. Договору поставки, товар вважається поставленим позивачем і прийнятим відповідачем:

- За кількістю - згідно з даними, вказаними у товаросупровідних накладних;

- За якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару.

За умовами пункту 3.4. Договору поставки передбачено, що позивач зобов'язаний надати разом з товаром наступні документи:

- сертифікат якості або інший документ. що підтверджує якість товару;

- видаткові накладні в двох примірниках;

- податкову накладну;

- рахунок за фактом поставки.

Пунктом п. 3.5. Договору поставки передбачено момент переходу права власності на товар від позивача до відповідача визначений у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

Розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях (п. 4.1. Договору поставки).

Приписами п. 4.2. Договору поставки передбачено, що розрахунки за товар по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в порядку, зазначеному в Специфікаціях. У випадку, якщо умовами оплати передбачена передоплата, то позивач зобов'язаний надати оригінал рахунку на передоплату. Податкова накладна надається позивачем у строки, передбачені чинним законодавством з моменту перерахування платежу у вигляді передоплати на поточний рахунок позивача.

Згідно до п. 8.4. Договору поставки, у разі прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день. Якщо відповідач допускає прострочення оплата, що перевищує 60 днів, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В п. 8.5. Договору поставки сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором

П. 9.4. Договору поставки передбачено, що термін дії договору - з моменту підписання по 31.05.13р.

14.11.12р. між сторонами підписано протокол розбіжностей до Договору поставки.

04.02.13р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки. (а.с. 16)

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1, позивач здійснює передоплату за товар у розмірі 50% від вартості товару після пред'явлення рахунку на передоплату, 50% протягом 5-ти днів з моменту поставки товару на склад відповідача після пред'явлення рахунку.

21.11.12р. позивачем був виставлений рахунок № 259 на повну суму Договору поставки, а саме у розмір 419 460,00 грн.

Відповідач сплатив передплату у розмірі 50%, що склало 209 730,00 грн. за наступними платіжними дорученнями:

- 30 000,00 грн., платіжне доручення № 12973 від 26.12.12 р.;

- 50 000,00 грн., платіжне доручення № 4 від 03.01.13 р.;

- 29 730,00 грн., платіжне доручення № 493 від 15.01.13 р.;

- 20 000,00 грн., платіжне доручення № 697 від 18.01.13 р.;

- 80 000, 00 грн. платіжне доручення № 406 від 22.01.13 р.

Згідно накладної № 23 від 03.04.13 р., позивач поставив на адресу відповідача продукцію у повному обсязі на суму 419 460,00 грн.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 відповідач повинен був здійснити оплату 50%, що становить 209 730,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару, але відповідач досі не здійснив оплату. Термін оплати закінчився 09.04.13 р.

Станом на 11.02.14 р., сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 209 730,00 грн. Кількість днів прострочення складає 309 днів.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (від 10.04.13 р. за № 253/04//М, від 20.05.13 р. № 328/05//М, від 24.05.13 р. за № 343/05/М, від 13.12.13 р. за № 1910/04) про наявність в нього вищезазначеної заборгованості та необхідності її погашення в найближчий період. Однак, відповідачем вказані звернення ігнорувались.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору поставки, позивачем на підставі п. 8.4. Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 14.11.12р. була нарахована пеня у розмірі 14 525,89 грн.

Крім того, відповідно ч. 2. ст. 625 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1 258,38 грн. та 3% річних у розмірі 5 326,57 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору поставки на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору поставки виконав належним чином, а саме позивач поставив відповідачу товар без будь-яких зауважень, що підтверджує накладна та довіреність на отримання цінностей (а.с.19, 20).

Посилання відповідача те, що у відповідача дійсно існує заборгованість перед позивачем у розмірі 209 730,00 грн., але у відповідача ще не виникло зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з непред'явленням позивачем рахунку на оплату є не обґрунтованим, тому що:

- позивачем було виставлено рахунок на оплату № 259 від 21.11.12р. на загальну суму поставки у розмірі 349 550,00 грн. (а.с.18).

- відповідач не заперечує факту отримання вищезазначеного рахунку на загальну суму поставки у розмірі 349 550,00 грн.

- відповідачем на підставі вказаного рахунку була здійснена попередня оплата, що підтверджується п'ятьма платіжними дорученнями (а.с.21-25).

- позивач неодноразово звертався до відповідача щодо погашення заборгованості по Договору поставки (а.с.26-29), але відповідач жодної відповіді позивачу не надав, як і не вимагав від позивача пред'явлення рахунку на оплату.

- п. 3.4. Договору поставки передбачено, що позивач зобов'язаний надати разом з товаром наступні документи: сертифікат якості або інший документ. що підтверджує якість товару; видаткові накладні в двох примірниках; податкову накладну; рахунок за фактом поставки. Але жодним пунктом зазначеного Договору поставки не встановлено порядок виконання п. 3.4., тобто цей пункт є суто декларативним, тому що сторонами не було узгоджено яким чином і якими документами підтверджується його невиконання.

- ухвалами місцевого господарського суду від 16.04.14р. та від 05.05.14р. було зобов'язано відповідача надати усі наявні докази щодо власної правової позиції. Відповідач у судове засідання жодних додаткових документів суду не надав, що свідчить про відсутність таких доказів.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надані докази направлення на його адресу рахунку по факту поставки до уваги колегією суддів не беруться, оскільки відповідно до частини першої ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази про звернення відповідача до позивача з вимогою надати йому рахунок на залишок несплаченої вартості придбаного товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду і вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товару розмірі 209 730,00 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.4. Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 14.11.12р. передбачено, у разі прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день.

На підставі п. 8.4. Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 14.11.12р., позивачем була нарахована пеня у розмірі 14 525,89 грн., розрахунок якої колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду визнаний вірним і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 1 258,38 грн. та 3% річних у розмірі 5 326,57 грн., розрахунок яких колегією Дніпропетровського апеляційного господарського суду перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія вважає за необхідне залишити без змін розподіл судових витрат.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі №904/1314/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 09.09.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Чус Суддя О.В. Березкіна