Рішення № 40387632, 04.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16075/14 04.09.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Юхименко С.Ю. (дов.№441 від 12.03.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16075/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 року.

У судовому засіданні 04.09.2014 представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справа та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримуючи позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.08.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення представника відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення. (а. с. 57)

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір №АЗ-049/000/13 0000297 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом страхування за яким є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Daewoo», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним договором виступає Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра». (а. с. 16-21)

Відповідно до довідки №9255068 про дорожньо-транспортну пригоду, 25.08.2013 по вул.Чкалова, у н/п Червона Слобода, Черкаської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Daewoo», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (страхувальника), та транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а. с. 43)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 21.02.2014 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та 09.10.2013 на виплату страхового відшкодування на зазначений номер особового рахунку. (а. с. 13; 15)

У матеріалах справи також міститься лист №1848 від 09.10.2013 ПАТ КБ «Надра» (вигодонабувача) щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 на відновлювальний ремонт автомобіля або через касу. (а. с. 14)

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки «Daewoo», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначена на підставі Звіту №144 від 16.09.2013, складеного судовим експертом-автотоварознавцем СПД ОСОБА_5, у розмірі 13162,97 грн. (а. с. 22-26)

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі товарного чеку від 08.10.2013 та акту №165 від 08.10.2013 та становить 15152,64 грн., що зазначено у страхових актах №КАСКО/049/000/14/0004 від 10.02.2014 та №КАСКО/049/000/13/0026 від 09.10.2013 року. (а. с. 8-9; 40-41)

Позивач, враховуючи умови договору №АЗ-049/000/13 0000297 від 15.07.2013 та відповідно до заяви страхувальника, виплатив йому страхове відшкодування у розмірі 15152,64 грн., а саме перерахував на його рахунок 14036,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №259 від 11.10.2013 на суму 11473,70 грн. та №370 від 19.02.2014 на суму 2562,94 грн., та зарахував 1116,00 грн. у рахунок сплати чергового платежу. (а. с. 10-12)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (відповідач у справі), за полісом №АС5589795, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу. (а. с. 46)

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 10.04.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією №1443/17 на сплату страхового відшкодування, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. (а. с. 5-7)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 21.02.2014 встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2, застрахована за полісом №АС5589795, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Daewoo», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №АЗ-049/000/13 0000297 від 15.07.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 9 Закону України "Про страхування", розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно висновком експертного дослідження, тобто сума, яка заявлена до стягнення в порядку регресу не може перевищувати вартість матеріального збитку, встановленого експертним дослідженням.

Як вбачається із розрахунку розміру страхового відшкодування, позивачем до стягнення у межах даного позову заявлена сума виплаченого страхового відшкодування, яка є більшою, ніж вартість матеріального збитку, що встановлена Звітом №144 від 16.09.2013 із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відтак, виходячи з наведеного, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, має бути визначена в межах розрахованої звітом суми вартості матеріального збитку, а саме 13162,97 грн.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АС5589795, виданого відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», розмір франшизи становить 00,00 грн., у зв'язку із чим вартість страхового відшкодування після зменшення на розмір франшизи залишається незмінним.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок 40; ідентифікаційний код 206026881) 13162 (тринадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 97 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1587 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) гривень 10 копійок судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04.09.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 09.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова