Рішення № 40387542, 02.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/64/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2014 Справа № 908/2953/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", м. Київ

до: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя

про стягнення 133 690,08 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: Кравець О.О., довіреність б/н від 13.08.2014р.

від відповідача: Овчиніков М.Б., довіреність № 174 від 13.01.2014р.;

Феняк О.Р., довіреність № 1 від 31.12.2013р.

Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 133 690,08 грн., з яких: 124 944,00 грн. боргу за виконані роботи відповідно до договору № 870413 від 30.04.2013р. та 8 746,08 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 15.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2953/14, присвоєно справі номер провадження 13/64/14 та призначено судове засідання на 02.09.2014р.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

02.09.2014р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх доводами викладених у позовній заяві. На підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти від 30.04.2013 р. № 870413, разом із змінами та доповненнями, акту №45 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2014 р., враховуючи приписи ст.ст.837, 838, 875, 844, 854, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 231, 232 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 124 944,00 грн. заборгованості за виконані роботи та 8 746,08 суму штрафу за порушення термінів оплати за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30.04.2013 р.. У додаткових поясненнях позивач навів свої міркування та заперечив проти визнання договору недійсним, вважаючи, що договір укладено у встановленому чинним законодавством порядку, а наведені відповідачем докази його недійсності не містять під собою правового обґрунтування.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Обґрунтування виклав в запереченнях на позов з посиланням на умови договору про закупівлю робіт за державні кошти від 30.04.2013 р. № 870413, ЗУ «Про здійснення державних закупівель», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанови КМУ № 560 від 11.05.2011 року «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» із твердженням про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України робочого проекту, за яким виконуються роботи по договору. Вважає договір таким, що укладений з порушенням діючого законодавства, та зазначив про наявність підстав для визнання його недійсним в порядку, передбаченому ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.83 ГПК України. Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за виконанні роботи відмовити в повному обсязі. Крім того, на підставі ч.2 ст. 231 ГК України просить суд у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу також відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

30.04.2013 р. між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Київсільелектро» (Підрядник, позивач) був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти №870413 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.5 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання в межах ціни договору на свій ризик власними та залученими силами виконати всі будівельно-монтажні роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області», в терміни, передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток до Договору №3), передати об'єкт «Замовнику» для пред'явлення приймальній комісії, усувати недоробки в межах гарантійних термінів експлуатації об'єкту через неякісне виконання робіт.

Згідно п.3.1 Договору ціна робіт, доручених до виконання позивачу за договором складає 175188509,02 грн. з ПДВ. Додатковою угодою № 1 від 07.05.2013 року загальну ціну робіт за договором було змінено шляхом зменшення, після чого вона склала 171010345,98 грн. з ПДВ.

Відповідно до пп.5.7.3 Договору при готовності певного закінченого обсягу робіт для здачі, «Підрядник» надає «Замовнику» на цей обсяг виконаних робіт акти №КБ-2в та довідку КБ-3, не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів № КБ-2в та довідки КБ-3 у «Замовника» виникають зауваження та «Підрядник» не встигає виконати коригування форм до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних робіт підлягають перенесенню до актів №КБ-2в та довідок №КБ-3 наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт сторони підписують до 29 числа звітного місяця.

Згідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати «Замовником» виконаних робіт після підписання Сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідки вартості виконаних робіт і затрат (форма №КБ-3) протягом 15 днів після підписання вказаних актів.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Правовідносини із підряду є видом зобов'язальних правовідносин та регулюються за правилами глави 61 Цивільного кодексу України. Окремою законодавчою нормою врегульовано відносини щодо будівельного підряду.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №870413 від 30.04.2013 року, на підставі якого виникли відносини підряду на виконання будівельних робіт, які регулюються положеннями глави 33 ГК України та глави 61 ЦК України.

З наданого позивачем до матеріалів справи акту № 45 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2014 року, підписаної з боку позивача генеральним директором Іванчук В.І., а з боку відповідача директором з ПРта І Антонюк В.М., позивач передав, а відповідач прийняв результати робіт з підвісу проводу та тросу одно ланцюгової лінії ПЛ 150 кВ з розщепленою фазою 3 (2хАС400/93) та дистанційними розпірками l= 2,584 км. Загальна вартість робіт за вказаним актом склала 124 944,00 грн. з ПДВ.

