Рішення № 40378407, 03.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. Справа № 911/2328/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі», Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, Бориспільський район, с. Сеньківка

2) Комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації», Київська область, Бориспільський район, с. Іванків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з незаконного володіння

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Клименко Д.С. (довіреність №73 від 2 червня 2011 року);

від відповідача 1: ОСОБА_4 (довіреність №819 від 20 серпня 2014 року);

ОСОБА_5 (довіреність №654 від 17 квітня 2013 року);

ОСОБА_1 (витяг)

від відповідача 2: Руденко Є.І. (довіреність б/н та б/д);

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Племінний завод «Бортничі» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та Комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є власником будинку-контори (реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16859503) та столярно-зварювального цеху (реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16859730), які розташовані за адресою - АДРЕСА_1, проте, враховуючи, що станом на момент звернення з даним позовом до суду право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1, позивач просить суд визнати за Публічним акціонерним товариством «Племінний завод Бортничі» право власності на будинок-контору (реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16859503) та столярно-зварювальний цех (реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16859730), які розташовані за адресою - АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначені об'єкти нерухомого майна та витребувати їх з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16 червня 2014 року та призначено справу до розгляду на 2 липня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 2 липня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 20 серпня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 20 серпня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 3 вересня 2014 року.

Представники Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечували.

3 вересня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, у 1996 році було проведено приватизацію Державного племінного заводу «Бортничі» шляхом його реорганізації у відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Бортничі» (Публічне акціонерне товариство «Племінний завод «Бортничі»).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1992 року за №686 «Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» Рішення про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство приймається державним органом приватизації на підставі плану приватизації цього підприємства в 10-денний строк з дня його затвердження. План приватизації розробляється і затверджується відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 5 зазначеної постанови встановлено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством. Товариство є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства, що приватизується.

На підставі наказу Фонду державного майна України від 13 лютого 1996 року за №23-АТ (том 1, а.с. 22) та плану приватизації майна державного племінного заводу «Бортничі» (том 1, а.с. 23-24), затвердженого 5 лютого 1996 року першим заступником голови Фонду державного майна України Тарасенко О.Г., було здійснено приватизацію держплемзаводу «Бортничі».

7 розділом плану приватизації було визначено такий спосіб приватизації ДПЗ «Бортничі», як перетворення його цілісного майнового комплексу у відкрите акціонерне товариство.

В матеріалах справи (том 1. а.с. 25-28) наявний перелік майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі» від 24 липня 2006 року, який підписаний заступником голови Фонду державного майна України. Під порядковими номерами 16 та 37 даного переліку зазначено об'єкти - склад тари в с. Щасливому (інвентарний номер 129) та контора цеху садовод в с. Щасливому (інвентарний номер 150).

Як зазначає позивач, під час приватизації Державного племінного заводу «Бортничі» вказані об'єкти були передані до статутного фонду позивача.

21 травня 2008 року Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області видала позивачу свідоцтво №12 про право власності на цілісний майновий комплекс в с. Щасливому, який складається з промислових споруд та об'єктів.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Щасливської сільської ради від 24 квітня 2007 року №241.30-11-V ПП «ОСОБА_1» було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування об'єктів столярно-зварювального цеху та будинку-контори в межах села Щасливе Бориспільського району Київської області на умовах довгострокової оренди та затверджено технічну документацію по проведенню інвентаризації земельної ділянки площею 1,6858 га для обслуговування об'єктів столярно-зварювального цеху та будинку-контори в АДРЕСА_1.

Відповідно до Постанови Господарського суду Київської області від 22 січня 2008 року у справі №А13/427-07 підтверджено законність вищезгаданих рішень Щасливської сільської ради про надання ФОП ОСОБА_1 у користування вищезгаданої земельної ділянки, а також, розроблення проектно-технічної документації на дану земельну ділянку, на якій знаходяться будинок-контора та столярно-зварювальний цех. Крім того, вказаній земельній ділянці, на виконання вищезазначеної постанови Господарського суду Київської області 27 квітня 2010 року, присвоєно кадастровий номер.

Судом встановлено, що до 2007 року право власності ПАТ «Племінний завод «Бортничі» на жоден із вищезазначених об'єктів (будинок-контора та склад тари) не було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Листом від 24 травня 2007 року за №101 позивач звернувся до Комунального підприємства Бориспільської Районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» з проханням надати йому витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно - будинок-контора цеху садовод, інв. №0150, розташований в с. Щасливому Бориспільського району Київської області (територія садової бригади).

