Рішення № 40378349, 03.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13829/14 03.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПК Проектний комплекс»доСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 63 322,14 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Муратова Н.М.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Проектний комплекс» (надалі - ТОВ «ПК Проектний комплекс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП ТОВ «Основа-Солсиф») про стягнення 63 322,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт №1101 від 22.03.2011 р. позивач виконав роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 44 362,57 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню у розмірі 9 527,62 грн., 3% річних у розмірі 1 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 7 466,63 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду 03.09.2014 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю узгодження та укладення мирової угоди.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на ненадання відповідачем доказів на підтвердження викладених обставин, а також заперечення представником позивача факту можливості укладення мирової угоди між сторонами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2011 р. між СП ТОВ «Основа-Солсиф» (замовник) та ТОВ «ПК Проектний комплекс» (виконавець) було укладено договір підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт №1101 (надалі - «Договір»).

За змістом п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність», іншим чинним законодавством України та даним договором замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату, відповідно до умов цього договору, та за завданням на проектування виконати проектні роботи: Об'єкти інженерної і транспортної інфраструктури в р-ні Паркової дороги в м. Києві. Зовнішні інженерні мережі. Проект та робоча документація.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість проектних робіт відповідно до протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору, становить 794 825,34 грн.

Згідно з п. 2.3 Договору вартість проектних робіт, що передбачено в п. 2.1 договору може змінюватися за погодженням сторін, про що сторони складають додаткову письмову угоду.

У відповідності до умов п. 2.3 Договору сторонами було підписано додаткову угоду №1 від 20.10.2011 р. та №2 від 28.02.2012 р., яким змінено вартість проектних робіт до 1 234 668,86 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору оплата робіт буде виконуватися без авансових платежів, щомісячно за закінчену роботу, відносно рівними долями з оформленням актів здачі-приймання виконаних робіт в місяці оплати.

На виконання умов Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 1 234 668,86 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 27.02.2012 р., від 28.04.2012 р. та від 31.12.2013 р.

Відповідачем частково оплачено виконані позивачем підрядні роботи на загальну суму 1 190 306,29 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем за зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 44 362,57 грн.

Договір є договором підряду на проведення проектних робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно із ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 1 234 668,86 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 27.02.2012 р., від 28.04.2012 р. та від 31.12.2013 р.

Згідно із ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 2.4 Договору оплата робіт буде виконуватися без авансових платежів, щомісячно за закінчену роботу, відносно рівними долями з оформленням актів здачі-приймання виконаних робіт в місяці оплати.

Відповідачем частково оплачено виконані позивачем підрядні роботи на загальну суму 1 190 306,29 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013 р.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем підрядних робіт, передбачених Договором.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання на підставі підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт від 27.02.2012 р., від 28.04.2012 р. та від 31.12.2013 р., які містять печатки обох сторін Договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Більш того, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013 р. містить посилання саме на здійснення розрахунків за Договором, а відтак суд приймає до уваги вказаний акт як доказ існування у відповідача заборгованості перед позивачем на суму 44 362,57 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 44 362,57 грн. на підставі Договору за виконані роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

СП ТОВ «Основа-Солсиф» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ПК Проектний комплекс» про стягнення з СП ТОВ «Основа-Солсиф» заборгованості у розмірі 44 362,57 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню у розмірі 9 527,62 грн., 3% річних у розмірі 1 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 7 466,63 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у період з 08.01.2013 р. по 30.06.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності СП ТОВ «Основа-Солсиф» у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами відповідальності постачальника у вигляді пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання з оплати повернутого товару, та його розміру.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 7 466,63 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з СП ТОВ «Основа-Солсиф» на користь ТОВ «ПК Проектний комплекс» заборгованості у розмірі 44 362,57 грн., 3% річних у розмірі 1 965,32 грн. та інфляційних у розмірі 7 466,63 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 9 527,62 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Проектний комплекс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17; ідентифікаційний код 20057315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Проектний комплекс» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 6-А; ідентифікаційний код 34298346) заборгованість у розмірі 44 362 (сорок чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 1 965 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 32 коп., інфляційні у розмірі 7 466 (сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 10 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.2014 р.

Суддя В.П. Босий