Доказів оплати відповідачем зазначених робіт до суду не надано.

Таким чином, позивачем на підставі укладеного договору було виконано роботи, які прийнято відповідачем без зауважень та які на час розгляду справи в суді не оплачені в повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем за виконанні підрядні роботи, підтверджується актом № 45 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2014 року та складає 124 944,00 грн. з ПДВ.

Факт наявності у відповідача заборгованості також підтверджується наданими до матеріалів справи актом звіряння взаєморозрахунків за договором, станом на 17.07.2014р., згідно якого у відповідача є кредиторська заборгованість перед відповідачем в розмірі 26 324 246,14 грн.

Посилання відповідача про відсутність у нього зобов'язань по сплаті виконаних позивачем робіт суд вважає безпідставними внаслідок наступного.

На момент розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів визнання договору недійсним у встановленому законом порядку.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» є відкритим акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій, які належать як державі, так і фізичним та юридичним особам недержавної форми власності.

Вказане підтверджується наданою до матеріалів справи відповідачем інформаційною довідкою вих. № 48813 від 04.03.2014р. «Щодо інформації про акціонерів які володіють 10% відсотками статутного капіталу емітента», яка видана ПАТ «Національний депозитарій України».

Договір про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30.04.2013р. було укладено сторонами за наслідками процедури закупівлі, здійсненої у відповідності з вимогами ЗУ «Про здійснення державних закупівель», що підтверджується звітом про результати проведення процедури відкритих торгів від 21.05.2013р. № 51/13.

Згідно ст. 41 Закону № 2289-VI, істотними умовами договору про закупівлю є: предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості; порядок здійснення оплати; сума, визначена у договорі; термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт; строк дії договору; права та обов'язки сторін; зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків; відповідальність сторін.

Позивач та відповідач у встановленому законодавством порядку погодили всі істотні умови Договору, які необхідні для даного виду договору, визначені Законом України «Про здійснення державних закупівель» № 2289-VI та конкурсною документацією внаслідок чого договір про закупівлю робіт за державні кошти від 30.04.2013р. № 870413 є укладеним.

Крім того, відсутність порушень норм законодавства в сфері державних закупівель при проведенні процедури конкурсних торгів, за наслідками якої було укладено Договір, встановлено у рішенні постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.04.201 р. за № 632-р/пк-ск. Рішенням відхилено скаргу та визнано, що процедура закупівлі була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Посилання відповідача на недійсність Договору внаслідок невідповідності його вимогам Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постанови КМ України від 11.05.2011р. № 560 (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) та ст. 31 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині відсутності позитивного висновку державної експертизи робочого проекту «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області» через припущення про необхідность визначення категорії складності будівництва як IV-ї категорії суд вважає безпідставним.

Категорія складності робочого проекту визначається відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011р., пунктом 5 якої передбачено:

до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: 1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб; 2) становлять можливу небезпеку для більш як 10 000 осіб, які перебувають поза об'єктом; 3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: - можуть спричинити збитки в обсязі понад 15 000 мінімальних розмірів заробітних плат; - можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня; - можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.

Відповідно до п. 2 Постанови КМ України № 577 - віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником.

Робочий проект «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області» було створено на підставі придбаного відповідачем за умовами договору від 31.01.2013р. № 3101/13, укладеному між ТОВ «Вінд Пауер» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» робочого проекту «Ботієвська ВЕС потужністю 200МВт в Приазовському районі Запорізької області. ІІ пусковий комплекс. Об'єкти видачі потужності» у частині «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському районі Запорізької області.

06.02.2013р. між ДП НЕК «Укренерго» та Відповідачем було укладено договір № 13/0238-13/13/02-2013, відповідно до умов якого перше взяло на себе зобов'язання виконати проектні роботи по об'єкту «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області». Відповідно до умов зазначеного договору, було створено робочий проект, який реалізується позивачем та відповідачем при виконанні зобов'язань за Договором та затверджено наказом відповідача № 392-од від 24.05.2013р. До матеріалів справи надано копію розрахунку категорії складності об'єкта проекту: «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області», відповідно до якого він відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС2 і має ІІІ категорію складності об'єкта будівництва.

Таким чином, в розумінні вимог Постанови КМУ № 557, замовником робочого проекту є ВАТ «Запоріжжяобленерго», а проектувальником - ДП НТЦ НЕК «Укренерго», якими визначено та затверджено категорію складності об'єкта будівництва як ІІІ-ї категорії.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом не приймається до уваги експертний звіт № 00-0311-13/13 від 24.12.2013р., виданий Державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» в якому зазначено, що категорія складності об'єкта будівництва є ІV, як доказ категорії складності будівництва, внаслідок наступного.

По перше, в пункті 7 розділу «Загальні питання» обов'язкового додатку до вищевказаного експертного звіту передбачено: розрахунок категорії складності об'єкта по проекту, наданий 12.03.2013р., потребує уточнення. При виконанні розрахунку категорії складності та класу наслідків (відповідальності) об'єкта врахувати вимоги п.4.4 абзац 3, 4, додаток А ДСТУ - НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» та п.п. 5.1.2, 5.1.3 ДБН В.1.2.-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ».

Однак, зауваження, наведене в п.7 додатку до звіту, не може бути підставою для внесення змін до розрахунку категорії складності, оскільки самі зауваження не містять даних про будь-які невідповідності розрахунку категорії складності об'єкта вказаним у ДСТУ - НБВ.1.2-16:2013 та ДБН В.1.2.-14-2009 нормам, а відповідно у суду відсутні підстави вважати вказаний розрахунок невірним.

По друге, Постановою КМ України № 560 від 11.05.2011р., (пункт 6) передбачено, що метою проведення експертизи проектів будівництва (далі - експертиза) є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва.

В повноваження експертних організацій, до яких відноситься і ДП «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи», відповідно до вимог Постанови КМУ № 560 від 11.05.2011р. та Постанови КМУ № 577 від 27.04.2011р. не входить визначення за замовника (відповідача) чи проектувальника категорії складності будівництва чи перевірка правильності такого визначення замовником та проектувальником.

Таким чином, суд вважає правомірним визначення замовником (Відповідачем) та проектувальником в робочому проекті «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області» категорію складності будівництва як ІІІ-ю категорію.

Враховуючи що категорія складності будівництва ІІІ - у відповідача відсутній обов'язок, передбачений п.10 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 11.05.2011р., проводити експертизу робочого проекту, та, як наслідок, суд не може вважити відсутність позитивного висновку експертизи по робочому проекту порушенням з боку відповідача вимог ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 10 Порядку.

Крім того, підтвердженням категорії складності будівництва, як ІІІ-ї категорії, є надана відповідачем до матеріалів справи копія експертного звіту філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Запорізькій області щодо розгляду проектної документації № 08-00942/1-11 від 27.11.2011р., у якому категорія складності об'єкту будівництва по робочому проекту «Ботієвська ВЕС потужністю 200МВт в Приазовському районі Запорізької області. ІІ пусковий комплекс. Об'єкти видачі потужності» у частині «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському районі Запорізької області» зазначена як ІІІ. Даний робочий проект було придбано відповідачем у ТОВ «Вінд Пауер» на підставі договору № 3101/13 від 31.01.2013р. та на його основі ДП НЕК «Укренерго» створено робочий проект «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області».

Також необґрунтованим суд вважає твердження відповідача про необхідність затвердження робочого проекту «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області» Кабінетом Міністрів України, як проекту будівництва, що реалізується із залученням коштів державних підприємств та підприємств державної форми власності.

Відповідно до п. 4 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою КМ України від 11.05.2011р. № 560, в редакції Постанови КМ України від 17.10.2013р. № 759, «проекти будівництва, що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (крім випадків, передбачених законодавчими актами), затверджують: Кабінет Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також інших органів державної влади та за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном і Мінрегіоном - щодо об'єктів загальною кошторисною вартістю 100 млн. гривень і більше, надкатегорійних за метаном та небезпечних за раптовими викидами шахт, в яких проводяться роботи на глибині понад 800 метрів, незалежно від їх кошторисної вартості, а також щодо об'єктів, проекти будівництва яких реалізуються із залученням кредитів, що надані під державні гарантії.

Статтею 63 ГК України передбачено, що державне підприємство - це підприємство, що діє на основі державної власності.

Відповідно до ст.115 ЦК України та ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Згідно до ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно до ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно - господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Системний аналіз чинного законодавства (Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про акціонерні товариства») дає підстави вважати, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна у порівнянні з іншими господарськими товариствами, у яких держава має частку, хоча б вона і надавала право вирішального впливу.

Однією з ознак юридичної особи є майнова відокремленість. А саме, при створенні юридичної особи засновники наділяють її майном, закріплюючи його, як правило, на праві власності, і юридична особа як власник має право через свої органи володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Цивільним кодексом України встановлено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (частина перша статті 115). В свою чергу, у учасників такого господарського товариства з'являються правомочності з управління корпоративними правами.

Сукупність прав осіб, які виступають засновниками юридичної особи, охоплюється поняттям корпоративних прав. Однак, сукупність корпоративних прав фізичних та юридичних осіб, які виступають засновниками, не передбачає права власності на майно, яким наділяється юридична особа, оскільки вона володіє, користується та розпоряджається таким майном.

Тобто, суб'єктом права приватної власності не є засновники юридичної особи (які набувають лише корпоративних прав відносно такої юридичної особи), а є саме юридична особа (стаття 325 ЦК України).

Таким чином, у разі якщо держава володіє менше ніж 100 відсотками акцій статутного капіталу, на таке акціонерне товариство мають поширюватися загальні положення про право власності недержавних юридичних осіб.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» є відкритим акціонерним товариством, акції якого належать як державі, в особі Фонду державного майна України (60,25 відсотків акцій), так і фізичним та юридичним особам недержавної форми власності (39,75 відсотків акцій).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач не є державним підприємством чи підприємством державної форми власності, та не може вважатись таким, що реалізує проекти будівництва, у тому числі робочий проект «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області» із залученням коштів державних підприємств, установ та організацій чи підприємств державної форми власності.

Крім того, долучена до матеріалів справи довідка підтверджує, що відповідач для реалізації зазначеного проекту будівництва не використовує та не залучає кошти державного та інших бюджетів, кошти кредитів, наданих під державні гарантії.

Встановлені судом обставини, виключають обов'язок ВАТ «Запоріжжяобленерго» надавати на затвердження до Кабінету Міністрів України, погодженого з Мінекономрозвитку, Мінфіном і Мінрегіоном України робочого проекту «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області».

Таким чином, відсутність у пункті 4 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою КМ України від 11.05.2011р. № 560 нормативно встановленого обов'язку відповідача, який використовує для реалізації проекту власні кошти акціонерного товариства, надавати на затвердження робочий проект «Будівництво ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська 330» до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області» до Кабінету Міністрів України, підтверджує відсутність зазначених обставин, як підстави для визнання Договору недійсним та не звільняє відповідача від виконання договірних зобов'язань по оплати виконаних та прийнятих підрядних робіт.

Окрім цього, відповідно до пунктів 2.1, 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку».

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, суд, виходячи з матеріалів справи, вважає, що договір про закупівлю робіт за державні кошти від 30.04.2013 р. № 870413 було укладено в установленому законом порядку, на підставі вільного волевиявлення сторін, з додержанням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та інших нормативних актів, у встановленій законом формі. Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зазначені обставини виключають підстави для визнання Договору недійсним.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 124 944,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 746,08 грн. суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок наступного.

Виходячи зі змісту положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Неналежним чином виконанні відповідачем зобов'язання полягають в порушенні відповідачем строку оплати виконаних робіт, встановлених п.4.1. договору, тобто є виключно грошовим зобов'язанням.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення штрафу за невиконання грошового зобов'язання не можуть ґрунтуватись на нормі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 8 746,08 грн. суд вважає необґрунтованими та відмовляє в цій частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 55-А, код ЄДРПОУ 00132457) 124 944 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп. основного боргу та 2 498 (дві тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено та підписано 03.09.2014р.