Ухвала суду № 40380834, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5891/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Укртунельбуд" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання 28 серпня 2014 року, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» та ТОВ «ПМК 555» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт № 641/22-00/30920263 від 20.06.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 458 616 грн. та порушення п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 406 477 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкові-повідомлення рішення від 07.08.2013 року: 1) № 0003132205, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 481 804 грн.; 2) № 0003142205, яким позивачу збільшеного зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 508 098 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав відносини з ТОВ «Асгільдія» та ТОВ «ПМК 555».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентами.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В матеріалах справи наявна копія вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року (а.с. 186-195, том І) у справі № 2605/19306/12, згідно із яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (підробка документів) та призначено йому покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень).

У вироку встановлено, що ОСОБА_3, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи значення своїх дій та достовірно знаючи, що ним майно (шафа офісна для документів) та будь-які інші речі, предмети, грошові кошти, цінні папери для формування статутного капіталу ТОВ «Асгільдія» не вносились, підробив документи, тобто вніс завідомо неправдиві відомості про передачу ним майна до статутного капіталу ТОВ «Асгільдія». У подальшому він ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Асгільдія» не мав, будь-яких документів податкового та бухгалтерського обліку не підписував. Дані обставини є доказом того, що документи по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» підписані невстановленими особами.

Відтак, податкові накладні, виписані ТОВ «Асгільдія», оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а отже, не можуть підтверджувати реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Асгільдія», у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі таких накладних.

Надані позивачем документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Асгільдія» поставляло будівельні матеріали за договором від 12.09.2011 року № 30/09-11, а ТОВ «ПМК 555» виконувало будівельні роботи за договорами субпідряду від 01.12.2011 року № 30/11, від 01.12.2011 року № 31/11, від 01.12.2011 року № 33/11.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є або придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази, а саме: рахунки-фактури з фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, є неналежними доказами, оскільки неналежним чином оформлені документи не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

За відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укртунельбуд" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.