Рішення № 40383708, 04.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9813/14 04.09.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

Представники: ЄфімоваТ.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Онопрієнко О.П. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» (надалі також - «Відповідач») про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, укладеного 26 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Дочірнім підприємством «Автотранспортне підприємство №6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс».

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 26 серпня 2010 року між Акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» («Покупець») та Дочірнім підприємством «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» («Продавець») укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/041-1, відповідно до умов якого сторони погодили, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти цінні папери і сплатити за них грошову суму, вказану в п. 1.5. Договору. Так, Позивач зазначає, що: 1). Векселем простим серії АА № 0533776, виданим 19.08.2010 року передбачено строк його погашення 19.08.2013 року, а спірним договором від 26.08.2010 року №Б/2010/041-1 сторонами було фактично змінено строк погашення зобов'язання, вказаний в самому тексті векселя,чим грубо порушено порядок обігу векселів, передбачений нормами Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі; 2). Під час укладення сторонами спірного правочину, було повністю порушено порядок обігу векселів; 3). Спірний договір зі сторони Позивача було підписано віце-президентом товариства, тобто, особою, яка є представником юридичної особи та має діяти в межах наданих їй повноважень відповідно до трудового контракту, статуту товариства. Повноваження на укладення даного правочину у віце-президента відсутні, у зв'язку з тим, що згідно Статуту Компанії, чинного на момент укладення договору, таке рішення про укладення мало прийматися Наглядовою радою Позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9813/14, судове засідання призначено на 18.06.2014 рік.

18.06.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року відкладено розгляд справи на 02.07.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 02.07.2014 року справу № 910/9813/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2014 року справу № 910/9813/14 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 16.07.2014 рік.

02.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в якому він просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

08.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2014 року.

08.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по справі, у зв'язку з тим, що є рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року по справі №910/2324/14 між тими ж сторонами та про той же предмет.

08.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що Позивач у позовній заяві зазначає, як одну із підстав про визнання договору недійсним недотримання вимог законодавства, що регулюють порядок обігу векселів, проте сам вексель не додано.

08.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів по справі, а саме простий вексель серії АА №0533776.

15.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2014 року.

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року справу № 910/9813/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2014 року справу № 910/9813/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 16.07.2014 рік.

16.07.2014 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року відкладено розгляд справи на 30.07.2014 року та зобов'язано Позивача надати належну копію для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні простого векселя серії № АА 0533776, складеного 19.08.2010 року.

17.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

30.07.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, вимоги ухвали суду від 16.07.2014 року не виконав. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Також, Судом вирішено, що за ухиляння від вчинення дій, покладених господарським судом на Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", з останнього стягується в доход Державного бюджету України штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 гривень 00 копійок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року відкладено розгляд справи на 04.09.2014 року; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м.Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок; зобов'язано (повторно) Позивача надати належну копію для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні простого векселя серії № АА 0533776, складеного 19.08.2010 року.

В судовому засіданні 04.09.2014 року представник Позивача підтримав вимоги, доводи позовної заяви та подав письмові пояснення, в яких зазначено, що: 1). У справах №910/2324/14 та вданій справі № 9813/14 - різні підстави позову; 2). Надати оригінал векселя не видається можливим через те, що оригінал векселя № АА 0533776 у Позивача відсутній. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Що стосується Клопотання Відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року по справі №910/2324/14 між тими ж сторонами та про той же предмет, Суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2324/14 від 22.04.2014 року, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» було вмотивовано тим, що на дату укладення спірного договору рішення Наглядової ради Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд", правонаступником якого є позивач, про погодження цього правочину було відсутнє, а тому віце-президент Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" Мазотов Петро Сергійович, який підписав спірний договір, вийшов за межі наданих йому статутом Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" повноважень.

Однак, як вбачається з позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», які є предметом розгляду у даній справі, останні вмотивовано також порушенням законодавства щодо порядку обігу векселів.

За таких обставин, Суд зазначає, що позов у даній справі, та у справі Господарського суду міста Києва № 910/2324/14 було подано з різних підстав, а тому Клопотання Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не підлягає задоволенню.

Також, не підлягає задоволенню Клопотання Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що вексель Позивачем не додано, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; 5) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Однак, Суд зазначає, що залишення позову без розгляду є правом суду, а не його обов'язком, а тому клопотання Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04 вересня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26 серпня 2010 року між Акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» («Покупець») та Дочірнім підприємством «Автотранспортне підприємство № 6» Відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс» («Продавець») укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/041-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти цінні папери і сплатити за них грошову суму, вказану в п. 1.5. Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, предметом викупу за Договором є вексель простий № АА 0533776, дата складання - 19.08.2010 року, дата погашення - 19.08.2013 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець зобов'язався в строк до 26.08.2010 включно передати покупцю цінний папір, який є предметом Договору. В момент передачі цінного паперу сторони підписують акт приймання-передачі.

