Ухвала суду № 40377754, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/40179/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Сіроша М.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Клуб»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі №2а-2773/09/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Клуб»

до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2009 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Іршавському районі Закарпатської області від 12.05.2009 №0000242350/0/684/34782864/5959/10/23-50 щодо визначення податкового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 130754,20 грн., у т.ч. 97845,00 грн. за основним платежем та 32909,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2009 скасовано, прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 03.05.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 03.05.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 17.04.2009 №575/23-50/34782864.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат за господарськими операціями з придбання послуг перекладу та транспортно-експедиційного обслуговування, з підстав не надання належних первинних документів на їх підтвердження, внаслідок чого занижено податкове зобов?язання за 2008 рік з податку на прибуток на 97845,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 №00015408540000242350/0 про визначення податкового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 97845 грн. основного платежу та 32909,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При цьому, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків ведуть облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено з ПП ОСОБА_2 договір від 10.01.2008 про надання послуг перекладу, з ПП ОСОБА_3 договір №06-02/08 від 06.02.2008, з ПП ОСОБА_4 договір №25-09/08 від 25.09.2008 про надання послуг, пов?язаних з міжнародними перевезеннями вантажів транспортом за якими контрагенти здійснюють організацію перевезення вантажів за встановленими позивачем маршрутами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами угоди за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг, платіжними дорученнями та видатковими ордерами про оплату наданих послуг.

В силу наведених вище вимог Закону зазначені документи є відповідними розрахунковими та платіжними документами, які підтверджують надання транспортних послуг та послуг перекладу, що пов?язані з господарською діяльністю позивача, доказів недостовірності цих документів відповідачем не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування валових витрат за період, що перевірявся, по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 з огляду на не підтвердження їх належними первинними документами.

Однак, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У той час як реальність господарських операцій по наданню послуг, передбачених умовами вищезазначених договорів, у тому ж обсязі в якому позивачем сформовано валові витрати, підтверджено довідками податкового органу складеними за наслідками проведених перевірок контрагентів позивача ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 з питань правових відносин з ТОВ «Караван Клуб», згідно яких порушень не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Клуб» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2009 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді М.В.Сірош

Ю.І.Цвіркун