Ухвала суду № 40377644, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/45803/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 28.08.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 2а-6332/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівництво та

інвестиції"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Державної податкової служби

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Арекс-КТМ"

Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптцентрторгсервіс -

КМ"

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення та першої

податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівництво та інвестиції" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000412320/0 від 06.05.2009 та першу податкову вимогу № 1/1471 від 22.05.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 та складено № 1300/23-621-32849649 від 21.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення 06.05.2009 на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 від 06.05.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8106582 грн. та 4053291 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на загальну суму 8106582 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „Оптцентрторгсервіс-КМ" було укладено договір підряду № 05/010 від 05.01.2008, за яким ТОВ „Оптцентрторгсервіс-КМ" зобов'язалось виконати будівельні, ремонтні, монтажі та інші роботи (послуги) відповідно до замовлення чи проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язувався надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи в строк та оплатити їх.

Також позивачем було укладено аналогічні договори з ТОВ „Арекс-КТМ".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується

Роботи були виконані ТОВ „Оптцентрторгсервіс-КМ" та ТОВ „Арекс-КТМ" в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому виконаних підрядних робіт та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Відповідні суми податку на додану вартість позивачем сплачені в вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, а також виписками з банківського рахунку позивача.

Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, підставою для донарахування відповідачем податку на додану вартість стала встановлена ним нікчемність договорів між позивачем та ТОВ „Арекс-КТМ", ТОВ „Оптцентрторгсервіс-КМ", а також виписаних на їх підставі податкових накладних у зв'язку з тим, що вказані документи підписані невідомими особами.

Будь-яке недотримання продавцем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" при складанні податкової накладної є підставою для позбавлення покупця права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій.

При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених в договорах.

На момент підписання актів прийому виконаних підрядних робіт та податкових накладних, ТОВ „Арекс-КТМ" та ТОВ „Оптцентрторгсервіс - КМ" припинені не були, їх установчі документи недійсними не визнані та не оспорені в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а-6332/09/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а-6332/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.О. Бухтіярова