Ухвала суду № 40377647, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/9819/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012

у справі № 0670/3831/11

за позовом Приватного підприємства „СТК- Молоко"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

за участю: Прокуратури Житомирської області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „СТК- Молоко" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень: №0002201601/0 від 31.03.2011; №0002211601/0 від 01.04.2011.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судам попередніх інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року позивача та складено акт № 828/15-2 від 03.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002201601/0 від 31.03.2011, яким збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1047903 грн., застосовано штрафні санкції 1 грн.; № 0002211601/0 від 01.04.2011, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 952887 грн. та застосовано штрафну санкцію 1 грн.

Перевіркою встановлено порушено позивачем п. 5.12.5 Наказу/Порядку „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 № 166 (із змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 № 250/2054 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року відповідачем безпідставно перенесено до рядка 23.2 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 2000790 грн., який зменшено актом позапланової невиїзної перевірки (№ 7838/7/23-2/36548926 від 13.10.2010).

Позивачем при подачі декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року враховано від'ємне значення попереднього звітного періоду, тобто грудня 2010 року, а не періоду, який перевірявся згідно акту перевірки № 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 року (з 01.06.2010 п. по 31.08.2010 р.).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N 166, встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) підпункт 5.12.2 пункту 5.12.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування цієї суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що акт перевірки від 13.10.2010 не може мати відношення до визначення розміру податкового кредиту за грудень 2010 року, оскільки зазначеною перевіркою цей період не охоплювався.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі № 0670/3831/11 залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі № 0670/3831/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.О. Бухтіярова