Ухвала суду № 403890, 01.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

1 листопада 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,

Чалого С.Я.

при секретарі: Кулеші А.О.

за участі: представників відповідача Шкодила Ю.В.,

Єрешко В.Г., Букрєєвої Н.І.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Єврошина” до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2005 було задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Єврошина» до державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Печерському районі м. Києва. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.02.2005 р. №0000302314/0.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на користь ТОВ "Єврошина" 203 грн. судових витрат. Повернуто з Державного бюджету України ТОВ "Єврошина" 1615,00 грн. державного мита.

Постановою апеляційного господарського суду м. Києва від 22 серпня 2005 року апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва - без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявлених позовних вимогах.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу, суди встановили, що за результатами позапланової документальної перевірки ТОВ "Єврошина" з питань дотримання валютного законодавства України був складений акт від 07.02.2005 р. №42/23-1416/31025858, в якому зазначено, що позивачем здійснювалась імпортна операція на умовах відстрочення поставки товару, за якою граничний термін надходження продукції у відповідності до положень ст. 2 Закону України "Пропорядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” настав. Однак, позивачем у визначений термін продукцію імпортовано не було, а 01.12.2004 року нерезидентом (постачальником) було повернуто на рахунок позивача валютні кошти за непоставлену продукцію. За даної умови в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем був порушений, передбачений ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", термін розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту позапланової перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.02.2005 № 0000302314/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 206 942,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та компанією „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт (далі Контракт) від 15.08.2004 р., відповідно до умов якого компанія „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США) зобов'язалась поставити позивачу газоперекачувальний агрегат ГПА-Ц-6.3 загальною вартістю 1 000 000,00 дол. США на умовах СРТ (Інкотермс-90) на адресу "Станція Лиски, м. Київ", а позивач зобов'язався здійснити передоплату зазначеного товару та прийняти його.

В додатковій угоді від 01.11.2004 р. до Контракту було внесено зміни в частині умов поставки товару та процедури здачі-приймання. Зокрема, сторони погодили, що поставка товару має відбуватися на умовах "франко-перевізник" (FСА), ліцензійний склад м. Рига, Латвія. Також пунктом 3.4 Контракту передбачено, що здача-приймання товару здійснюватиметься за актом, а право власності на товар та майнові ризики переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Додаткової угоди від 01.11.2004 р. імпорт товару передбачався без його ввезення на митну територію України в зв'язку із тим, що обумовлений Контрактом товар призначався для поставки в Узбекистан на адресу компанії “ZEROMAXLLC” (СІІІА) відповідно до укладеного між позивачем та компанією “ZEROMAXLLC” (США) зовнішньоекономічного контракту від 15.08.2004 № 15/8.

Також у матеріалах справи присутні інвойси № 08/Е1 від 02.11,2004, № 08/Е2 від 02.11.2004, № 08/ЕЗ від 02.11.2004, № 08/Е4 від 02.11.2004, № 08/Е5 від 02.11.2004 в яких зазначено, що обумовлений Контрактом товар було поставлено в м. Рига компанією “CAPITALRESOURCHESLLC” (Латвія) на підставі укладеного між позивачем та компанією “CAPITALRESOURCHESLLC” (експедитор) договору-доручення від 02.11.2004 р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Копія акту здачі-прийому вантажу від 05.11.2004 р. свідчить, що визначений Контрактом товар був отриманий позивачем 05.11.2004 р. з пошкодженням, про що зазначено у вказаному акті, підписаному директором “CAPITALRESOURCHESLLC” (Латвія), який діяв від імені отримувача товару - ТОВ " Єврошина", та директором компанії „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США).

Вирішуючи спір по суті, суди першої і апеляційної інстанції обґрунтовано послались на норми матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини.

Так, стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачає, що імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Зважаючи на те, що позивач та компанія „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США) відповідно до п. 3.4 Контракту погодили, що здача-приймання товару здійснюватиметься за актом, а право власності на товар та майнові ризики переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього акту, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано вказали, що право власності на вказаний товар перейшло до позивача 05.11.2004 р., що підтверджує факт імпорту товару без його ввезення на територію України 05.11.2004 р.

05.11.2004 р. позивач направив претензію (копія якої міститься в матеріалах справи) на адресу компанії „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США) з вимогою заміни пошкодженого товару або зворотного викупу (повернення) товару за сплачені кошти.

08.11.2004 р. компанія „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США) своїм листом повідомила позивача про надання згоди на зворотній викуп товару за тією ж ціною, за якою товар було придбано позивачем.

01.12.2004 від імені компанії „RAO VNESHATOMKOMPLEKT LTD” (США) на рахунок позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 дол. США, а також суму неустойки у розмірі 45 777,78 дол. США.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як зазначалось вище, імпортна операція за Контрактом здійснювалась позивачем на умовах відстрочення поставки товару, за якою граничний термін надходження продукції у відповідності до положень ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" настав 18.11.2004 р., що не заперечувалось відповідачем.

З урахуванням умов поставки товару за Контрактом ("франко-перевізник" (РСА), ліцензійний склад м. Рига, Латвія) та встановленого Контрактом порядку здачі-приймання товару за актом з одночасним переходом права власності на товар від покупця до продавця, судова колегія також приходить до висновку, що моментом здійснення імпорту обумовленого Контрактом товару є момент підписання сторонами акту здачі-прийому цього товару, тобто 05.11.2004 року.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про порушення позивачем термінів - розрахунків у сфері ЗЕД враховуючи те, що імпорт товару за Контрактом здійснено позивачем до 18.11.2004 р. без його ввезення на митну територію України шляхом підписання акту здачі-прийому вантажу від 05.11.2004, тобто в межах 90-денного строку, передбаченого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За таких обставин рішення судів у даній справі є такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для їх скасувань відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 20 квітня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: