Постанова № 40384, 10.07.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2006 р., Справа № 16/2810а

м. Черкаси час проголошення 13 год. 55 хв.

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.

при секретарі: Захарова А.Г. , за участю представників сторін:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: Пилипенко В.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області до Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” про стягнення 828,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення 820,44 грн. страхових виплат та 8,20 грн. процентів за обслуговування перерахування коштів на підставі Постанови КМУ № 1596 від 30.08.1999 року, з підстав, що ці кошти є страховими виплатами, які підлягають поверненню Фонду в зв”язку зі смертю застрахованої особи. Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав. В останнє засідання свого представника не направив, змін до позову суду не направив.

Суд вважає з можливе розгляд справи провести за відсутності представника позивача в порядку ст.. 128 КАС України.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю і вважає, що банк не має права списувати кошти з рахунку померлого пенсіонера, оскільки це суперечить положенням ЦК України і банк є в даному випадку неналежним відповідачем по справі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст.. 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхування працівників підприємств на випадок настання нещасних випадків на виробництві.

При цьому, у відповідності до ст.. 21 цього ж Закону, у випадку настання страхового випадку позивач по справі здійснює такі виплати застрахованим особам –

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

13 грудня 2000 року між ВАТ „Державний ощадний банк України” та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві було укладено угоду № 44 про зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, у відповідності до умов якого банк прийняв на себе зобов”язання здійснювати зарахування на поточні рахунки та виплату страхових виплат громадянам через установи банку.

У відповідності до п. 2.4.1. комісійна винагорода банку за надані послуги становить 1% від суми перерахування.

13 січня 2003 року ВАТ „Ощадний банк України” в особі Чигиринського відділення № 3199 уклав з громадянином Мартиненко Олександром Семеновичем договір № П-8199 про відкриття поточного рахунку до запитання та його розрахунково-касове обслуговування. У відповідності до умов даного договору громадянину відкривається поточний пенсійний рахунок до запитання для проведення за ним вкладних та видаткових операцій.

На цей же рахунок зараховувалися страхові виплати Мартиненку О.С з боку позивача, які були призначені безстроково, що не заперечується представниками обох сторін.

За доводами та розрахунками позивача, фонд надлишково перерахував на користь громадянина Мартиненко О.С. 820,44 грн. страхових виплат за період січня 2005 –січня 2006 року, оскільки цей громадянин помер 20.12.2004 року, про що Фонду не було відомо аж до лютого 2006 року.

У відповідності до п. 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банківських установах, затвердженого Постановою КМУ від 30.08.1999 року № 1596 ( далі Порядок), у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Позивач просить стягнути з відповідача 820,44 грн. коштів виплачених померлому Мартиненку О.С. страхових виплат у відповідності до положень даного Порядку. Спору по розміру суми між сторонами немає.

Відповідач по справі вважає, що, оскільки спірні кошти в даний час зараховані на рахунок померлого Мартиненка О.С. , вони є його власністю , а тому у відповідності до ст.. 1071 банк не має права здійснювати списання коштів з рахунку клієнта , оскільки це не передбачено договором з Мартиненком О.С. , а також відсутнє рішення суду про списання коштів з його рахунку.

Суд не погоджується з такими запереченнями відповідача, виходячи з такого:

У відповідності до ст.. 1 ЦК України , до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини між позивачем та громадянином Мартиненко О.С. по виплаті коштів соціального страхування не відносяться до категорії цивільних, оскільки носять підпорядкований характер і походять із відносин соціального страхування, які врегульовуються спеціальним законодавством.

У відповідності до ч. 4 ст.. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи ( здатність мати цивільні права та обов”язки) припиняється у момент її смерті.

Суд вважає, що з моменту смерті фізична особа не є суб”єктом права і не може набувати право власності, а тому спірні кошти, які зараховувалися на рахунок померлого Мартиненка О.С. після місяця його смерті, не є власністю цього громадянина і на них не відкривається спадщина. Тобто і спадкоємці Мартиненка О.С. не мають ніяких прав на ці кошти.

У відповідності до п. 4 ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства є постанови КМУ України. Якщо постанова КМУ суперечить положенням ЦК України, то застосовуються відповідні положення цього Кодексу чи іншого закону.

Суд вважає, що постанова КМУ від 30.08.1999 року № 1596 , якою затверджено Порядок, не суперечить положенням ЦК України, оскільки ці нормативні документи врегульовують різні правовідносини.

У відповідності до п. 1 Порядку, він регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, а ст. 1071 ЦК України врегульовує питання вже між банком та клієнтом після того як кошти стають власністю фізичної особи.

Оскільки в силу смерті фізична особа не стала власником належних йому страхових виплат, то ці кошти підлягають поверненню до Фонду, як це спеціально врегульовано Порядком. Цивільний Кодекс України долю коштів у випадку смерті одержувачів взагалі не врегульовує.

Порядок є чинним нормативним документом і не скасований на час розгляду справи по суті.

За таких обставин позов у частині стягнення 820,44 грн. коштів підлягає до повного задоволення.

Правову підставу стягнення з відповідача 8,20 грн. процентів за банківське обслуговування операцій з перерахування коштів позивач суду не вказав, доказів про сплату банку цих коштів суду не надав. Повернення цих коштів Порядком також не передбачено.

З цих підстав, а також враховуючи те, що 8,20 грн. є платою за послуги банку, які позивач спожив від свого імені, суд вважає, що позивач не довів правомірність стягнення з відповідача 8,20 грн. процентів, сплачених за перерахування коштів на рахунок померлого Мартиненка О.С., а тому в цій частині вимог позивачу слід відмовити повністю.

У відповідності до ст.. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання рішення можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Оскільки Порядком не визначено, що повернення коштів здійснюється за рахунок власних коштів банківської установи, то суд вважає за необхідне постановити рішення, у відповідності до якого відповідач повинен здійснити повернення коштів за рахунок коштів, які знаходяться на рахунку померлого вкладника Мартиненка О.С.

На підставі ст. 89,94 КАС України, з відповідача на користь державного бюджету України слід стягнути 8,21 грн. державного мита

Керуючись статтями 89,94, 162,163, 256, 257 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України”, м. Черкаси, бул. Шевченка, 320 -- на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області , ідентифікаційний код 22808168, м. Черкаси. вул.. Вернигори, 4 –820,44 грн. страхових виплат шляхом списання їх з вкладного рахунку № 8199 Мартиненко Олександра Семеновича, який відкрито у Чигиринському відділенні ВАТ „Державний ощадний банк України” № 3199.

- в дохід Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ – 8,21 грн. державного мита

В частині стягнення процентів у розмірі 8,20 грн. в позові відмовити повністю.

Виконавчий документ видати.

Постанова набуває чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається в порядку ст.. 186 КАС України до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ Н.М. Спаських