Рішення № 40388516, 07.08.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/658/14-ц р.

2/622/390/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.,

при секретарі: Цилюрик Т.А., Чепель А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, звільнення майна з-під арешту, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати за останнім право власності на вказане авто, звільнити його з-під арешту, накладеного 14 лютого 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції.

Свої вимоги мотивував тим, що 19 березня 2013 року відповідач ОСОБА_2, якому на підставі довіреності ОСОБА_3 було передано управління автомобілем ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, передав управління вказаним авто на підставі довіреності ОСОБА_1, фактично уклавши договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 24000 гривень, а довіреність надавала повноваження на зняття авто з реєстраційного обліку та переоформлення. Станом на момент укладення договору купівлі-продажу авто не перебувало у розшуку або під арештом. Сторони не укладали договір купівлі-продажу через брак часу, а позивач розраховував переоформити авто з часом до спливу строку дії довіреності тобто до 11 листопада 2018 року, оскільки переоформлення тягне за собою додаткові витрати, які для позивача є обтяжливими. Проте 26 квітня 2014 року працівники ДАЇ зупинили авто позивача та повідомили його, що на нього 14 лютого 2014 року накладений арешт відділом державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції та забрали авто.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Стадніченко Т.О. проти позову заперечувала, пояснила суду, що виконавчою службою, в рамках виконавчого провадження було виявлено майно боржника ОСОБА_3, а саме автомобіль ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску та на нього було накладено арешт. Авто на було знято з обліку та не було переоформлено на позивача, в зв'язку з чим, власником авто вважається саме ОСОБА_3, тобто дії державного виконавця відповідають закону, а підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був повідомлений за місцем реєстрації.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року ОСОБА_6, як власник автомобілю ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 виданого Богодухівським МРЕВ УДАЇ УМВСУ в Харківській області 01.12.2005 року уповноважив користуватися та розпоряджатися належним йому авто ОСОБА_2, в тому числі з правом відчуження, про що видав довіреність строком на 10 років.

ОСОБА_2, діючи в межах наданих йому повноважень, в свою чергу 19 березня 2013 року надав ОСОБА_1 право експлуатувати та розпоряджатися (керувати, продати, застрахувати, знімати з обліку та одержати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) автомобілем ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, належним на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ОСОБА_6

З наданої суду розписки від 19 березня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 від ОСОБА_1 отримав 24 000 гривень в рахунок сплати за автомобіль ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску.

20 серпня 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції ОСОБА_7 відкрила виконавче провадження по стягненню зі ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 451638,94 гривень. 12 лютого 2014 року в рамках того ж провадження виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження, а саме на автомобіль ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спільні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 07.09.1998 № 1388.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтями 328, 321 ЦК України, закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ч. 3 п. 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі слід вчиняти будь-який правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Стаття 220 ЦК України передбачає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Так у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 655 ЦК України розкрито суть договору купівлі-продажу. Відповідно за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Законом обумовлена форма окремих видів договорів купівлі-продажу, зокрема статтею 657 ЦК України, перелічено договори, що підлягають нотаріальному посвідченню. До вказаних правочинів відноситься договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлюється питання правомірності придбання, реєстрації та перереєстрації транспортних засобів.

Так, пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання), або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції забороняється.

Пунктом 8 того ж Порядку перелічені документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, в тому числі до них відносяться договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Таким чином, судом встановлено, що 19 березня 2013 року позивач ОСОБА_1 набув повноважень на експлуатацію та розпорядження спірним авто, в тому числі з правом зняття транспортного засобу з обліку та отриманням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, але даним правом в частині зняття транспортного засобі з обліку та отримання свідоцтва не скористався.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_2 фактично було укладено договір купівлі-продажу авто, але вони не посвідчили його нотаріально через небажання витрачати час, просив визнати вказаний правочин дійсним. Проте положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, які саме передбачають можливість визнання судом правочину дійсним, не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу автомобіля не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Суд виходить з того, що отримання позивачем права на експлуатацію та розпорядження спірним авто, з правом зняття транспортного засобу з обліку та отриманням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не свідчить про перехід права власності до позивача. В розумінні положень ст.ст.208, 655,657 ЦК України договір купівлі-продажу автомобілю не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, але має бути вчинений у письмовій формі. Суду не надано доказів укладення у письмовій формі вказаного договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що власником спірного авто є особа, зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу - ОСОБА_3 в зв'язку з чим не знаходить підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання за позивачем права власності на спірне авто та зняття з нього арешту.

Враховуючи повну відмову у задоволенні позову судові витраті відшкодуванню не підлягають.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,