Постанова № 40386312, 27.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 серпня 2014 року 12 год. 30 хв. № 826/10223/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" (далі - позивач, ТОВ "Текнолюм") до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача, за результатами якої складено акт від 10 червня 2014 року № 1250/15-2/37256602, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2014 року № 0010291502 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, як і прийняття за її результатами оскаржуваного рішення, є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача як платника податків.

Ухвалою суду від 24 липня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 серпня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої 10 червня 2014 року складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 1250/15-2/37256602 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем порушено строк сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, а саме:

- у розмірі 628566,66 грн., граничний строк сплати - 04 січня 2013 року, дата сплати - 19 лютого 2013 року, кількість днів затримки сплати - 43 дні, сума сплачено податкового боргу - 4000,00 грн.;

- у розмірі 628566,66 грн., граничний строк сплати - 04 січня 2013 року, дата сплати - 06 серпня 2013 року, кількість днів затримки сплати - 211 днів, сума сплати податкового боргу - 150,00 грн.

На підставі акту перевірки, 11 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 950,00 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзаців 1, 2 п. 75.1, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 10 червня 2014 року відповідачем у його приміщенні проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2013 рік.

У листі Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2011 року № 11920/7/15-0217 "Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств" зазначено, що під час камеральної перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та обставини, а також зважаючи на безпідставність доводів представників позивача щодо протиправності дій відповідача з проведення камеральної перевірки у зв'язку з тим, що відповідачем у ході її проведення здійснювалася перевірка строків сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628566,66 грн., щодо якого відповідачем 09 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001522300 (далі - рішення № 0001522300), суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача по проведенню камеральної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, 09 жовтня 2012 року відповідачем, за результатами проведеної ним документальної позапланової перевірки позивача, прийнято рішення № 0001522300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628567,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У ході судового розгляду справи представник позивача стверджував, що у ході камеральної перевірки відповідачем перевірялися строки сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628566,66 грн., визначеного рішенням № 0001522300.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі № 826/249/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, задоволено частково позов ТОВ "Текнолюм" до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, а саме визнано протиправним та скасовано рішення № 0001522300.

У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі № 826/249/13-а зазначено, що рішення № 0001522300 скасовано у зв'язку з тим, що його прийнято у порушення встановленого законом порядку, що є безумовною підставою для його скасування незалежно від достовірності зазначених в акті документальної позапланової перевірки позивача фактів та обґрунтованості висновків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пп. 14.1.75 п. 14.1 ст. 14, п. 126.1 ст. 126 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та обставини, а також зважаючи при цьому, що у ході судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень, якщо він заперечує проти позову, не висловлено позиції щодо заявлених позовних вимог, зокрема не надано суду письмових заперечень проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, а також доказів наявності у позивача податкового боргу та пояснень щодо підстав його виникнення, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідність його скасування.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, яка є вимогою майнового характеру, підлягає задоволенню, позивачу присуджується судовий збір у розмірі 109,62 грн. (182,70 грн. - 73,08 грн.).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11 червня 2014 року № 0010291502, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" (ідентифікаційний код 37256602) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 950,00 грн. (Дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Текнолюм" (ідентифікаційний код 37256602) здійснений ним судовий збір у розмірі 109,62 грн. (Сто дев'ять гривень шістдесят дві копійки) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин