Ухвала суду № 40377751, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Київ К/9991/36702/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Сіроша М.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі №2а-11668/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова №0001291540/0 від 01.09.2010, №0001381540 від 08.09.2010, №0001391540 від 08.09.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки ТОВ «Укр-Трейд» з питань правомірності формування податкового кредиту у травні 2010 року: по взаємовідносинам з ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Караван», ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП», ТОВ «АПО ХАРКІВЦУКОРЗБУТ», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Юкрейн Абако Груп», ТОВ «Поллі-Харків», за результатами якої складено акт №3909/15-409/30512339 від 18.08.2010; по взаємовідносинам з ТОВ «Альф-Виналь-Крим», ПП «Розмай», ТОВ «В.В.С.», ТОВ «Валерія», ТОВ «Шарте Україна», за результатами якої складено акт №4071/15-409/30512339 від 30.08.2010; з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ПОЛЛІ-ХАРКІВ», ТОВ «ВЕЛЬД», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Альф-Виналь-Крим», ТОВ «МАРКЕТ-ГРУП», ТОВ «КАРАВАН», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮМАКС», ТОВ «ГОПАК», ТОВ «ТД ЮРПАК», ТОВ «МІРЕЛЬ КОМПАНІ», ТОВ «В.В.С.», за результатами якої складено акт №4072/15-409/30512339 від 31.08.2010.

Перевірками встановлено придбання ТОВ «Укр-Трейд» товарів у ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Караван», ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП», ТОВ «АПО ХАРКІВЦУКОРЗБУТ», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Юкрейн Абако Груп», ТОВ «Поллі-Харків», ТОВ «Альф-Виналь-Крим», ПП «Розмай», ТОВ «В.В.С.», ТОВ «Валерія», ТОВ «Шарте Україна», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Торговий дім Юмакс», ТОВ «Гопак», ТОВ «Вельд», за наслідками господарських операцій контрагентами позивача були видані податкові накладні, які ним відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, однак право на податковий кредит у позивача не виникає, внаслідок порушення вказаними суб?єктами господарювання - контрагентами ТОВ «Укр-Трейд» вимог чинного законодавства в частині неподання податкових декларацій, недекларування об?єкту оподаткування та податкових зобов?язань з ПДВ до органів державної податкової служби.

В актах про результати перевірок зазначено, що правочини, вчинені у перевіряємому періоді ТОВ «Укр-Трейд» з вищевказаними контрагентами, є нікчемними.

Таким чином, за висновками актів про результати перевірок ТОВ «Укр-Трейд» позивачем допущено порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010 року сум ПДВ, які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов?язані з власною господарською діяльністю.

На підставі актів перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0001291540/0 від 01.09.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 313158,48грн., у тому числі за основним платежем 223684,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 89473,85 грн., №0001381540/0 від 08.09.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 138881,8 грн., у тому числі за основним платежем 115734,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23146,97 грн., №0001391540/0 від 08.09.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 15121,29 грн., у тому числі за основним платежем 11631,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3489,53 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої та апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Караван», ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП», ТОВ «АПО ХАРКІВЦУКОРЗБУТ», ТОВ «Мірель Компані», ТОВ «Юкрейн Абако Груп», ТОВ «Поллі-Харків», ТОВ «Альф-Виналь-Крим», ПП «Розмай», ТОВ «В.В.С.», ТОВ «Валерія», ТОВ «Шарте Україна», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Торговий дім Юмакс», ТОВ «Гопак», ТОВ «Вельд» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладені господарські договори за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Видані позивачу податкові накладні постачальниками товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстрованими платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладених позивачем з зазначеними контрагентами договорів.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді М.В.Сірош

Ю.І.Цвіркун