26.08.2010 на виконання Договору сторонами було підписано Акт прийому-передачі векселів до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 від 26.08.2010.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що: 1). Векселем простим серії АА № 0533776, виданим 19.08.2010 року передбачено строк його погашення 19.08.2013 року, а спірним договором від 26.08.2010 року №Б/2010/041-1 сторонами було фактично змінено строк погашення зобов'язання, вказаний в самому тексті векселя,чим грубо порушено порядок обігу векселів, передбачений нормами Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі; 2). Під час укладення сторонами спірного правочину, було повністю порушено порядок обігу векселів; 3). Спірний договір зі сторони Позивача було підписано віце-президентом товариства, тобто, особою, яка є представником юридичної особи та має діяти в межах наданих їй повноважень відповідно до трудового контракту, статуту товариства. Повноваження на укладення даного правочину у віце-президента відсутні, у зв'язку з тим, що згідно Статуту Компанії, чинного на момент укладення договору, таке рішення про укладення мало прийматися Наглядовою радою Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що: 1). Векселем простим серії АА № 0533776, виданим 19.08.2010 року передбачено строк його погашення 19.08.2013 року, а спірним договором від 26.08.2010 року №Б/2010/041-1 сторонами було фактично змінено строк погашення зобов'язання, вказаний в самому тексті векселя,чим грубо порушено порядок обігу векселів, передбачений нормами Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі; 2). Під час укладення сторонами спірного правочину, було повністю порушено порядок обігу векселів; 3). Спірний договір зі сторони Позивача було підписано віце-президентом товариства, тобто, особою, яка є представником юридичної особи та має діяти в межах наданих їй повноважень відповідно до трудового контракту, статуту товариства. Повноваження на укладення даного правочину у віце-президента відсутні, у зв'язку з тим, що згідно Статуту Компанії, чинного на момент укладення договору, таке рішення про укладення мало прийматися Наглядовою радою Позивача.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд, зазначає, що така обставина справи як невідповідність договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 серпня 2010 року №Б/2010/041-1 вимогам законодавства щодо обігу векселів та встановлення факту зміни вказаним Договором строку погашення зобов'язання за векселем № АА 0533776 має досліджуватись з урахуванням наявності у суду відповідного доказу, яким, у даному випадку, є саме оригінал Векселя № АА 0533776.

Однак, Суд наголошує на тому, що як вбачається з письмових пояснень Позивача та підтверджується усними поясненнями останнього, наданими в судовому засіданні 04.09.2014 року, у Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» відсутній як оригінал, так і копії Векселя № АА 0533776.

Таким чином, Суд зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності Векселя № АА 0533776, що унеможливлює встановлення судом як факту зміни Договором купівлі-продажу цінних паперів від 26 серпня 2010 року №Б/2010/041-1 строку погашення зобов'язання за векселем № АА 0533776, так і невідповідності вказаного Договору вимогам законодавства щодо обігу векселів.

Що стосується доводів Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про те, що повноваження на укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 серпня 2010 року №Б/2010/041-1 у віце-президента Позивача відсутні, у зв'язку з тим, що згідно Статуту Компанії, чинного на момент укладення договору, таке рішення про укладення мало прийматися Наглядовою радою Позивача, Суд зазначає наступне.

Як вбачається з Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2324/14 від 22.04.2014 року, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року, Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Автотранспортне підприємство № 6" Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, укладеного 26.08.2010 між Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6" ВАТ "Міськбудтранс".

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» було обґрунтовані тим, що на дату укладення спірного договору рішення Наглядової ради Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд", правонаступником якого є позивач, про погодження цього правочину було відсутнє, а тому віце-президент Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" Мазотов Петро Сергійович, який підписав спірний договір, вийшов за межі наданих йому статутом Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" повноважень. За таких обставин позивач вважав, що спірний договір укладений з порушенням вимог, встановлених статтями 203 та 207 Цивільного кодексу України, що в свою чергу, є підставами для визнання його недійсним.

Як вбачається з Постанови Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року у справі № 910/2324/14, встановивши, що оспорюваний договір від імені позивача підписано віце-президентом Мазотовим Петром Сергійовичем, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11.02.2010, якою передбачено право укладати та підписувати договори купівлі-продажу цінних паперів, станом на дату підписання оспорюваного договору вказана довіреність була чинною і Голова Правління - Президент позивача станом на час видачі довіреності від 11.02.2010 був наділений достатніми повноваженнями по видачі довіреності на представництво інтересів Компанії, з'ясувавши, що позивачем визнано та схвалено укладений договір шляхом вчинення дій по його виконанню, виходячи із недоведененості позивачем порушення його прав та інтересів укладенням опорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, у зв'язку із чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

За таких обставин, Суд зазначає, що доводи Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про те, що повноваження на укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 серпня 2010 року №Б/2010/041-1 у віце-президента Позивача відсутні, у зв'язку з тим, що згідно Статуту Компанії, чинного на момент укладення договору, таке рішення про укладення мало прийматися Наглядовою радою Позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується Клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, про захист яких він просить Суд у позові, Відповідачем не порушено, і суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. В позові Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 вересня 2014 року.

Cуддя О.В. Чинчин