На вказаний лист Бориспільське районне БТІ листом від 29 травня 2007 року відмовило позивачу у видачі витягу з реєстру на вищевказаний об'єкт у зв'язку із тим, що право власності на нього (будинок-контору) зареєстроване за ОСОБА_1.

Листом від 4 липня 2008 року за №113 позивач звернувся до Бориспільського районного БТІ із проханням надати йому витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно - столярно-зварювальний цех (склад тари), інв. №0129, розташований в АДРЕСА_1

На вказаний лист Бориспільське районне БТІ листом від 8 липня 2008 року відмовило позивачу у видачі витягу з реєстру на вищевказаний об'єкт у зв'язку із тим, що право власності на нього (столярно-зварювальний цех) зареєстроване за ОСОБА_1.

Як вбачається з листа Бориспільського районного БТІ від 7 листопада 2008 року б/н (том 1, а.с. 34), право власності ОСОБА_1 на контору цеху садовод, інвентарний номер 0150, було зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 5 квітня 2004 року, визнаного дійсним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2006 року у справі №2-2204/2006. При цьому, вказаний об'єкт був зареєстрований в БТІ під найменуванням «будинок-контора» та мав адресу: АДРЕСА_1. Крім того, в зазначеному листі Бориспільське районне БТІ повідомило позивача, що право власності ОСОБА_1 на склад тари, інвентарний номер 0129, було зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 1 липня 2005 року, визнаного дійсним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2006 року у справі №2-2204/2006. При цьому, вказаний об'єкт був зареєстрований в БТІ під найменуванням «столярно-зварювальний цех» та мав адресу: АДРЕСА_1.

З наявних в матеріалах справи витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, витягу №12624530 від 23 листопада 2006 року та витягу №12624725 від 23 листопада 2006 року, право власності на будинок-контору (реєстраційний номер 16859503) та столярно-зварювальний цех (реєстраційний номер 168597300) Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_1.

Відповідно до частини першої ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем у якості відповідача 1 зазначено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, в той час, коли власником спірного об'єкта, відповідно до інформації, яка міститься у витягу №12624530 від 23 листопада 2006 року та витягу №12624725 від 23 листопада 2006 року, є фізична особа ОСОБА_1, який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт належності на праві власності спірних об'єктів нерухомого майна саме Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач пред'явив позовні вимоги не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, оскільки, як вже зазначалось вище, власником спірного майна, відповідно до інформації, яка міститься у витягу №12624530 від 23 листопада 2006 року та витягу №12624725 від 23 листопада 2006 року, є фізична особа ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи категорію даного спору, правила господарської підвідомчості та суб'єктний склад учасників господарського процесу, суд приходить до висновку, що залучення фізичної особи ОСОБА_1 до участі у справі у якості відповідача є завідомо недоцільним, оскільки, вимоги господарського процесуального кодексу України цілком виключають участь фізичних осіб у якості відповідачів у даних категоріях спорів.

Відповідно до абзацу 6 пункту 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як зазначає позивач у даній позовній заяві, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не визнає право власності позивача на спірні об'єкти, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що невизнання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності позивача на спірні об'єкти не порушує прав позивача, оскільки, особою, яка може заперечити право позивача на спірні об'єкти, може бути особа, якій зазначене майно належить на праві власності, відповідно до витягу №12624530 від 23 листопада 2006 року та витягу №12624725 від 23 листопада 2006 року, а саме, фізична особа ОСОБА_1.

Щодо посилань представника позивача на те, що Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» порушило право позивача на спірні об'єкти, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на момент реєстрації права власності на спірні об'єкти за ОСОБА_1, Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» діяло в межах наданих йому повноважень та керувалось «тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року за №6/5.

Таким чином, суд не вбачає порушеного права позивача відповідачами у справі, а тому, позовні вимоги про визнання права власності на спірні об'єкти, а саме, на будинок-контору (реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16859503) та столярно-зварювальний цех (реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16859730), які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року у справі за №3-6гс12, у якій Верховний Суд України зазначив: «…За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачами права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно…».

Враховуючи, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні об'єкти нерухомого майна та витребувати їх з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є похідними від вимог про визнання права власності, в задоволені яких судом відмовлено, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні об'єкти нерухомого майна та витребування їх з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дата підписання рішення - 5 вересня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.